Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Дніпропетровської області

справа № 215/2861/17

номер провадження 2-з/215/26/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року суддя Тернівського районного суд м. Кривого Рогу ОСОБА_1 розглянувши заяву ОСОБА_2 про забезпеченню позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа служба захисту прав дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_4 ради, про усунення перешкод в спілкуванні з неповнолітньою дитиною,

в с т а н о в и в:

В червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою суду від 01 серпня 2017 року відкрито провадження по даній справі.

У вересні 2017 року ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позов шляхом заборони відповідачу ОСОБА_3 чинити дії щодо перешкоджання ОСОБА_2 у спілкуванні з його малолітньою донькою ОСОБА_5 про що винести відповідну ухвалу.

Дослідивши матеріали справи, заяву, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому, як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 152 Цивільного процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, позивач у заяві про забезпечення позову від 19.09.2017 р., просить суд заборонити відповідачу чинити дії щодо перешкоджання позивачу у спілкуванні з його малолітньою донькою, а в позовній заяві просить суд зобов’язати відповідача не чинити перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною, тобто позивач фактично просить суд розглянути справу по суті, постановивши ухвалу про забезпечення позову, що суперечить основним засадам судочинства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову не має, а тому в її задоволені слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 151-153 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпеченню позову шляхом заборонити відповідачу ОСОБА_3 чинити дії щодо перешкоджання позивачу ОСОБА_2 у спілкуванні з його малолітньою донькою ОСОБА_5, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровськоїобласті, через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу, протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: