ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2009 року справа № 2а-56/08
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Поплавського В.Ю.,
суддів: Сафронової С.В., Уханенка С.А.,
при секретарі судового засідання: Колеснику Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу
Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради м. Кривого Рогу
на постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 лютого 2008 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради м. Кривого Рогу про стягнення недоплаченої щорічної державної соціальної допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2007 року позивач звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради м. Кривого Рогу про перерахунок та стягнення коштів на оздоровлення, передбачених ст. 48 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2001- 2007 рік, в сумі 6835,94 грн., зобов’язати відповідача і надалі при нарахуванні відповідних виплат керуватися законом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії інвалід 3-ої групи, а тому має право на щорічну допомогу на оздоровлення у відповідності до ст. 48 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, що згідно з ч.7 цієї статті визначається на момент виплати допомоги.
Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 лютого 2008 року позовні вимоги задоволені частково: визнано відмову в перерахунку щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення передбаченої ст. 48 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стягнуто з відповідача на користь позивача не донараховану та несплачену суму щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням коефіцієнтів індексації у розмірі 6835,94 грн. за 2001- 2007 рік. В задоволені вимог про виплату і надали цих сум у відповідності до закону - відмовлено. Також стягнуто з відповідача на користь позивача державне мито в розмірі 3,40 грн.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інваліда 3 групи, який користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в тому числі відповідно до ст.48, виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. В порушення наведеної норми Закону відповідачем виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. у твердій грошовій сумі за 2001-2004р.р. – 21,50 грн, в 2005-2007р. – 90 грн.
Позивач звертався до відповідача із заявою про перерахунок компенсаційних витрат на оздоровлення відповідно до положень статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за спірний період, на яку отримав відповідь про відмову за відсутністю підстав такого перерахунку.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоплачених сум на оздоровлення за 2001- 2007 р.р., суд першої інстанції, виходив з того, що відмова позивачу у виплаті заборгованості по компенсації на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за вказаний період не відповідає наведеному Закону та являється протиправною, тому виходячи із засад пріоритетності Законів над урядовими нормативними актами при вирішенні спору судами застосовані норми Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач повинен був провести виплати у більшому розмірі. При цьому суд прийшов до висновків, що позивачем не пропущений строк на звернення до суду.
Проте, з такими висновками погодитися не можна.
Згідно обставин справи позивач як постраждалий від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії і являючись інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації аварії, відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Відповідно п. 2 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.09.2005 року № 936 розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики АРК, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно п.п. 3.4 Постанови встановлено, що нарахування та виплати компенсацій, допомоги певних видів, передбачених Законом України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад.
Проте, відповідач проводив виплату позивачу допомоги на оздоровлення не у відповідності із ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а у грошовій сумі, визначеній постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що за 2006 р. на час виплати спірної суми позивачу діяли обмеження ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлені Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 р.", тому при виплаті суми на оздоровлення за 2006 р. відповідач правомірно застосував норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 р." щодо обмеження реалізації ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які не були визнані неконституційними і підлягали застосуванню розміри виплат, визначені постановкою КМУ № 562.
Виходячи з обставин справи суд першої інстанцій прийшов до неправильних висновків щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення спірних виплат за 2006 р.
Колегія суддів також не погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач в частині позовних вимог щодо стягнення недоплаченої суми на оздоровлення за 2001-2005 р. не пропустив строки звернення до суду. Згідно обставин справи вказана допомога за зазначені роки була виплачена позивачу відповідно до постанови КМУ у твердій грошовій сумі, а не у кратному розмірі відносно мінімальної заробітної плати, таким чином із моменту отримання допомоги він знав про порушене його право на отримання допомоги в меншому розмірі, ніж передбачено законом, разом з тим із позовом позивач звернувся у листопаді 2007 р., тобто з пропуском строку звернення до суду з позовними вимогами в частині проведення недоплаченої доплати за 2001-2005р.
Оскільки відповідач наполягає на відмові в позові з підстав пропуску строку на звернення до суду, тому з підстав пропуску строку на звернення до суду в частині позовних вимог щодо стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2001-2005 р. необхідно відмовити, виходячи з вимог ст.ст.99,100 КАС України
Колегія суддів не погоджується висновками суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача відносно виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 р., які не ґрунтуються на законодавчих нормах.
Згідно обставин справи відповідач виплатив спірну суму за 2007 р. позивачу 22 січня 2007 р. згідно постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р.
Відповідно до п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинена на 2007 рік. Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007 зупинення дії ст.48 Закону України № 796-ХП, передбачене п.30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнане таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним.
Згідно обставин справи на час виплати допомоги позивачу (січень 2007 р.) за 2007 р. дія ст.48 Закону № 796-ХІІ відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2007 р." була зупинена.
Отже, на час виплати спірної суми за 2007 р. діяли два рівнозначні Закони, а саме: Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Виходячи з пріоритетності дії Закону того, який прийнятий пізніше та що суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі і в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та іншими Законами України, відповідач при нарахуванні позивачу допомоги на оздоровлення у січні 2007 р. повинен був застосовувати положення діючого на той період Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 р.", оскільки зупинення дії ст.48 Закону № 796-ХІІ відповідно до Закону України №498-V визнане неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р..
Враховуючи вищенаведене дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік", не можна визнати неправомірними, оскільки норми вказаних законів мають пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на час виплати вказаної допомоги.
Посилання суду на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, яким визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України 2007 рік", не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки вказане рішення було прийняте після виплати позивачу допомоги на оздоровлення.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків щодо визнання неправомірною відмову відповідача щодо відмови у виплаті позивачу заборгованості щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2007 роки та стягнення з відповідача на користь позивача недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення.
Колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення неправильного рішення, тому воно підлягає скасуванню, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись п.3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради м. Кривого Рогу - задовольнити.
Постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 лютого 2008 року - скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення її тексту у повному обсязі.
Повний текст виготовлено 16 листопада 2009 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Судді: С.А. Уханенко
С.В. Сафронова