ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.05.2007 Справа № А7/351-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)
судді Прудніков В.В., Ясир Л.О.,
секретар судового засідання: Корх Д.В.
представник позивача: Кейс Г. В.;
представник відповідача в судове засідання не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю науково-фінансової компанії “Поліком”, м. Дніпропетровськ
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2006 року
у справі № А7/351-06 (суддя-доповідач Коваль Л.А.)
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю науково-фінансової компанії “Поліком”,
м. Дніпропетровськ
про стягнення 5 351 грн. 41 коп.
В С Т А Н О В И В:
04.10.2006 р. відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ, звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю науково-фінансової компанії “Поліком”, м. Дніпропетровськ про стягнення на користь позивача недоїмки зі сплати внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, в розмірі 4 598 грн. 88 коп. та пеню в зв’язку з несвоєчасним перерахуванням страхових внесків в розмірі 752, 53 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач повинен сплачувати страхові внески в розмірі страхового тарифу на фонд нарахованої заробітної плати. Також вказує, що відповідач змінював вид діяльності, не повідомляючи про це позивача, та сплачував страхові внески за раніше встановленим тарифом, тоді як мав сплачувати за іншим страховим тарифом, що відповідає галузі економіки або виду робіт, які мали найбільшу питому вагу в обсязі реалізованої продукції відповідача, в зв’язку з чим у відповідача виникла недоїмка в заявленій до стягнення сумі, за прострочення оплати якої нарахована пеня.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2006 р. (суддя-доповідач Коваль Л.А.) адміністративний позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача недоїмку в сумі 4 598 грн. 88 коп., пеню в сумі 752 грн. 53 коп.
Відповідач не погодився з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2006 р. повністю. Вказує, що крім обов’язкових платежів, включених до системи оподаткування відповідно до Закону України “Про систему оподаткування”, дія Закону також поширена на страхові внески, які не включені до цієї системи. Також вказує, що належним позивачем, який може звертатись до господарського суду з позовом про погашення зобов’язання відповідача перед Фондом по сплаті страхових внесків, повинен бути відповідний податковий орган. Зазначає, що за відсутності в 2002 році (як і в наступних роках) обставин, що виключають застосування знижки до страхового тарифу, з урахуванням визначеного КМУ України фіксованого розміру знижки (50%), ТОВ НФК “Поліком” мало право на застосування знижки до страхового тарифу в розмірі 50% протягом періоду з 01.01.2003 р. до 01.05.2003 р., та з 01.01.2005 р. і до моменту перевірки –21.03.2006 р. в зв”язку з відсутністю нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 24.04.2007 р. представники позивача заперечили проти доводів апеляційної скарги; представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просить постанову господарського суду скасувати. По справі оголошувалась перерва до 10.05.2007 р.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи , Дніпропетровський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-фінансова компанія “Поліком” 29.10.2001 р. зареєстроване як страхувальник (реєстраційний номер 0409000169) і є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі-Фонд), що засвідчується страховим свідоцтвом.
Згідно з актом перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 23.03.2006 р. №35 позивачем виявлена недоїмка ТОВ науково-фінансової компанії “Поліком” по страховим внескам до Фонду в періоді 2003-2005 роки в сумі 4 598, 88 грн. (донараховані страхові внески), нарахована на суму недоїмки пеня в розмірі 752, 53 грн. Як зазначено в акті, недоїмка виникла в зв’язку з несвоєчасним наданням інформації про зміну основного виду діяльності. Згідно акту в період з 01.01.2003 р. по 01.01.2005 р. відповідачу повинен бути встановлений страховий тариф 1, 36%, що відповідає основному виду діяльності відповідача за КВЕД 51.56.0 (оптова торгівля іншими проміжними продуктами), який відноситься до 23 класу ризику. З 01.01.2005 р. основний вид діяльності відповідача за КВЕД 51.53.2, але відповідач не надав своєчасно документів, що підтверджують зміну тарифу.
Вищий господарський суд України своїм листом від 07.02.2006 р. №01-8/301 “Про деякі питання, пов”яані із розмежуванням компетенції господарських і адміністративних судів” в п. 4 повідомляє, що відповідно до статті 14 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, провадять збори та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами. Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб’єкти владних повноважень у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Колегія суддів не погоджується з посиланням скаржника на податкове законодавство, виходячи з наступного:
Відповідно до Закону України “Про систему оподаткування” страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, не включені до системи оподаткування.
Статтями 14, 15 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено вичерпний перелік податків та зборів ( обов’язкових платежів). Страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання зазначеним переліком не передбачені.
Колегія суддів вважає, що Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування, включив до цього порядку сплату страхувальниками страхових внесків до Фонду, які за своєю суттю не є податками, а формою резервування заробітної плати для забезпечення матеріальної підтримки та надання соціальних послуг у разі настання страхових випадків, в тому числі нещасного випадку на виробництві, і повертається у вигляді страхових виплат.
Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” не містить норм, які регулювали б відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Таким чином, законодавство про систему оподаткування та про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами вирішує питання, пов’язані з наповненням доходної частини бюджету усіх рівнів, в той час як законодавство про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності спрямовано лише на вирішення питання, пов’язаного із забезпеченням функціонування системи соціального страхування від нещасного випадку.
Згідно до ст. 47 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страхові тарифи, диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.
Відповідно ст. 1 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страхові тарифи встановлені відповідно до класів професійного ризику виробництва.
Так, з 01.05.2003р. в ст. 1 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" внесені зміни (Закон від 03.04.2003 р. N 660-ІV). згідно яких визначено 67 класів професійного ризику виробництва, замість 20, які були встановлені до 01.05.2003р.
Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджується Кабінетом Міністрів України (ст.47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності").
При цьому колегія суддів вважає, що застосування знижки до страхового тарифу,
на яку посилається відповідач, повинне здійснюватись за заявою відповідача, так як законом не встановлено застосування знижки за ініціативою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Відповідно до п.1 Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000р. № 1423 (надалі - Порядок визначення страхових тарифів), з метою визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій (далі - підприємства) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі - страхування від нещасного випадку) галузі економіки та види робіт (далі - галузі економіки) диференціюються за класами професійного ризику виробництва згідно з додатком.
В пункті 2 Порядку визначення страхових тарифів галузі економіки іменуються відповідно до Загального класифікатора галузей народного господарства України, а в зв"язку зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 985 від 27.06.2003р. відповідно до Класифікації видів економічної діяльності.
Згідно зі ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний письмово повідомляти страхувальнику умовний клас професійного ризику його підприємства - групу галузей (підгалузей) економіки або видів діяльності, що мають визначений для цієї групи рівень виробничого травматизму та професійної захворюваності.
Наказом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.07.2003р. № 185 затверджено Порядок повідомлення страхувальників про розміри страхових внесків, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (надалі Порядок повідомлення). Зазначений наказ прийнято відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", з метою реалізації норм Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 03.04.2003 р. N 660-ІV.
Відповідно до повідомленням Відділення виконавчої дирекції Фонду в місті Дніпропетровську № 169 (повідомлення містить дату 09.09.2003р.) позивача віднесено до п'ятого класу професійного ризику з встановленням страхового тарифу в розмірі 0,9 % від фактичних витрат на оплату праці найманих працівників за відповідний місяць (в межах граничної суми заробітної плати (доходу) в зв"язку з заявленим відповідачем основним видом діяльності - оптова торгівля автотоварами, код за Загальним класифікатором галузей народного господарства G 50.30.1.Оптова торгівля автотоварами (код згідно з КВЕД 50.30.1) відноситься до 5 класу професійного ризику виробництва.
Згідно п. 12 Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, якщо страхувальник провадить свою діяльність у кількох галузях економіки, підприємство відноситься до тієї з них, яка має найбільшу питому вагу в обсязі реалізованої продукції. У разі зміни технології робіт або виду діяльності підприємства Фонд відповідно змінює належність цього підприємства до класу професійного ризику виробництва (п.12 Порядку).
Відповідно до звіту відповідача про основні показники діяльності підприємства за
2004 рік (форма № 1-підприємництво), наданого органу державної статистки за місцезнаходженням, відповідач здійснював діяльність у кількох галузях економіки: торгівля транспортними засобами, оптова торгівля і посередництво, операції з нерухомістю, здавання під найм без обслуговуючого персоналу, дослідження та розробки, фінансова діяльність. Найбільш питому вагу в обсязі реалізованої продукції займає фінансова діяльність (згідно звіту код виду економічної діяльності G, який не відповідає КВЕД).
Згідно системного аналізу Порядку визначення страхових тарифів визначення страхового тарифу здійснюється з урахуванням результатів роботи підприємства за минулий календарний рік. Оптова торгівля іншими проміжними товарами (код за КВЕД 51.56.0) віднесена до 23 класу ризику, якому відповідає страховий тариф 1, 36. Вид діяльності - фінансова діяльність не має коду за КВЕД. Протягом 2004 року найбільш питому вагу в обсязі реалізованої відповідачем продукції після фінансової діяльності займає оптова торгівля і посередництво, в зв"язку з чим позивач правомірно відніс цю діяльність до видів діяльності за КВЕД 51.56.0.
Оскільки на відповідача покладено обов’язок інформувати робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків про зміну технології робіт або виду діяльності підприємства для переведення його до відповідного класу професійного ризику (ст. 45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"), відповідач встановленого Законом обов"язку не дотримався, відповідно позивач не міг своєчасно встановити відповідачу на 2003 - 2005 роки страховий тариф за видом діяльності відповідача, який мав найбільшу питому вагу в обсязі реалізованої продукції в 2002 - 2004 роках. В той же час, за приведеними вище приписами законодавства, страхові внески відповідачем повинні були нараховуватися та сплачуватися відповідно до страхового тарифу, який відповідав галузі економіки або виду робіт, котрі мають найбільшу питому вагу в обсязі реалізованої продукції.
З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови господарського суду, яка відповідає обставинам справи та чинному законодавству.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-фінансової компанії “Поліком”, м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення;
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2006 року у справі № А7/351-06 - залишити без змін.
Головуючийсуддя І.М.Герасименко
Суддя В.В.Прудніков
Суддя Л.О.Ясир
З оригіналом згідно.
Помічник судді Ю.А. Тараненко