УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/240/13-ц Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н.М.

Категорія 2 Доповідач Павицька Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

секретаря Кучерявого О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виділ частки у будинку в натурі, зміну розміру ідеальних часток, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_9 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 15 липня 2015 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 08 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2006  року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що згідно договору дарування від 24 травня 2005 року вона є власником 1/4 частини житлового будинку №58 по вул.Шевченка в м.Житомирі. 1/2 частина даного будинку належить ОСОБА_3 та ОСОБА_10, спору з якими щодо користування будинком у неї немає. Крім того, ОСОБА_11 належить 1/12 частина будинку, ОСОБА_2 та ОСОБА_12 - 1/6 частина, яку вони успадкували після смерті матері – ОСОБА_13 1/2 частина вищевказаного будинку складається з приміщень: 3-1 кухня площею 14,6 кв. м, 3-2 кімната площею 17,4 кв. м, 3-3 кімната площею 23,7 кв. м, тамбур ІІ площею 5,4 кв. м, сарай, туалет, огорожа. Відповідачі самовільно без її згоди переобладнали кімнату 3-3 і тамбур, який розділили на дві частини з двома входами, здійснили надбудову другого поверху, та не дають можливості їй вільно користуватися майном. З урахуванням уточнень позовних вимог просила суд виділити їй в натурі 1/4 частину будинку №58 по вул.Шевченка в м.Житомирі з надвірними будівлями загальною площею 121,7 кв. м, відповідно до поетажного плану від 05 травня 1983 року станом на 31 липня 1995 року у вигляді ізольованої квартири з окремим входом за № 3, яка складається з приміщень: 3-1 - жила кімната площею 14,6 кв. м, 3-2 - жила кімната площею 17,4 кв. м, 1/2 частини тамбура ІІ площею 2,7 кв. м, 1/2 частини сараю «Г», з виплатою на користь відповідачів грошової компенсації; змінити розмір ідеальних часток у праві власності всіх співвласників будинку, відповідно до висновку судової експертизи.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 15 липня 2015 року позов задоволено частково. Виділено ОСОБА_1 в натурі її частку в житловому будинку з надвірними будівлями №58 по вул.Шевченка в м.Житомирі, яка складається з кімнати 3-1 площею 14,6 кв. м, кімнати 3-2 площею 17,4 кв. м, 1/2 частини тамбура ІІ площею 2,7 кв. м, сараю «Г». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь всіх відповідачів грошову компенсацію в розмірі 45 287 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 08 вересня 2015 року заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 по 75 грн. 74 коп. витрат по сплаті судового збору з кожного. У задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – ОСОБА_9, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та їх неповне дослідження, просить рішення скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що суд перекрутив пояснення ОСОБА_2 щодо самовільної прибудови, яка йому не належить і яку він не будував. Також, судом неправильно зазначено, що між сторонами фактично склався порядок користування житлом і кожний співвласник на свій розсуд здійснив прибудови. У будинку існують ізольовані квартири, однак між позивачкою, яка ніколи не проживала та не була зареєстрована у житлі, та іншими співвласниками, порядок користування даними приміщеннями не встановлювався. Крім того, суд без дозволу інших співвласників збільшив частку позивачки, чим порушив їх право власності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення в частині відмови у задоволенні її заяви про стягнення судових витрат, ухвалити нове рішення про відшкодування всіх понесених нею витрат по справі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що рішенням Житомирського міськвиконкому № 2208 від 08 грудня 1959 року ОСОБА_14 була виділена земельна ділянка площею 600 кв. м для будівництва житлового будинку по вул.Шевченка, 56-а в м.Житомирі (на даний час Шевченка,58).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 жовтня 1996 року спадщину на незакінчений будівництвом будинок №56-а прийняла дружина ОСОБА_14 – ОСОБА_15, яка 04 квітня 1997 року подарувала його ОСОБА_13

Власниками вказаного будинку були: ОСОБА_1 - 1/4 частина (за договором дарування); ОСОБА_13 - 1/6 частина (в порядку спадкування після смерті матері); ОСОБА_3 - 1/8 частина (за договором дарування); ОСОБА_11 - 1/12 частина (в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_16І.); ОСОБА_10 - 3/8 частини (в порядку спадкування).

Наведене підтверджується змістом довідки КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» від 13 січня 2006 року № А-11425 та витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

ОСОБА_13 померла 10 квітня 2001 року. Спадщину після неї прийняв син – ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 21 січня 2003 року на 1/6 частину будинку №58 по вул.Шевченка в м.Житомирі. Будинок житловою площею 78,7 кв. м, до якого належать: сараї «В», «Г», погріб, вбиральня «У», огорожа 1-3.

ОСОБА_10 помер 16 січня 1995 року. Спадкова справа після його смерті не заводилась, проте спадкоємцями його майна є син ОСОБА_8 та дочка ОСОБА_7, які фактично прийняли спадщину.

ОСОБА_17 (дружина ОСОБА_10О.) померла 27 січня 2009 року. Після її смерті була заведена спадкова справа, вона прийняла спадщину після смерті чоловіка, згідно довідки КВЖРЕП-13.

ОСОБА_11 померла 12 травня 2009 року. Спадщину після її смерті прийняли: ОСОБА_5 (за заповітом), ОСОБА_6 (за законом), ОСОБА_4 (за законом), яким 11 листопада 2010 року видані свідоцтва про право на спадщину на інше майно.

З договору дарування від 24 травня 2005 року вбачається, що ОСОБА_18 подарувала ОСОБА_1 1/4 частину житлового будинку №58 по вул.Шевченка в м.Житомирі. Будинок дерев'яний, житловою площею 78,7 кв. м, до якого належать сараї «В», «Г», літня кухня «Б», «б», погріб, вбиральня «У», огорожа 1-3. Вартість відчужуваної частини становить 2 445 грн. З даного договору вбачається, що між співвласниками не укладався договір про порядок володіння та користування спірним житловим будинком відповідно до їхніх часток в праві спільної часткової власності, частка, що відчужується, в натурі не виділена.

Згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно власниками спірного будинку станом на 14 липня 2009 року є: ОСОБА_1 - 1/4 частка (за договором дарування від 24 травня 2005 року); ОСОБА_2 - 1/6 частка (в порядку спадкування після смерті матері, свідоцтво про право на спадщину від 21 січня 2003 року); ОСОБА_3 - 1/8 частка (за договором дарування від 30 вересня 2000 року); ОСОБА_11 - 1/12 частка (в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_16, свідоцтво про право на спадщину від 05 жовтня 2004 року); ОСОБА_10 - 3/8 частки (в порядку спадкування, свідоцтво про право на спадщину від 05 жовтня 2004 року).

До даного будинку самовільно прибудовано: ОСОБА_10 - прибудови «А1», «а1», «а3», літня кухня «Б» і «б»; ОСОБА_13 - прибудову «А2».

З поетажного плану будинку №58 по вул.Шевченка в м.Житомирі, складеного станом на 31 липня 1995 року, вбачається, що будинок складається з приміщень:

- І - кухня площею 4,8 кв. м (побудовано самовільно ОСОБА_10О.);

- 1-1 - кухня, яка переобладнана в жилу кімнату площею 7,9 кв. м (перебудовано самовільно ОСОБА_10О.);

- 1-2 - кімната площею 11,5 кв. м (побудовано самовільно ОСОБА_10О.);

- 1-3 - кімната площею 16,3 кв. м;

- 1-4 - кімната площею 10,9 кв. м;

- 2-1 - кухня площею 5, 6 кв. м;

- 2-2 - кімната площею 10,4 кв. м;

- 3-1 - кухня площею 14,6 кв. м;

- 3-2 - кімната площею 17,4 кв. м;

- 3-3 - кімната площею 23,7 кв. м;

- ІІ - тамбур площею 5,4 кв. м.

Отже, з даного плану вбачається, що житлова площа будинку становить 78,7 кв. м (за виключенням приміщень, які побудовані чи перебудовані самовільно). Наведене підтверджується змістом технічного паспорту на указаний будинок, виданий на ім'я ОСОБА_2 станом на 07 лютого 2006 року.

З поетажного плану будинку №58 по вул.Шевченка в м.Житомирі, виготовленого станом на грудень 2001 року, вбачається, що будинок складається з приміщень:

- І - кухня площею 4,8 кв. м (побудовано самовільно);

- 1-1 - кухня, яка переобладнана в жилу кімнату площею 7,9 кв. м (перебудовано самовільно);

- 1-2 - кімната площею 11,5 кв. м (побудовано самовільно);

- 1-3 - кімната площею 16,3 кв. м;

- 1-4 - кімната площею 10,9 кв. м;

- 1-5 - площею 5,6 кв. м (побудовано самовільно);

- 2-1 - кухня площею 5,6 кв. м;

- 2-2 - кімната площею 10,4 кв. м;

- 3-1 - кухня площею 14,6 кв. м;

- 3-2 - кімната площею 17,4 кв. м;

- ІІ - тамбур площею 3,2 кв. м;

- 4-1 - коридор площею 10,5 кв. м (побудовано самовільно);

- 4-2 - кімната площею 19,2 кв. м (побудовано самовільно);

- 4-3 - кімната площею 8,8 кв. м (побудовано самовільно);

- 4-4 - санвузол площею 3,5 кв. м (побудовано самовільно);

- 4-5 - кухня площею 10,6 кв. м (побудовано самовільно);

- 4-6 - вітальня площею 25,5 кв. м (побудовано самовільно);

- 4-7 - кімната площею 13,1 кв. м (побудовано самовільно);

- 4-8 - кімната площею 19,7 кв. м (побудовано самовільно).

Отже, згідно даного плану, приміщення кімнати 3-3 перебудовано в інші приміщення з іншою конфігурацією та іншою площею, які виходять за межі кімнати 3-3. Наведене підтверджується змістом технічного паспорту на вищевказаний будинок, виданий на ім'я ОСОБА_2 станом на 07 лютого 2006 року. При цьому, приміщення: І, 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5 складають квартиру № 1; 2-1, 2-2 - квартиру № 2; ІІ, 3-1, 3-2 - квартиру № 3; 4-1, 4-2,   4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 4-8 - квартиру № 4.

Також з матеріалів справи вбачається, що між співвласниками фактично склався порядок користування та володіння приміщеннями домоволодіння і кожен співвласник на свій розсуд, без згоди інших, побудував і прибудовував певні приміщення, внаслідок чого фактично домоволодіння складається з ізольованих квартир, які мають окремі входи і частка яких не відповідає належним співвласникам часткам у праві спільної часткової власності, що підтверджується технічними паспортами, у тому числі станом на 31 липня 1995 року.

Співвласник ОСОБА_2 зніс частину будинку, а саме приміщення 3-3 площею 23,7 кв. м, що перевищувало належну йому ідеальну частку у праві власності, та здійснив самочинну прибудову до будинку. Тобто, фактично приміщення 3-3 не існує та відповідач ОСОБА_2 користується та володіє самочинно побудованим на місці приміщення 3-3 двохповерховим будинком.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду із позовом про виділ частки у будинку в натурі, ОСОБА_1 посилалась на те, що згідно договору дарування від 24.05.2005 року вона є власником ? частини житлового будинку №58 по вул. Шевченка в м. Житомирі. Відповідачі самовільно без її згоди переобладнали кімнату 3-3 і тамбур, який розділили на дві частини з двома входами, здійснили надбудову другого поверху, та не дають можливості їй вільно користуватися майном.

Згідно ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

    Виходячи з цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Згідно зі ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією  щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна  № 55 від 18.06.2007 року, яка затверджена в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 року №774/14044.    

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 549/08.14 від 10 липня 2014 року вбачається, що виділити в натурі співвласнику ОСОБА_11 належну їй 1/12 частину будинку та відповідно кожному із спадкоємців померлого співвласника ОСОБА_11 по 1/36 частині вказаного будинку, з урахуванням фактичного порядку його користування іншими співвласниками, неможливо.

Відповідно до висновку додаткової судово-будівельної експертизи № 579/05.15 від 14 травня 2015 року ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями по вул.Шевченка,58 у м.Житомирі станом на травень 2015 року становить 759 480 грн. і ОСОБА_1 можливо виділити, відповідно до належної їй 1/4 ідеальної частки станом на 31 липня 1995 року згідно 3-го варіанту, жилу кімнату 3-1 площею 14,6 кв. м, жилу кімнату 3-2 площею 17,4 кв. м, 1/2 частину тамбура II площею 2,7 кв. м та сарай «Г». У запропонованому варіанті не потрібно демонтувати і мурувати нові перегородки в приміщеннях 3-2 та 1-4, а також здійснювати перегородку у сараї «Г».

Відповідно до ст.364 ЦК України та з врахуванням висновку додаткової судово-будівельної експертизи № 579/05.15 від 14 травня 2015 року суд першої інстанції правильно вважав, що виділ ОСОБА_1 ? частини будинку технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного та виділив їй приміщення, що становлять 31/100 ідеальну частку зі сплатою грошової компенсації усім іншим співвласникам у розмірі 45 287 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що судовим рішення порушені права ОСОБА_2 є безпідставним, оскільки останнім знесено без погодження зі співвласниками приміщення 3-3 та здійснено на його місці самочинне будівництво двохповерхової будівлі, право власності на яке у нього не виникло.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідо до ч.ч.1,2 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:

- витрати на правову допомогу;

- витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;

- витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз;

- витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем знаходження на вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи;

- витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст.88 ЦПК України. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судом встановлено, що позивачем за подання позову до суду сплачено 59 грн. 50 коп. судового збору (т.1, а.с.2), а також сплачено 114 грн. 70 коп. судового збору за забезпечення доказів (т.3, а.с.18) та 356 грн. судового збору за подачу касаційної скарги (т.2, а.с.168).

З огляду на те, що позовні вимоги були задоволені частково, однак при ухваленні рішення судом не вирішено питання про судові витрати, тому суд першої інстанції обгрунтовано додатковим рішенням суду стягнув витрати по сплаті судового збору з відповідачів на користь позивача.

Враховуючи роз'яснення викладені в п.41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», суд першої інстанції правильно відмовив ОСОБА_1 в ухваленні додаткового рішення в частині витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз, а також із публікацією в пресі оголошення про виклик у судове засідання відповідачів, оскільки докази на підтвердження понесених судових витрат суду не надавалися та були долучені представником позивача лише до заяви про ухвалення додаткового рішення.

Додаткове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_9 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 15 липня 2015 року та додаткове рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 08 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути  оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий

Судді