ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.02.10 Справа № 4/2/722-10/218-26/308-9/381-26/378-10/410/07-11/405/09
Господарський суд Запорізької області у складі:
головуючий –суддя Гончаренко С.А.,
при секретарі судового засідання –Вака В.С.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи
за первісним позовом: Українська аграрна біржа (вул. Саксаганського, буд. 1, к. 222, м. Київ, 01033)
до відповідача 1: Приватне сільськогосподарське підприємство “Агрофірма “Смирнова” (вул. Леніна, буд. 1, с. Шевченкове, Бердянський район, Запорізька область, 71147)
до відповідача 2: Закрите акціонерне товариство “Артанія” (вул. Калініна, буд.7, с. Успенівка, Бердянський район, Запорізька область, 71141)
за участю: Прокурор Запорізької області (вул. Матросова, буд.29 а, м.Запоріжжя, 69057)
у присутності представників:
позивача: ОСОБА_1 –дов. № 07032.05/74 від 01.10.2009р.;
відповідача 1: ОСОБА_2 –дов. б/н від 03.11.2008р.;
відповідача 2: не з’явився
прокурора: Хорунжий С.М. –прокурор прокуратури Запорізької області
про: стягнення 536335грн. 38коп., -
за зустрічним позовом: Приватне сільськогосподарське підприємство “Агрофірма “Смирнова” (вул.Леніна 1, с.Шевченкове, Бердянський район, Запорізька область, 71147)
до відповідача: Українська аграрна біржа (вул.Саксаганського 1 к.222, м.Київ, 01033)
за участю: прокурор Запорізької області (вул. Матросова, буд.29 а, м.Запоріжжя, 69057)
у присутності представників:
позивача: ОСОБА_2 –дов. б/н від 03.11.2008р.;
відповідача: ОСОБА_1 –дов. № 07032.05/74 від 01.10.2009р.
прокурора: Хорунжий С.М. –прокурор прокуратури Запорізької області
про: визнання договору частково недійсним,-
В С Т А Н О В И В :
До господарського суду надійшла позовна заява Української аграрної біржі про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма “Смирнова” 536335,38 грн., як вказано в позові, суми боргу з урахуванням штрафних санкцій за невиконання зобов’язань за договором фінансового лізингу № 89 від 30.03.1999р.
27.08.2002р. порушено провадження по справі і справа призначена до розгляду.
Справа розглядалась судами різних рівнів неодноразово.
В ході розгляду справи як другий відповідач до участі у справі залучено закрите акціонерне товариство “Артанія”.
ПСП “Агрофірма “Смирнова” заявлений зустрічний позов до Української аграрної біржі про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу № 89 від 30.03.1999р.
Зустрічний позов прийнятий судом до розгляду.
10.09.2009р. справа прийнята до провадження даним складом суду і призначена до розгляду. З метою витребування додаткових доказів та для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення судовий розгляд відкладався, строк вирішення спору продовжувався.
08.02.2010р. від Української аграрної біржі надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача-1 262361,85 грн. з яких 241018,27 грн. заборгованості перед державним бюджетом та 21343,58 грн. заборгованість перед Українською аграрною біржею. Як на підставу для задоволення вимог посилається на неналежне виконання ПСП ”Агрофірма “Смирнова” зобов’язань, взятих на себе за договором фінансового лізингу № 89 від 30.03.1999р.
Зменшення позовних вимог обумовлено Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 у справі №33/310, якою було частково задоволено позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Української аграрної біржі.
Як зазначено в цій постанові “Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.12.98 №1002 передбачено, що у разі здійснення гарантом платежів для покриття заборгованості юридичних осіб України за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України, відповідальність позичальників перед державним бюджетом виникає в межах витрат державного бюджету”.
За період з 16.12.1997р. по 15.06.2002р. видатки державного бюджету склали суму 354 578 112,07 грн. Після 15.06.2002р. витрати не здійснювалися.
Розмір видатків державного бюджету у відповідності до ст. 16 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 569 ЦК України та Постанови КМУ від 14.12.1995р. №1002 визначає розмір відповідальності перед державним бюджетом.
Саме цей розмір видатків державного бюджету обраховано судом за кредитною угодою від 24.07.1997р. №18/03/149, укладеною між Українською аграрною біржею, як державним агентом та ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України”, згідно якої було здійснено фінансування 85% контракту купівлі-продажу №6/3076 ТЖК від 08.05.1996р. Решта 15% залучалися за договором кредиту від 23.07.1997р., укладеним між Українською аграрною Біржею, як державним гарантом, та банківською корпорацією “Сосьете Женераль”.
Розмір витрат державного бюджету за вказаним договором складає 25666424,00 грн. та розрахований за результатами звіряння документів і розрахунків за документами, що надані Державним казначейством України.
Таким чином, загальний розмір витрат державного бюджету, який відповідно є розміром зобов’язань з погашення кредитів, складає 380244536,07 грн.
Виходячи з загального розміру витрат державного бюджету 380244536,07 грн., загальної кількості закупленої техніки (369 комбайнів та 45 тракторів) та питомої ваги одного комбайну (0,2543 %) розмір витрат державного бюджету на один комбайн, а отже і розмір зобов’язань, складає 966961,86 гривень.
Наступний користувач ПСП “Волошин” зобов’язання з оплати техніки згідно із договором фінансового лізингу №121 від 25.04.2001 виконав в повному обсязі. Розмір сплачених платежів складає 565811,12 гривень. Таким чином, розмір заборгованості ПСП “Агрофірма “Смирнова” за користування комбайном складає 262361,85 грн.
ПСП ”Агрофірма “Смирнова” проти задоволення первісного позову заперечує, вважає що ним виконані всі зобов’язання за спірним договором. Стверджує, що платежі за 1998 рік не повинен сплачувати, оскільки договір фінансового лізингу № 89 був укладений 30.03.1999р., тобто після спливу строку для виконання даного зобов’язання. Виходячи з того, що обов’язок сплатити кошти за користування технікою у 1998р. ґрунтується на договорі про спільну діяльність № 3-98СД, який не відповідає вимогам чинного законодавства, в зустрічному позові просить визнати частково недійсним договір фінансового лізингу № 89 від 30.03.1999р.
Відповідач-2 (ЗАТ “Артанія”) за первісним позовом відзив та витребувані документи не надав, в судове засідання повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про дату і час судового засідання був повідомлений належним чином. За таких обставин, справа
розглядається в порядку передбаченому ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в матеріалах справи документами.
Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін і прокурора, встановив наступні обставини:
За первісним позовом встановлено, що відповідно до Постанови КМУ від 15.07.1997р. № 753 Українська аграрна біржа є державним агентом із залучення іноземного кредиту, отриманого під державні гарантії, закупівлі за рахунок кредиту сільськогосподарської техніки виробництва американської компанії “Кейс Корпорейшн” та передачі зазначеної техніки сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб’єктам господарювання на умовах фінансового лізингу.
На підставі вказаної постанови позивач 17.07.1997р. уклав із закритим акціонерним товариством “Артанія” контракт лізингу № 7 на комбайн “Кейс”.
10.06.1998р. відповідачі у справі уклали договір № 3-98 СД про сумісну діяльність, відповідно до умов якого сторони домовились сумісно здійснювати діяльність по посіву та збиранню зернових та технічних культур, для чого відповідач-2 передав відповідачеві-1, комбайн.
30.03.1999р. між позивачем та відповідачем-1 укладений договір фінансового лізингу №89, в п.8.5.1 якого зазначена заборгованість по лізингових платежах за 1998р. в сумі 92748 дол. США.
За твердженням позивача станом на 05.01.2001р. заборгованість відповідача-1 за договором становила 140064,42 дол. США, у зв’язку з чим техніка у нього була вилучена, що підтверджується накладною № НТ-89/1 від 05.05.2001р. на вилучення техніки.
Згідно ст. 161 Цивільного кодексу УРСР та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.
Як встановлено судом, відповідно до умов договору фінансового лізингу відповідач-1 взяв на себе зобов’язання своєчасно, у встановлений розділом 8 договору термін, сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до п. 8.5 договору, передбачено внесення лізингових платежів в наступному порядку; в 1998р. - 92748 дол. США; в 1999р. - 53260 дол. США; в 2000р. - 45462 дол. США; в 2001р. - 38045 дол. США; в 2002р. - 17562 дол. США.
Свої зобов’язання в цій частині відповідач-1 належним чином не виконав, у зв’язку з чим, техніка, яка була передана відповідачу-1 на умовах лізингу, була у нього вилучена, що підтверджується актом про вилучення техніки та накладною на вилучення № НТ-89/1 від 05.05.2001р.
Відповідно до акту про вилучення техніки, загальна вартість техніки, що вилучалася, склала 481358,25 гривень за курсом НБУ 5,4157 грн. за долар США, що становило 88882 дол. США, а також 14387,00 дол. США складали лізингові проценти, а всього –103269,00 дол. США.
Позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача-1 262361,85 грн. з яких 241018,27 грн. заборгованості перед державним бюджетом та 21343,58 грн. заборгованість перед Українською аграрною біржею.
Як зазначалося раніше, договір фінансового лізингу № 89 був укладений 30.03.1999р.
30.03.1999 року у зв’язку зі зміною контракту лізингу №7 від 17 липня 1997р. техніка, обумовлена договором, передана відповідачу-1, що підтверджується актом про здачу-приймання техніки компанії “Кейс Корпорейшн”, та видатковою накладною № НКЛ-89/01 на отримання техніки від 30.03.1999 року.
До 30.03.1999 року техніка знаходилася у користуванні Закритого акціонерного товариства “Артанія” на підставі контракту лізингу №7 від 17.07.1997р. а відтак відповідач-1 не мав змоги виконати свої зобов’язання за договором та внести лізингові платежі в 1998р. Зобов’язання в цій частині на відповідача-1 були покладені після того, як закінчився термін їх виконання.
Крім цього, в 1998 році техніка знаходилася у лізингу у іншого суб’єкта господарювання відповідача-2 і саме на нього було покладено обов’язки сплачувати лізингові платежі.
До того ж, згідно п.3.3. договору фінансового лізингу, початком строку лізингу, вважається момент отримання техніки.
Доказів, які б свідчили про те, що відповідач-1 взяв на себе зобов’язання відповідача-2 перед позивачем суду не надано.
Договір про спільну діяльність №3-98СД від 10.06.1998 року, на який посилається позивач, як на підставу стягнення заборгованості саме з відповідача-1, не може бути підставою для стягнення спірної заборгованості.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Статтями 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В даному випадку, позивачем не надано належних доказів в підтвердження наявності спірної заборгованості та не доведено правомірність стягнення спірної заборгованості саме з відповідача-1. Не представлено належних доказів та нормативного обґрунтування наявності спірної заборгованості за відповідачем-2 у справі.
Крім того, позов про стягнення лізингових платежів за 1998 рік пред’явлено з пропуском строку позовної давності.
Згідно зі ст. 71 ЦК УРСР строк позовної давності встановлювався в три роки. Тому позов повинен був заявлений до 01 січня 2001, а фактично він поданий до суду тільки 19 серпня 2002 року, при цьому відсутнє клопотання про відновлення строку. Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2003р.) правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦК УРСР (1963р) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа довідалась або повинна була довідатись про порушення свого права.
Договором лізингу встановлена помісячна сплата лізингових платежів. А тому про їх ненадходження за весь 1998 рік позивачу вже було відомо на кінець звітного періоду - тобто на кінець 1998 року. А тому твердження позивача про те, що строк повинен бути відрахований з моменту вилучення комбайну, є безпідставним і судом до уваги не приймається.
При таких обставинах підстави для задоволення первісного позову відсутні.
Вимоги ПСП “Агрофірма “Смирнова” за зустрічним позовом щодо визнання договору № 89 від 30.03.1999 року частково недійсним господарський суд вважає безпідставними та теж такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Так, предметом зустрічного позову є визнання частково недійсним договору №89 від 30.03.1999 року (пп. 3.3. та 8.5.1. з урахуванням додаткової угоди № 89/1 від 07.05.2002 року), які передбачають сплату боргу за 1998 рік, а також п. 4 вказаної додаткової угоди, на підставі ст. 48 Цивільного кодексу УРСР та ст. 21 Закону України “Про лізинг”.
Згідно ст. 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду м. Києва від 27.06.2006 року у справі №18/224 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма “Смірнова” до Української аграрної біржі про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 89 від 30.03.1999 року було встановлено факт відповідності оскаржуваного договору вимогам законодавства, а також те, що сторонами погоджені всі істотні умови, необхідні для договорів даного виду.
Суд не вбачає підстав вважати пп. 3.3. та 8.5.1 оскаржуваного договору такими, що не відповідають вимогам закону.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за первісним позовом відносяться на позивача за первісним позовом, за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-35, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні первісного позову відмовити
У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Суддя С.А.Гончаренко
В судовому засіданні 11.02.2010р. за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 16.02.2010р.