Справа № 2- а -10/08 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2008 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі головуючого: Соболєвої І.П.,
при секретарі: Злагода Н.Ю., Вінс C.O., за участю представника позивача: ОСОБА_1, представника відповідача: ОСОБА_2, третіх осіб: ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Авдіївка справу за адміністративним позовом:
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_7 та неповнолітньої ОСОБА_8 до виконкому Авдіївської міської Ради про визнання бездіяльності незаконною та про зобов'язання надати неповнолітній жилої площі відповідно до норм житлового законодавства, суд-
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернулася до суду з адміністративним позовом до виконкому Авдіївської міської Ради про визнання бездіяльності незаконною та про зобов'язання надати неповнолітній жилу площу відповідно до норм житлового законодавства, мотивуючи вимоги тим, що неповнолітня ОСОБА_8, народження 1990 року була зареєстрована за місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із своєю матір'ю ОСОБА_9 та бабусею ОСОБА_10, народження 1935 року. 7 листопада 2002 року мати неповнолітньої померла, після її смерті ОСОБА_8 проживала з бабусею ОСОБА_7 у місті Костянтинівка, яка за рішенням Костянтинівського міськвиконкому від 19 грудня 2002 року була призначена її опікуном.
Відповідно до поквартирної картки неповнолітня ОСОБА_8 вписана, як онука з 22 липня 1990 року, відповідно цього 25 січня 2007 року вона отримала паспорт виданий Авдіївським MB ГУМВС України в Донецькій області. Але натепер квартира, в яку вона була зареєстрована з моменту народження розподілена між черговиками, які зараз проживають в спірній квартирі АДРЕСА_1. 21 березня 2007 року ОСОБА_8 звернулася до Авдіївської міської Ради' з проханням надати їй житло з державного фонду згідно норм ЖК України, але відповідач ніяких дій не прийняв. Відповідно до норм житлового законодавства відповідач повинен був надати жиле приміщення неповнолітній взамін тій квартирі, яку розподілив іншим особам, але відповідач не вчинив ніяких дій для поновлення порушених прав неповнолітньої дитини. Відповідач в порушення ст. 16 ЖК України прийняв рішення, яким надав спірну квартиру не у тимчасове користування в зв'язку з тим, що тимчасово дитина ОСОБА_11 не проживає в спірній квартирі, а у постійне користування стороннім людям, які вже приватизували цю квартиру. Таким чином, виконком Авдіївської міської Ради своєю бездіяльністю, а саме на законне прохання про надання житла неповнолітній відмовив нічим не аргументуючи, чим порушив право дитини на проживання.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила визнати бездіяльність виконкому Авдіївської міської Ради в частині не надання ОСОБА_11, народження 1990 року жилу площу за нормами встановленими законодавством, та
забов'язати виконком Авдіївської міської Ради надати ОСОБА_11 жилу площу за нормами встановленими житловим законодавством України.
Представник відповідача виконкому Авдіївської міської Ради ОСОБА_2, повноваження якого судом перевірені, в судовому засіданні позов не визнав, судові пояснив, що неповнолітня ОСОБА_8 дійсно в період з 12 квітня 1992 року по 7 листопада 2002 року проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із своєю матір'ю ОСОБА_9 та бабусею ОСОБА_10 Після смерті матері та бабусі неповнолітньої її батько ОСОБА_12 перевіз дитину до себе на постійне місце проживання у місто Костянтинівку, який в своїй заяві на ім'я директора школи № 7, де навчалася неповнолітня вказав, що просить видати документи своєї доньки в зв'язку із смертю її матері та переїздом в місто Костянтинівку на постійне місце проживання. Відповідно до вимог ст. 29 ч.3 ЦК України зазначено, що місцем проживання особи у віці від 10 до 14 років є місце проживання її батьків або одного з них, з яким воно проживає. Згідно ст. 160 Сімейного Кодексу України місце проживання дитини, яка досягла 10 років досягається за сумісною згодою батьків та самої дитини. В даному випадку ОСОБА_8 на момент смерті її матері було 12 років. Самостійного права на визнання свого місця проживання вона не мала, вона вибула з міста Авдіївка на інше постійне місце проживання в місто Костянтинівку за рішенням її батька -ОСОБА_12 Відповідно до вимог ст. 107 ЖК України у випадку вибуття члена сім'ї на інше постійне місце проживання - ця особа вважається такою, що втратила право користування жилою площею з моменту вибуття, тобто в даному випадку з 8 листопада 2002 року. Оскільки спірна квартира була звільнена, вона була розподілена черговикам. Дії виконкому вважає законними, у позові просив відмовити.
Суд, вислухав представника позивача, представника відповідача, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 народилася 27 липня 1990 року, яка на день розгляду справи є неповнолітньою, та з моменту свого народження до 8 листопада 2002 року вона проживала в ІНФОРМАЦІЯ_3, де проживала разом із своєю матір'ю ОСОБА_9 та бабусею ОСОБА_10.
7 листопада 2002 року мати неповнолітньої померла. У спірній квартирі залишилася проживати бабка неповнолітньої - ОСОБА_10, яка померла 16 лютого 2003 року, та в квітні 2003 року була знята з реєстраційного обліку спірної квартири в зв'язку із смертю.
Після смерті матері неповнолітньої згідно з рішенням Костянтинівського міськвиконкому від 19 грудня 2002 року № 637 над ОСОБА_8 була встановлена опіка, та опікуном було призначено ОСОБА_7 - матір батька неповнолітньої. Відповідно до цих обставин неповнолітню ОСОБА_8 було зареєстровано за місцем проживання опікуна за адресою: АДРЕСА_2, однак зазначене жиле приміщення за неповнолітньою закріплено не було.
Тобто, дитина була поміщена на виховання до родичів - опікуна, де проживала за його адресою.
Ці обставини підтверджені письмовими доказами: довідкою адресного бюро, з якої вбачається, що ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою по місту Костянтинівка та Костянтинівського району зареєстрованою не значиться, а також довідкою начальника СДІРФО Костянтинівського MB /a.c.11/.
Також встановлено, що батько дитини - ОСОБА_12 є громадянином ОСОБА_13, має постійне місце роботи, постійного місця мешкання в Україні не має. За цих обставин виконкомом Костянтинівської міської Ради прийнято рішення про призначення опікуном над неповнолітньою ОСОБА_8 - бабку ОСОБА_7 - матір батька неповнолітньої.
Відповідно до вимог ст. 71 ЖК України передбачено, що житло зберігається за неповнолітньою особою (якщо у квартирі не залишилося проживати інших членів сім'ї) на весь час її перебування у дитячій установі, родичів, опікуна чи піклувальника.
Якщо з будинку, квартири вибула дитина і членів її сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування
дитини у дитячому закладі, або до досягнення нею повноліття і повернення від родичів, опікуна.
Визнання особи такою, що втратила право користування житлом вирішується у судовому порядку.
У судовому засіданні відповідачем не надано доказів визнання дитини такою, що вона втратила право користування спірним житлом. Судові рішення з цього питання відсутні.
Посилання представника відповідача та представника третьої особи Служби у справах дітей Авдіївської міської Ради про те, що відсутність рішення виконкому про закріплення за дитиною житлової площі визначає втрату нею права користування цим житлом, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки ці доводи нe засновані на законі.
Не є доказом правомірності бездіяльності відповідача заява батька дитини від 08.11.2002 року до учбового закладу про надання її документів з метою продовження навчання у м. Костянтинівці, бо порядок реєстрації місця мешкання та зняття з реєстрації не передбачає такого документу, тобто не передбачає таких підстав.
Крім того, представником відповідача не надано судові доказів про час та підстави зняття дитини з реєстрації за адресою: м. Авдіївка, вулиця К. Маркса, 5/21.
Про те, що відповідачу та третім особам - КП «ОЖКГ», КП «СЄЗ» було достеменно відомо про знаходження дитини під опікою свідчать матеріали справи, а саме листування, що міститься в матеріалах справи.
Не є доказами правомірності дій і посилання на наявну заборгованість за житло. Це питання є предметом іншого спору та не є доказом втрати права користування житлом.
Відповідно до ордеру виданого на квартиру АДРЕСА_3 іншим черговикам, та довідки КП БТІ про приватизацію цього житла особами, іцо там мешкають в спірній квартирі з 2004 року, вбачається отримання цими особами житла на законних підставах. Тому питання повернення квартири неповнолітній вирішуватися не може.
За таких обставин є обгрунтованою та правомірною вимога позивача надати інше житло у межах населеного пункту, що за своїми санітарними та технічними нормами відповідає вимогам, визначеним діючим законодавством. Саме з таким проханням зверталася позивачка та неповнолітня дитина до виконкому, але виконком не виконав ніяких дій щодо вирішення питання на законних підставах.
Згідно ст. 71 КАС України обов'язок доказування правомірності своїх дій чи бездіяльності покладається на відповідача у разі, коли відповідачем виступає суб'єкт владних повноважень.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їхній сукупності, суд дійшов висновку, що виконком Авдіївської міської Ради не виконав законних дій щодо збереження за неповнолітньою ОСОБА_8 на весь час її перебування у опікуна спірної квартири, чим порушив її конституційне право на житло, за таких підстав позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 69-71, 76, 79, 94, 159-163 Кодекса адміністративного судочинства України, - суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_7 та неповнолітньої ОСОБА_8 до виконкому Авдіївської міської Ради про визнання бездіяльності незаконною та про зобов'язання надати неповнолітній жилої площі відповідно до норм житлового законодавства - задовольнити.
Визнати дії виконкому Авдіївської міської Ради щодо не надання неповнолітній ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 жилої площі за нормами, встановленими законодавством України - незаконними.
Зобов'язати виконком Авдіївської міської Ради надати неповнолітній ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 жилу площу за нормами житлового законодавства України.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються до Апеляційного адміністративного, суду Донецької області через Авдіївський міський суд.
Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.