ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2009 року №22а-15622/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді
суддів
при секретарі судового засідання Старунського Д.М.,
Олендера І.Я., Стародуба О.П.,
Вітер І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_5 15.04.2008 року звернувся в суд з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України, в якому просить визнати дії неправомірними та стягнути з управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області в його користь суму невиплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій за 2005-2007 роки в розмірі 4 725,30 гривень.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_5 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2008 року скасувати і прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що згідно ст.22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, тому відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє його як учасника бойових дій права на таку допомогу.
Таким чином нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема норми законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, є недійсними.
Вказує, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано неконституційними положення п.13 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлено зменшений розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня, а тому виплата допомоги у 2007 році повинна здійснюватись у розмірах, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач згідно посвідчення серія АБ №НОМЕР_1 від 10.01.1997 року є ветераном війни – учасником бойових дій /а.с.5/.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Згідно ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.
Оскільки позивачу було відомо про виплати допомоги не в повному обсязі в 2005-2006 роках, то, на думку колегії суддів, судом першої інстанції вірно відмовлено в стягненні допомоги за ці роки.
Розглядаючи спір та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції підставно і обґрунтовано виходив з таких обставин. Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. За цим конституційним приписом у разі якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для ветеранів війни, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
Відповідач не має повноважень на самостійне визначення розміру грошової допомоги, яка виплачується до 5-го травня, оскільки, згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час виплати щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік, розмір такої виплати був встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що додатково, поряд з нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» регулював відносини з виплати зазначеної допомоги і такі норми на час виплати не були ні відмінені, ні визнані неконституційними. Також слід враховувати те, що зазначена допомога є разовою, тобто виплачується щорічно виключно до 5 травня і чинним законодавством України не передбачена можливість повторних виплат чи доплат цієї допомоги при подальшій зміні її розміру.
За наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватись положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Відповідно на той час дії відповідача повністю узгоджувались з вимогами законодавства і це вказує, на те що відповідач діяв на підставі та в спосіб передбачений законом, тобто правомірно.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно вирішив питання щодо відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було встановлено виплату щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни не мають зворотної дії в часі. Таким чином, на момент виплати вказаної допомоги до 5-го травня за 2007 рік, діяла норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка була чинною.
За таких обставин дії відповідача по нарахуванню та виплаті щорічної грошової допомоги є правомірними та виконаними в повному обсязі.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2008 року у справі №2а-3234/08 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді І.Я. Олендер
О.П. Стародуб
Ухвала у повному обсязі складена 30.10.2009 року.