Справа № 2-а-1780/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2010 року м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: Таранцова С.П.

при секретарі: Оніщенко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Каховка Херсонської області, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 и до Управління Пенсійного фонду України в м. Каховка і Каховському районі про стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,

встановив:

25.11.2010 року позивачка звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона народилася 20.10.2010 року і відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни і відповідно до ст. 6 даного закону з 01.01.2006 року їй повинна була виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В 2006-2007 роках йому така допомога не виплачувалася. З 2008 року така допомога виплачується у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством. 25.10.2010 року вона звернулася до відповідача з заявою про виплату підвищення до пенсії як дитині війни. На її звернення про виплату сум у відповідності до вимог Закону відповідач відповідає відмовою на підставі того, законом не передбачено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких джерел і коштів, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. На підставі того, що фінансування виплат проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, для нарахування підвищення немає підстав. З цих підстав просить визнати дії відповідача неправомірними, відновити пропущений строк для звернення порушених прав, свобод та інтересів до суду та стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Каховка і Каховському районі на її користь недоотриману допомогу за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року у сумі 4471,20 грн.

В судове засідання позивачка надала заяву про слухання справи у її відсутності, просила суд задовольнити її позов.

Представник відповідача - в судове засідання надала заяву про слухання справи у її відсутності та заперечення проти позову, пояснивши, що виплата підвищення допомоги дітям війни потребує фінансування з Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом України, крім закону «Про Державний бюджет України», визначення мінімальної пенсії за віком надано лише в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і застосовується виключно для обчислення пенсії, призначених згідно з цим законом, і для перерахунку пенсії він не застосовується. Здійснюючи виплату щомісячної державної допомоги позивачу, як особі, що має статус «дитина війни» відповідно до вимог чинного законодавства, управління Пенсійного фонду України в м. Каховка і Каховському районі здійснювало свої функції, встановлені законами України в межах повноважень, визначених законодавством.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, за наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( далі по тексту - Закон ) дитина війни — особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером та має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням.

Стосовно пропуску позивачем строків для звернення до суду з вимогою нарахування недоплаченої щорічної державної соціальної допомоги як «дитині війни» суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке він здійснює відповідно за законом відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Грошові кошти є майном.

Таким чином, приймаючи рішення про відмову в підвищенні пенсії на 30% Управління Пенсійного фонду України в м. Каховка і Каховському районі порушив її право на отримання належних коштів, а тому строки позовної давності на даний адміністративний позов не поширюються.

Відповідно до ст. 2 Закону Державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою: визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни та надання дітям війни соціальної підтримки.

Згідно із ст. З Закону законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України. Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно- правовими актами.

Відповідно ст. 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до діючих законів не допускається звуження змісту і об'єму існуючих прав і свобод.

Ст. 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, які є основним джерелом існування, повинні забезпечувати рівень життя не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно довідки управління Пенсійного фонду України позивач в 2006-2007 роках надбавку як дитина війни не отримував. Дану надбавку отримує з 01.01.2008 року.

Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно з п.17 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік.

Відповідно до Закону України від 19.01.2006 року № 3367-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» внесено зміни, згідно з якими виключено пункт 17 ст.77 цього Закону, а новою редакцією ст. 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог ст. 110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися. Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджено не було.

Згідно з п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утриманнями державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із цих законів».

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені пп.2 п.41 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-IV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році - з 09.07.2007 року, у 2008 році - з 22.05.2008 році, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», мають діти війни: за 2007 рік - з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, за 2008 рік - з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року, за 2009 рік - 30% відповідно ст. 6 Закону. Відповідно у 2007 році у період із 01.01.2007 року по 08.07.2007 року та у 2008 році - з 01.01.2008 року по 2) .05.2008 року положення законів про Державний бюджет на ці роки були чинними та підлягали виконанню.

Згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції країни закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ст. 17 ч.І Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції «Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.

Тому при розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).

У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis.

Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.26 рішення Кечко проти України; рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00).

За таких підстав доводи відповідача про посилання на відсутність фінансових можливостей держави не можуть бути прийняті до уваги.

Оскільки правові положення, які передбачають виплату державної допомоги дітям війни відповідно до Закону є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач, як дитина війни, має право на її одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати або відмовляти у їх здійсненні.

Конституційним Судом України визначено, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України — він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання- відносин, що є предметом інших законів України. Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов’язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України). Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Твердження відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується дітей війни відповідно до ст.6 Закону є непереконливим.

Положення ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

За таких обставин, суд визнає відмову Управління пенсійного фонду України в м. Каховка і Каховському районі щодо виплати позивачу сум державної соціальної допомоги як дитині війни неправомірною.

Обов’язок по здійсненню перерахунку належних до виплати грошових сум позивача законом покладено на Управління Пенсійного фонду України в м. Каховка і Каховському районі, у зв’язку з чим суд не може виконувати обов’язки суб’єкта владних повноважень щодо розрахунку сум, належних до стягнення, покладених на них законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 22, 55, 58, 152 Конституції України, ст. ст. І, З, 5, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; рішення Конституційного Суду від 09.07.2007року № б-рп/2007, рішення Конституційного суду № 10-рп/2008 року від 22.05.2008 року, ст.ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» від 01.06.2007року №1119-У; ст.

58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28.12.2007 року № 107-УІ; керуючись ст.ст., 158 - 163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Каховка і Каховському районі у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Каховка і Каховському районі здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 підвищення у розмірі на 30% мінімального розміру пенсії за віком, як дитині війни, з розрахунку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням виплачених сум в розмірі 10% прожиткового мінімуму.

Решту інших позовних вимог - залишити без розгляду.

Постанова суду набирає законної сили, якщо протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга не подана - постанова набирає сили після закінчення цього строку.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Каховський міськрайонний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка п подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: С. П. Таранцов