ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року Справа № 914/2677/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Нєсвєтова Н.М. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області, с. Гірське Миколаївського району Львівської області (далі - Сільрада),

на рішення господарського суду Львівської області від 22.02.2017 та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2017

зі справи № 914/2677/16

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Горуцьке", с. Гірське Миколаївського району Львівської області (далі - Товариство),

до Сільради;

державного реєстратора на нерухоме майно Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області Практики Андрія Григоровича, м. Миколаїв Львівської області (далі - Державний реєстратор),

про визнання незаконним та скасування рішення Сільради від 07.06.2016 № 120 та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області від 05.09.2016 № 31232098.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про: визнання незаконним та скасування рішення Сільради від 07.06.2016 №120 "Про прийняття на баланс адмінбудинку Гірської сільської ради" (далі - Оспорюване рішення); скасування рішення Державного реєстратора від 12.08.2016 № 31232098.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.02.2017 (колегія суддів у складі: Блавацька-Калінська О.М. - головуючий, Горецька З.В. і Манюк П.Т.): позов задоволено; визнано незаконним та скасовано Оспорюване рішення; зобов'язано Державного реєстратора скасувати рішення від 05.09.2016 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 31232098 (номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16222031) на об'єкт нерухомого майна - "Адмінкорпус" загальною площею 648, кв.м, який розташований за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Гірське, вул. Шевченка, буд. 15, з реєстраційним номером 1017491946230 спеціального розділу Державного реєстру прав на нерухоме майно; стягнуто з Сільради на користь Товариства 2 756 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 (колегія суддів у складі: Скрипчук О.С. - головуючий, Дубник О.П. і Хабіб М.І.): у задоволенні апеляційної скарги Сільради відмовлено; рішення місцевого господарського суду змінено, викладено пункт 3 резолютивної частини цього рішення у такій редакції: "Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, Практики Андрія Григоровича, Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області від 05.09.2016 р. № 31232098 про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: комунальна, за Гірською сільською радою Миколаївського району Львівської області на адміністративний будинок, що розташований за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с.Гірське, вул. Шевченка, 15, кадастровий номер земельної ділянки 4623083200:01:003:0335"; у решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Сільрада просить: скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю; судові витрати покласти на позивача. Скаргу мотивовано прийняттям постанови апеляційним господарським судом з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Згідно з Оспорюваним рішенням вирішено прийняти на баланс адміністративний будинок у селі Гірське по вул. Шевченка, 15 загальною балансовою вартістю 1 038 348 грн., загальною площею 684,5 кв.м (далі - Адміністративний будинок).

05.09.2016 Державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію права комунальної власності за Гірською сільською радою на Адміністративний будинок.

Не погоджуючись з Оспорюваним рішенням, позивач звернувся з позовом у даній справі до суду, посилаючись на те, що Сільрада не мала повноважень щодо розпорядження спірним Адміністративним будинком, оскільки останній побудований за кошти членів колгоспу ім. Мічуріна, який був реформований у виробничий сільськогосподарський кооператив "Горуцький", правонаступником якого є Товариство.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що, за твердженням позивача, питання будівництва Адміністративного будинку розглядалося на зборах уповноважених членів колгоспу ім. Мічуріна, що підтверджується протоколами загальних зборів від 25.12.1972 №5, від 01.02.1974 №1, від 27.01.1975 №1, від 13.12.1975 №4, від 31.01.1977 №1, від 20.08.1977 №9, від 09.12.1977 №4, від 30.01.1978 №1. Спірному приміщенню було надано назву "Адмінкорпус" тому, що в ньому були виділені кімнати для розміщення сільської ради і "Ощадбанку", а також для урочистих подій. Всі виробничі будівлі і споруди, в тому числі і "Адмінкорпус", збудовані за кошти колгоспу. Зазначена обставина також підтверджується довідкою управління агропромислового розвитку Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області від 13.12.2010 № 375 і пояснювальною запискою бухгалтера Бендини Н.М.

Позивач стверджує, що колгосп імені Мічуріна витратив на будівництво Адміністративного будинку 166 793 крб. Дана сума затрат відображена у "Звіті про експертну оцінку будівель і майна ВСГК "Горуцький" с.Гірське Миколаївського району Львівської області".

Колгосп імені Мічуріна був реформований у виробничий сільськогосподарський кооператив "Горуцький" (далі - ВСГК "Горуцький") за рішенням загальних зборів уповноважених членів колгоспу імені Мічуріна, яке оформлено протоколом від 02.02.1992.

На виконання Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" (далі - Указ) 20.01.2000 зборами уповноважених працівників ВСГК "Горуцький" було прийнято рішення, яке оформлене протоколом №1, про реорганізацію ВСГК "Горуцький" шляхом розпаювання майна кооперативу після збирання врожаю.

Указом передбачено реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Згідно із статтею 9 названого Закону (у редакції, яка була чинною на момент розпаювання майна) до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій.

29.01.2000 зборами засновників Товариства прийнято рішення про створення Товариства та затвердження його статуту.

Відповідно до положень статуту Товариства:

- Товариство є правонаступником реорганізованого ВСГК "Горуцький" у частині боргових зобов'язань колишнього кооперативу його майнових прав і обов'язків відповідно до чинного законодавства (пункт 1.12);

- учасниками товариства виступають, як правило, колишні члени коллективного агроформування - власники майнових і земельних паїв (пункт 4.1);

- товариство є власником майна, наданого йому учасниками у власність, продукції, виробленої в результаті господарської діяльності, отриманих доходів, а також іншого майна, набутого на підставах не заборонених законодавством (пункт 6.1);

- до майна товариства належать також вклади учасників товариства, такі як будівлі, споруди, обладнання та інші, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права, матеріальні цінності, горошові кошти, в т.ч. в іноземній валюті. Оцінка вартості майна, яке вноситься, визначається спільним рішенням учасників товариства (пункт 6.3).

Товариство зареєстровано Миколаївською районною державною адміністрацією 24.03.2000, включене до ЄДРПОУ 27.03.2000, що підтверджено довідкою Львівського обласного управління статистики № 1852.

23.06.2000 членами кооперативу та співвласниками майнових паїв майно ВСГК "Горуцький" було передане в тимчасове користування Товариству на підставі угоди від 23.06.2000, в якій у розділі "перелік майна, яке передається співвласниками майнових паїв у тимчасове користування Товариству" зазначено Адміністративний будинок. Згадана угода затверджена зборами пайовиків реформованого ВСГК "Горуцький" (протокол від 23.06.2000 №3).

Протоколом зборів уповноважених громадян - співвласників майнових паїв "Горуцьке" від 18.11.2010 затверджено договори оренди і схову, в якому наведено перелік майна, що передається на схов, у тому числі й Адміністративний будинок.

Протокол даних зборів та договори оренди і схову надані на зберігання до Сільради, про що свідчить відмітка голови Сільради та відтиск гербової печатки на протоколі.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що Адміністративний будинок було збудовано за кошти членів колгоспу імені Мічуріна, який був реформований у ВСГК "Горуцький", правонаступником якого є Товариство. Твердження Сільради, що спірна будівля була збудована за її кошти, не підтверджується матеріалами справи.

Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 № 1060 "Про поетапну передачу у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, сільськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності" встановлює, що об'єкти соціальної сфери та житлового фонду разом з об'єктами інженерної інфраструктури підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності, за рішенням загальних зборів членів підприємства чи зборів уповноважених колективних сільськогосподарських підприємств або за рішенням органів, уповноважених розпоряджатися майном підприємств інших форм недержавної власності, передаються безоплатно у комунальну власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць (за згодою органів місцевого самоврядування).

Жодних рішень про передачу Адміністративного будинку у комунальну власність загальні збори членів кооперативу чи збори уповноважених не приймали.

Приймаючи Оспорюване рішення, Сільрада вийшла за межі своїх повноважень, оскільки розпорядилася майном, яке не належить до комунальної власності.

Оскільки наявні підстави для визнання недійсним та скасування Оспорюваного рішення, на підставі якого Державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності за Сільрадою на Адміністративний будинок, позовні вимоги про скасування рішення Державного реєстратора від 05.09.2016 № 31232098 підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції з урахуванням заявлених позовних вимог змінив рішення суду першої інстанції, виклавши пункт 3 резолютивної частини цього рішення в такій редакції: "Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, Практики Андрія Григоровича, Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області від 05.09.2016 р. № 31232098 про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: комунальна, за Гірською сільською радою Миколаївського району Львівської області на адміністративний будинок, що розташований за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Гірське, вул. Шевченка, 15, кадастровий номер земельної ділянки 4623083200:01:003:0335."

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями ГПК України:

- правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 42);

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частини перша і друга статті 43);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша статті 33).

- оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (частина перша статті 43).

Як зазначено у пункті 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4 2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Прийняті судові рішення цим вимогам повною мірою не відповідають.

Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам Сільради, які неодноразово викладалися останньою у розгляді справи, про те, що Адміністративний будинок будувався на замовлення та за кошти Сільради, як адміністративний будинок Сільради та наданим на підтвердження згаданих обставин доказам, а саме: рішенню виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих від 09.07.1975 №324 "Про виділення коштів на будівництво приміщень сільських рад"; рішенню виконавчого комітету Миколаївської районної ради депутатів трудящих від 03.12.1975 №432 "Про виділення коштів на будівництво адміністративних будинків сільських рад"; акту приймання виконаних робіт будування Адмінбудинку за листопад 1975 року, згідно з яким замовником будівельних робіт на суму 11 тис.крб. була Сільрада, а підрядником колгосп ім.Мічуріна; довіреності Сільради, згідно з якою виконком Сільради доручав колгоспу ім.Мічуріна одержати від облпостачзбуту будівельні матеріали для будівництва будинку Сільради; прямому річному договору підряду від 01.04.1977 №20, укладеному між Сільрадою (як замовником) та Львівською пересувною мехколоною №586 (т.1, а.с.159-173).

Зазначаючи, що "всі виробничі будівлі і споруди, в тому числі і Адміністративний будинок були збудовані за кошти колгоспу", суди попередніх інстанцій не зазначили, якими належними доказами підтверджуються відповідні обставини, та не послалися на будь-які первинні документи на підтвердження таких обставин.

Суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили обставин наявності та обсягу правонаступництва Товариства щодо майна колгоспу імені Мічуріна, який було реформовано у ВСГК "Горуцький", та не досліджено питань додержання законодавчо визначеного порядку передачі такого майна Товариству (якщо воно дійсно відбувалося).

Не встановивши, таким чином, обставин, що входять до предмета доказування в даній справі, названі судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Позовна вимога про скасування рішення Державного реєстратора від 05.09.2016 № 31232098 є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним та скасування Оспорюваного рішення Сільради та має бути вирішена за результатами розгляду першої із зазначених вимог.

Крім того, Вищий господарський суд України вважає за необхідне звернути увагу таке.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Частиною першою статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Так, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

У постанові від 11.11.2014 у справі № 21-405а14 Верховний Суд України, висновки якого відповідно до частини першої статті 111-28 ГПК України мають враховуватися іншими судами, зазначив, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані із реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Оспорюване рішення Сільради вичерпало свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує ніяких наслідків, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на Адміністративний будинок має вирішуватися за нормами цивільного (господарського) законодавства.

З урахуванням наведеного задоволення позовних вимог про визнання недійсним Оспорюваного рішення Сільради не забезпечує захисту порушеного права власника спірного майна, навіть якщо таке порушення мало б місце.

Такими є й правові висновки Верховного Суду України, що неодноразово викладалися в його судових рішеннях, зокрема у постановах від 06.07.2016 № 916/876/13, від 19.10.2016 №916/187/15-г, від 09.11.2016 №916/654/15-г. Відповідний висновок згідно з частиною третьою статті 82 та частиною першою статті 11128 ГПК України враховується судами при застосуванні норм права.

Поза увагою попередніх судових інстанцій залишився й ще один істотний аспект даної справи. Згідно із з'ясованим ними змістом Оспорюваного рішення останнє стосується виключно питання прийняття певного нерухомого майна (Адміністративного будинку) "на баланс". Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства чи організації. Така правова позиція була викладена і в пункті 9 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 №01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" та зберігає свою актуальність і на даний час.

Отже, згідно з пунктом 3 статті 1119 та частиною першої статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має також бути вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 22.02.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 зі справи № 914/2677/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Н. Нєсвєтова

Суддя В. Студенець