Справа № 2-а-271/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2009 року м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого – судді Діденко Т.І.,
з участю: секретара – ОСОБА_1,
позивачки - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій щодо виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому, ніж це визначено законом, та стягнення недоплаченої допомоги, про зобов”язання в подальшому виплачувати допомогу в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років,
в с т а н о в и в :
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання неправомірними дій щодо виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.07.2007 року по сьогоднішній день у розмірі меншому, ніж це визначено ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми” та стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.04.2007 року по день прийняття судом рішення та про зобов”язання відповідача в подальшому виплачувати допомогу на дитину в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Підставою для позову позивачка вважає те, що вона є матір”ю дитини віком до 3-х років, перебуває у відпустці по догляду за дитиною і отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, однак дана допомога є значно занижена й не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми” встановлений розмір щомісячної допомоги по догляду за дитиною у розмірі прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років.
03.03.2009 року вона звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати її допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років. Відповідач листом № 01-198 від 26.03.2009 року відмовив її у проведенні перерахунку та виплаті коштів посилаючись на відсутність механізму практичного застосування рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та відсутність коштів.
Позивачка позовні вимоги підтримала повністю, просить їх задоволити.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 позову не визнала , в запереченні та під час судового засідання пояснила, що нарахування позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку проводиться в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001року № 1751. Позивач не навів обґрунтування позову в частині кола повноважень Управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», зокрема щодо джерела фінансування цих витрат. У позові не наведені докази, що підтверджують незаконність рішень, дій чи бездіяльності відповідача при визначенні розміру грошової допомоги і її виплати позивачеві. Просить в задоволенні позову відмовити та закрити провадження у справі за відсутністю протиправних дій з боку управління праці та соціального захисту населення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з врахуванням наступного:
Позивачка є матір”ю дитини віком до трьох років – ОСОБА_4, яка народилася 31.05.2007 року, що підтверджено свідоцтвом про народження дитини серії 1-БК № 088747, яке видане ВРАЦС Подільського районного управління юстиції в місті Києві.
Позивачка з 23.07.2007 року по 31.05.2010 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і у відповідності до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» має право на отримання допомоги, яка передбачена п.3) ч.1 ст.3 цього Закону.
Позивачці з 23.07.2007 року по 30.09.2007 року призначена та виплачувалася допомога в розмірі 129,03 грн., з 01.10.2007 року по 31.05.2010 року - в розмірі 130,64 грн., що підтверджено розпорядженням відповідача № 405587 від 27.082007 року.
Ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Позивачка є матір”ю дитини і особою, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і має право на отримання відповідної допомоги. Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава взяла на себе публічне зобов”язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років. Між позивачкою і державою встановлені правові відносини, які характеризується наявністю зобов”язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які мають дитину віком до 3-х років.
Ч.3 ст.22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ч.2 ст.3 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов”язком держави.
Відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, норми Конституції України є нормами прямої дії.
Право позивачки на отримання допомоги у відповідності до ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми” гарантоване ч.3 ст.46 Конституції України, яка передбачає, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для позивачки, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, є основним джерелом існування.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною 3 ст. 51 Конституції України передбачено, що сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно ч.ч.3, 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
В рішеннях Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 та за № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, які мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції, вказано, що законом про Державний бюджет не може бути зупинено дію законів, внесено до них зміни чи доповнення, змінено регулювання правових відносин за умов, що цими діями скасовується або звужується зміст та обсяг існуючих прав і свобод людини.
Згідно ч.3 ст. 1 Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми” № 2811-ХІІ від 21.11.1992 року у разі, коли міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила, встановлені цим договором.
Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
Практикою Європейського Суду встановлено, що:
Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов”язань (справи „Кечко проти України”, заява № 63134/00, та „Бурдов проти Росії”, заява № 59498/00).
Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії (справа „Проніна проти України”, заява № 63566/00).
Відповідно до ст.18 Постанови КМУ від 27.12.2001 року № 1751 допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається з дня звернення за її призначенням, але не раніше ніж з дня, що настає після закінчення відпустки у зв”язку з вагітністю та пологами або з дня настання відпустки по догляду за дитиною по день її закінчення .
Відповідач за період з 23.07.2007 року по день постановлення рішення суду, тобто по 06.10.2009 року, виплачував позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, який не відповідає розміру, встановленому ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», тобто розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який у відповідно до діючого законодавства встановлюється Законами України „Про державний бюджет” на відповідні роки. На протязі даного періоду відповідачем порушувалися конституційні права позивачки.
В пдп.1 п.19 Постанови Пленуму ВСУ від 13.06.2007 року № 8 „Про незалежність судової влади” вказано, що відповідно до ст.ст.8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Вимоги позивачки про стягнення з відповідача грошових сум не підлягають до задоволення, оскільки такі виплати не були її нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування допомоги замість органу, якому надані такі повноваження.
Для повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, суд вважає за необхідне у відповідності до ч.2 ст.11 КАС України вийти за межі позовних вимог і, визнавши протиправними дії відповідача щодо виплати позивачці щомісячної допомоги за період з 23.07.2007 року по 06.10.2009 року у розмірі меншому від розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, зобов”язати відповідача провести нарахування та виплатити позивачці таку допомогу у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 23.07.2007 року по день постановлення рішення судом.
Суд вважає, що немає підстав для задоволення позовних вимог позивачки в частині зобов”язання відповідача в подальшому виплачувати допомогу на дитину в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років до досягнення дитиною трирічного віку, оскільки згідно ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, захисту підлягає вже порушене право.
Ухвалою суду від 06.10.2009 року відповідачеві відмовлено в задоволенні клопотання про застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, передбачених ч.1 ст.100 КАС України.
Відповідач не довів в суді наявність підстав для звільнення його від виконання обов”язку по виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення неї трирічного віку у встановленому ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми” розмірі.
Безпідставним є посилання відповідача на невиплату допомоги у розмірі, встановленому ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми” через ненадходження коштів з Державного бюджету України для забезпечення виплати зазначеної допомоги, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань.
Судом встановлене порушення конституційних прав позивачки на соціальні виплати, які підлягають захисту.
Відповідно до ст.4 Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми” покриття витрат на виплату державної допомоги сім”ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Статтею 5 цього закону встановлено, що всі види державної допомоги сім”ям з дітьми призначають та виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.
Керуючись ст. ст.3, 8, 22, 46, 51, 64 Конституції України; рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008; рішеннями Європейського Суду з прав людини - справи: „Кечко проти України”, заява № 63134/00; „Бурдов проти Росії”, заява № 59498/00; „Проніна проти України”, заява № 63566/00; Законом України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми” № 2811-ХІІ від 21.11.1992 року; ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” № 3477-1У від 23.02.2006 року, рекомендаціями ВСУ, які викладені у листі від 14.07.2006 року за № 1-5/400, щодо врахування в роботі рішення Європейського суду з прав людини; ст.ст. 6-14, 71,99, 100, 159-163, 167, 186 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
З адоволити частково позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій щодо виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.07.2007 року по сьогоднішній день у розмірі меншому, ніж це визначено ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми” та стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.04.2007 року по день прийняття судом рішення та про зобов”язання відповідача в подальшому виплачувати допомогу на дитину в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації щодо виплати позивачці щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку за період з 23.07.2007 року по 06.10.2009 року у розмірі меншому, ніж це визначено ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми”, тобто у розмірі меншому, ніж розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який діяв у вказаному періоді.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну держану допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому ч.1 ст. 15 Закону України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, тобто в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, за період з 23.07.2007 року по 06.10.2009 року , при цьому врахувати допомогу, яка була нарахована на виплачена позивачці у вказаному періоді.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Постанова повністю або частково може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Монастирищенський районний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Т.І.Діденко
Повний текст рішення виготовлений 12.10.2009 року.
Справа № 2-а-271/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2009 року м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого – судді Діденко Т.І.,
з участю: секретара – ОСОБА_1,
позивачки - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій щодо виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому, ніж це визначено законом, та стягнення недоплаченої допомоги, про зобов”язання в подальшому виплачувати допомогу в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років,
п о с т а н о в и в :
З адоволити частково позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій щодо виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.07.2007 року по сьогоднішній день у розмірі меншому, ніж це визначено ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми” та стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.04.2007 року по день прийняття судом рішення та про зобов”язання відповідача в подальшому виплачувати допомогу на дитину в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації щодо виплати позивачці щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку за період з 23.07.2007 року по 06.10.2009 року у розмірі меншому, ніж це визначено ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми”, тобто у розмірі меншому, ніж розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який діяв у вказаному періоді.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну держану допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому ч.1 ст. 15 Закону України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, тобто в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, за період з 23.07.2007 року по 06.10.2009 року , при цьому врахувати допомогу, яка була нарахована на виплачена позивачці у вказаному періоді.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Постанова повністю або частково може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Монастирищенський районний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Т.І.Діденко