КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2017 р. Справа№ 910/14598/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Бурове обладнання (Україна)»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2017р.

по справі №910/14598/17 (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Бурове обладнання (Україна)»

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Консорис партнери»

про стягнення 3 397 091,17 дол. США та 75 389 577,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2017р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСКАВЕРІ-БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (Україна)» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Завод бурового обладнання» в межах суми позову, а саме в межах 3 397 091,17 дол. США та 75 389 577,42 грн. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІСКАВЕРІ-БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (Україна)» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Завод бурового обладнання» вчиняти дії щодо відчуження наявного в них рухомого та нерухомого майна в межах суми позову, а саме в межах 3 397 091,17 дол. США та 75 389 577,42грн. Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2017р. у справі №910/14598/17, у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання» прийнято до провадження.

Також, не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Бурове обладнання (Україна)» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2017р. у справі №910/14598/17, у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Бурове обладнання (Україна)» прийнято до провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Консорис партнери» своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Враховуючи обмежений процесуальний строк розгляду даної справи, за відсутності клопотання про продовження строку розгляду, справа розглядається у визначений ст. 102 Господарського процесуального кодексу України строк, за відсутності представників позивача та відповідача 3., які належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до частини 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

В провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/14598/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Бурове обладнання (Україна)», 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Консорис партнери» про солідарне стягнення 3 397 091,17 дол. США та 75 389 577,42 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні відповідачами кредитного договору №196/12-KL, договорів поруки №1108/17-1 від 11.08.2017р., №1108/17-2 від 11.08.2017р. щодо погашення заборгованості.

Позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Завод бурового обладнання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСКАВЕРІ-БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (Україна)» в межах суми позову та заборонити відповідачам Товариству з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Завод бурового обладнання» та Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІСКАВЕРІ-БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (Україна)» вчиняти дії щодо відчуження наявного в них рухомого та нерухомого майна в межах суми позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2017р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСКАВЕРІ-БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (Україна)» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Завод бурового обладнання» в межах суми позову, а саме в межах 3 397 091,17 дол. США та 75 389 577,42 грн. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІСКАВЕРІ-БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (Україна)» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Завод бурового обладнання» вчиняти дії щодо відчуження наявного в них рухомого та нерухомого майна в межах суми позову, а саме в межах 3 397 091,17 дол. США та 75 389 577,42грн.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент подання позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на моменту виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;забороною відповідачеві вчиняти певні дії;забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заявник зазначив, що сума заборгованості значна, майно відповідачів не є обтяжене жодним чином, наявні побоювання, що майно може бути відчужене третім особам, що в свою чергу утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

Проте, в порушення вимог ст.ст. 32, 43, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, судом не встановлено та не досліджено докази на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування забезпечення позову, що призвело до помилкового висновку суду щодо задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Крім того, не можуть забезпечуватися заходами, зазначеними в статті 67 Господарського процесуального кодексу України, інші, крім позовних, вимоги.

Судом першої інстанції не обґрунтовано вжито захід до забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІСКАВЕРІ-БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (Україна)» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Завод бурового обладнання» вчиняти дії щодо відчуження наявного в них рухомого та нерухомого майна в межах суми позову.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За таких обставин, ухвала підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Бурове обладнання (Україна)» підлягають задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 04.09.2017р. у справі №910/14598/17 скасуванню, з прийняттям нової ухвали, якою відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 66, 67, 99, 101 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Бурове обладнання (Україна)» задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2017р. по справі №910/14598/17 скасувати.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» у задоволенні заяви про забезпечення позову.

2. Матеріали скарження ухвали Господарського суду міста Києва від 04.09.2017р. у справі №910/14598/17 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді М.Л. Яковлєв

Т.І. Разіна