ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2009 року №22а-17876/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Обрізка І.М., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання Неміш О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2008 року в справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2008 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилалася на те, що Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року за № 727/98 дозволяє її перейти на єдиний податок з будь-якого кварталу за вибором підприємця, за умови дотримання визначених в даному Указі умов.
Одна з таких умов – не перевищення 500-тисячного розміру виручки за рік (ст. 1 Указу). В указі не уточнено, за який саме рік, проте таке уточнення дає постанова КМУ «Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727 від 16.03.2000 року за № 507, згідно п.1 якої обсяг виручки обчислюється за календарний рік. Тобто при переході на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для підприємця обмежується розмір виручки, отриманої в році, в якому подається заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, тобто з початку поточного року.
На законних підставах в 2 півріччі 2006р. вона перейшла на спрощену систему оподаткування, тому податкові повідомлення- рішення відповідача в частині визначення податкових зобов’язань щодо сплати ПДВ та податку з доходів фізичних осіб в зазначених в них розмірах є неправомірними. Просила податкові повідомлення-рішення №245/17-51/0, №246/17-51/0, №247/17-51/0 - всі від 7.12.2007 р. скасувати.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2008 року у позові ОСОБА_1 відмовлено .
Постанову суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_1, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року за № 727/98 та п.1 постанови КМУ «Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727» від 16.03.2000 року за № 507 однією з підстав запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності є наявність такої обставини, як не перевищення позивачем за календарний рік обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у сумі 500000, 00 грн.
Апелянт вказує на те, що перевищення ліміту у 500000, 00 грн. за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року не було. Таке перевищення було зафіксовано у ІІІ кварталі 2005 року, тобто у календарному році, що розпочинається 01.01.2005 та закінчується 31.12.2005 року.
Заява про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності не подавалася нею у 2005 році, оскільки протягом 2005 календарного року, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування , вона допустила перевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) більше 500000,00 грн.
Нею було подано таку заяву у червні 2006 року , коли обсяг виручки за 2006 календарний рік на день подання заяви не перевищував встановленої межі, тобто 500000, 00 грн.
Також було порушено вимоги п.4.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р.(із змінами та доповнення), згідно якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Крім цього, в матеріалах справи міститься заява позивачки про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 15.06.2006 року, свідоцтво про сплату єдиного податку серії Г № НОМЕР_1 від 23.06.2006 року, що є належними та допустимими документами, що дають право позивачу застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності в ІІ півріччі 2006 року. Бланк свідоцтва заповнений уповноваженою на те посадовою особою органу державної податкової служби, підписаний керівником і засвідчений печаткою.
Апелянт просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2008 року та прийняти нову, якою позовні вимоги позивачки задоволити в повному обсязі.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
В справі встановлено, що Гощанською МДПІ Рівненської області було проведено планову перевірку позивачки як суб’єкта підприємницької діяльності з питань дотримання податкового законодавства за період з 4.10.2004р. по 30.06.2007р., в процесі якої виявлено порушення позивачкою вимог ст.ст. 13, 14 Закону України «Про прибутковий податок з громадян», ст.ст. 6, 8, 9, 19 Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб, ст.ст. 2, 7, 9 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
На цій підставі податковим органом були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 7.12.2007р., якими позивачці було визначено податкові зобов’язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 4650,26 грн., з податку на додану вартість в сумі 8333,00 грн. та податку з доходів фізичних осіб в розмірі 68,25 грн.
Суть порушень, на думку податкового органу, полягав в тому , що позивачка в 2-му півріччі 2006р. перебувала на спрощеній системі оподаткування, хоча не мала на це права, в зв’язку з чим була зобов’язана сплачувати всі передбачені законодавством податки. Цього обов’язку ОСОБА_1 не виконала.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачки, Рівненський окружний адміністративний суд виходив з того, що видача позивачці у встановленому законом порядку свідоцтва про сплату єдиного податку не є підставою для звільнення її як суб’єкта підприємницької діяльності від обов’язку сплачувати податки та збори в розмірах, визначених законодавством.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
В справі встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована у встановленому законом порядку суб’єктом підприємницької діяльності, з 1.01.2005р. по 30.09.2005р. перебувала на спрощеній системі оподаткування, в 4 кв.2005р., та в 1, 2 кв. 2006р. - на загальній системі оподаткування.
15.06.2006р. та 27.06.2007р. позивачка звернулася до Корецького відділення Гощанської МДПІ Рівненської області з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування.
23.06.2006р. ОСОБА_1 було видано свідоцтво про сплату єдиного податку та анульовано раніше видане свідоцтво платника податку на додану вартість.
Відповідно до ст..1 Указу Президента України від 3.07.1998р. №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» спрощена система оподаткування, обліку та звітності застосовується до фізичних осіб-субєктів малого підприємництва, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Відповідно до п.1 постанови КМ України №507 від 16.03.2000 р. «Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998р. №727» під словом «рік» розуміється календарний рік.
З матеріалів справи видно, що перевищення суми виручки 500 тис. грн., зазначених в ст..1 Указу, позивачка як суб’єкт малого підприємництва допустила в 3 кв. 2005 календарного року, який починається з 1.01.2005р. та закінчується 31.12.2005р.
Тому в 4 кв. 2005р, 1 та 2 кв. 2006р. позивачка перебувала на загальній системі оподаткування.
В 2006р. позивачка обсягу виручки від реалізації продукції не перевищувала, виявила бажання скористуватися правом на єдиний податок, в зв’язку з чим у червні 2006р звернулася до податкового органу з заявою про перехід на спрощену систему оподаткування.
Відповідно до додатку 1 до Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999р. №599 (в редакції наказу від 28.12.2001р. №521) в заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності зазначається обсяг виручки від реалізації продукції з початку календарного року.
Отже, законодавець передбачає право підприємця на перехід на спрощену систему оподаткування при умові не перевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з початку того календарного року, в якому подається заява про такий перехід.
Оскільки протягом календарного 2006 року перевищення обсягу виручки позивачки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не мало місця, то 23.06.2006р. ДПІ в Корецькому районі Рівненської області на законних підставах видала ОСОБА_1 свідоцтво про сплату єдиного податку.
Цей документ виданий у встановленому законом порядку повноважним податковим органом, не був анульований чи визнаний недійсним, тому давав право позивачці провадити підприємницьку діяльність з перебуванням на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності в 2 півріччі 2006р.
Доводи відповідача в тій частині, що ОСОБА_1 такого права в 2 півріччі 2006р. не мала, спростовуються наявним у неї свідоцтвом, про яке йшлося вище.
Суд першої інстанції цих обставин справи та норм матеріального права не врахував та прийшов до помилкового висновку про неправомірність перебування позивачки на єдиному податку при наявності в неї чинного свідоцтва про сплату такого та при наявності правових підстав для перебування на спрощеній системі оподаткування.
В зв’язку з наведеним, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову з наведених вище підстав.
Правильність податкового повідомлення-рішення відповідача №247/17-51/0 від 7.12.2007р., яким визначено податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 68,25 грн. випливає з матеріалів справи та не заперечувалася позивачкою під час розгляду справи в суді першої інстанції, тому вимоги ОСОБА_1 в цій частині позовних вимог є незаконними та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволити частково.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2008 року по справі № 2а-3356/08 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково.
Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Гощанської МДПІ Рівненської області № 245/17-51/0, № 246/17-51/0 від 07.12.2007 року.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : І.М. Обрізко
В.З. Улицький
Повний текст виготовлено 29.10.2009 року