Справа № 368/750/16-ц Головуючий у І інстанції Кириченко В. І.

Провадження № 22-ц/780/4494/17 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.

Категорія 45 13.09.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

13 вересня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

при секретарі: Волошину В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 01 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - законного представника ОСОБА_4, третя особа: виконавчий комітет Кагарлицької міської ради про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про вселення в житлове приміщення, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, зобов'язання надати можливість зробити дублікат ключів,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом обґрунтовуючи його тим, що є наймачем квартири АДРЕСА_1 в якій зареєстроване місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є дочкою його сина ОСОБА_5 і не проживала в квартирі з моменту реєстрації місця проживання, а проживала фактично з матір'ю ОСОБА_3. Рішеннями судів ОСОБА_5 визнано таким, що втратив право користування вказаною квартирою і визначено місце проживання дитини з матір'ю. Але мати дитини не реєструє місце проживання дитини за своїм місцем проживання. У зв'язку з цим просила суд визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою, так як дитина не проживає в квартирі без поважних причин і всі обов'язки по утриманню квартири, оплаті комунальних послуг та газопостачання, електроенергію, а також по ремонту та обслуговуванню житлового будинку несе позивач чим порушуються її права.

В свою чергу ОСОБА_3, як законний представник ОСОБА_4 подала зустрічну позовну заяву, обґрунтовуючи її тим, що дочка разом з нею та її батьком ОСОБА_5 проживали в квартирі до смерті свого діда - квартиронаймача ОСОБА_6 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. З часу переведення рішенням Кагарлицької міської ради від 6.07.2010 року особового рахунку на квартиру на позивача, позивач перешкоджала дитині користуватись квартирою за якою зберігається право на користування квартирою до досягнення нею повноліття. Тому дитина проживала з матір'ю в іншій квартирі де ще проживає 7 чоловік і є непридатною для проживання дитини. У зв'язку з цим просила суд вселити дитину в квартиру АДРЕСА_1, зобов'язати позивача надати дитині можливість зробити дублікат ключів від вхідних дверей квартири, зобов'язати позивача не чинити перешкод дитині у користуванні квартирою.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 01 серпня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено та в задоволені зустрічного позову ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення в частині відмови у задоволені первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, а в іншій частині рішення суду залишити без змін, посилаючись на його необґрунтованість, незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не звернув увагу на те, що дитина не проживає у спірній квартирі більше шести місяців, а томі відповідно до вимог ст. 71 ЖК України є всі підстави визнати її такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом, у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на його необґрунтованість, незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не звернув увагу на те, що створення перешкод у користуванні житловим приміщенням ОСОБА_2 малолітній ОСОБА_4, порушує права дитини та законні інтереси на житло, оскільки за останьою зберігається право на користування житловим приміщенням до досягнення нею повноліття.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_3 відхиленю з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов пред'явлено не правомірно, оскільки в порушення вимог ст. 60 ЦПК України позивачем не доведено, що всі обов'язки по утриманню квартири, оплаті комунальних послуг та газопостачання, електроенергію, а також по ремонту та обслуговуванню житлового будинку несе позивач, так як не надала доказів на підтвердження вказаних обставин.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов пред'явлений не правомірно оскільки, дитина не досягла 10 років і батьки не проживають в спірній квартирі, а відповідно до положень ст.29 ч.4 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них.

Однак, такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що згідно ордеру, виданого 09.06.1999 року Кагарлицькою міською радою Київської області квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат, було визначено ОСОБА_6 та вказано членів його сім'ї, а саме: позивача як дружину і дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с. 9).

Встановлено, що квартиронаймач ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Особовий рахунок на квартиру переведено рішенням Кагарлицької міської ради від 06.07.2010 року на позивача, яка стала у зв'язку з цим квартиронаймачем квартири.

Встановлено, що ОСОБА_5 з 13.10.2007 року перебував у шлюбі з ОСОБА_3 від якого народилася дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.44).

Встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрував 26.08.2008 року малолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в спірній квартирі.

Встановлено, що в спірній квартирі АДРЕСА_1 станом з 04.03.2016 року зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_4, фактично проживає ОСОБА_2, що підтверджується довідкою виконкому Кагарлицької міської ради.

Встановлено, що рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 15.04.2013 року ОСОБА_5 визнано таким, що втратив право користування спірною квартирою, так як він без поважних причин не користується житлом, перебуває у розшуку та його місце знаходження не встановлене.

Встановлено, що рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 14.09.2015 року розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та визначено місце проживання дитини- Вдовенко ОСОБА_8 з матір'ю ОСОБА_3.

Встановлено, що ОСОБА_3 мати малолітньої ОСОБА_8, зареєстрована за адресою АДРЕСА_3. Власниками даного помешкання, згідно свідоцтва про право власності на праві спільної часткової власності у рівних частинах є ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Пленум Верховного ОСОБА_1 України у п. 10 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року (із наступними змінами) "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", роз'яснив, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місце проживання дитини визначається за місцем проживання батьків.

Положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення.

Отже, місцем проживання неповнолітньої або малолітньої особи є фактичне місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона дійсно проживає.

Однак місце проживання дитини за фактичним місцем проживання батьків не є безумовним, якщо суд установить інше постійне місце проживання дитини.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_4 в спірній квартирі була зареєстрована з 2008 року, однак жодного дня там не проживала, оскільки фактично проживала разом з матір'ю ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_3 , де остання є власником 1\3 частини квартири та там зареєстрована.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що речі відповідача в спірній квартирі відсутні, представник відповідача та відповідач до подання позивачем позову квартирою не цікавились та перешкод у користуванні житлом позивач не створювала їм.

Тобто при вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд першої інстанції мав виходити з того, що відповідач ОСОБА_4 в інтересах, якої діє ОСОБА_3 не проживала за зареєстрованим місцем свого проживання з 2008 року, тобто більше шести місяців без поважних причин, перешкод у користуванні спірним житлом відповідачу та її законним представникам позивач не чинила, речі відповідача у спірній квартирі відсутні, а тому відповідно до ст.ст.71,72 ЖК України позовні вимоги заявлені правомірно, ґрунтуються на вимогах закону та підлягають до задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Посилання ОСОБА_3 на те, що з часу переведення особового рахунку на квартиру на позивача, ОСОБА_2 перешкоджала дитині користуватись квартирою і не допускала в квартиру, що стверджується висновком майора поліції по результатах розгляду заяви від 22.02.2017 року, колегія судів не бере до уваги, оскільки дане звернення з заявою було зроблено вже після того як було подано позов ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Колегія судів не бере до уваги висновок Кагарлицької міської ради як органу опіки і піклування про те, що принципово важливим є збереження права малолітньої на проживання у спірній квартирі, бути зареєстрованою в цій квартирі, прийняти участь у приватизації, а після досягнення 14-річного віку - вибрати для проживання одну з кімнат у цій квартирі, оскільки дитина в даній квартирі ніколи не проживала, не користувалася нею та проживає разом зі своєю матір'ю за її зареєстрованим місцем проживання. Крім того неповнолітня відповідач відповідно до норм цивільного законодавства також має право користування житлом - власністю своєї матері, де вони проживають разом на час розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 заслуговують на увагу, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують висновків суду, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог відповідно до ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 01 серпня 2017 року в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - законного представника ОСОБА_4, третя особа: виконавчий комітет Кагарлицької міської ради про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати неповнолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та скасувати її реєстрацію за вказаним житловим приміщенням.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: