ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2009 року № 22-а-15688/08/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
Обрізко І.М.,
Багрія В.М., Улицького В.З.,
Золотому Я.В. ,
головуючого судді
суддів
при секретарі судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області на постанову Млинівського районного суду Рівненської області від 29 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області про визнання протиправним рішення,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1. звернувся 19.02.2007 року в суд з позовом до управління пенсійного фонду України у Млинівському районі Рівненської області, в якому зазначив, що після досягнення 60-річного віку йому була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Вважає, що має право на отримання пенсії державного службовця, оскільки відповідачем йому безпідставно не зараховано в стаж державної служби строкова військова служба, дворічні військові збори та час роботи на посаді директора районного будинку культури. Просив суд визнати протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні йому пенсії державного службовця. Пізніше позивач звернувся з заявою про збільшення позовних вимог. Просив залучити в якості другого відповідача Млинівську районну державну адміністрацію, визнати протиправним розпорядження № 147 від 19 вересня 1994 року, згідно якого його було звільнено з посади завідувача районного відділу культури та визнати поважною причину пропуску звернення до суду.
Постановою Млинівського районного суду Рівненської області від 29 вересня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Суд виходив з того, що до стажу державної служби позивача слід зарахувати: роботу на вказаних ним посадах, що становить 20 років 5 місяців 10 днів та призначити йому пенсію державного службовця, оскільки статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3 723-XII, яка була чинною на час роботи позивача на посаді державного службовця та на час досягнення ним 60-річного віку передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку. В частині вимог позивача про визнання протиправним розпорядження № 147 від 19.09.1994 року про звільнення з посади завідуючого відділом культури відмовлено у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду.
Не погодившись із зазначеними судовим рішенням управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області подало апеляційну скаргу з якої через порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. Покликання маються на те, що позивач досяг пенсійного віку 29 листопада 2004 року, коли нова редакція статті 37 Закону України «Про державну службу» набрала чинності 16 січня 2003 року, відтак суд не вправі був покликатися на стару редакцію ст. 37 Закону України «Про державну службу», так, як на час виникнення у позивача права на пенсію, чинною була нова редакція даної статті. Крім того, позивач на час призначення пенсії не перебував на державній службі і стаж який він бажає врахувати до державної служби, таким не являється.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та представниками сторін не заперечувалось, що ОСОБА_1. в період з 01.03.1963 року по 01.08.1963 року працював на посаді інспектора районного відділу культури, з 10.11.1963 року по 03.11.1966 року та з 15.08.1969 року по 13.08.1971 року проходив службу в Збройних Силах, з 29.08.1979 року по 19.09.1994 року працював на посаді завідуючого Млинівським районним відділом культури.
У відповідності до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року «Про державну службу» на отримання пенсії державного службовця мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку при наявності загального трудового стажу для чоловіків 25 років, в тому числі стажу державної служби не менше 10 років.
Згідно «Порядку обчислення державної служби» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03 травня 1994 року яким визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби і котрий був чинним на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії зазначено, що до державної служби зараховується час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що оскільки статтею 37 Закону України «Про державну службу», яка була чинною на час досягнення ним 60-річного віку передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності зазначеного трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, то стаж роботи на посаді інспектора районного відділу культури Млинівського району, строкову військову службу, військові збори та роботу на посаді завідуючого Млинівським районним відділом культури, що становить 20 років 5 місяців 10 днів повинен бути зарахований до стажу державної служби.
Право на призначення пенсії державного службовця в осіб, які мають не менше 20 років стажу державної служби незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, відповідно до вказаної ст. 37 Закону в редакції від 16.01.2003 року, виникає з часу введення в дію змін, передбачених цим Законом, що й має місце в досліджуваних відносинах.
Щодо вимог позивача про визнання протиправним розпорядження № 147 від 19.09.1994 року про звільнення з посади завідуючого відділом культури, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування положень ст. 100 КАС України, так як позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом, при цьому сторона відповідача на вказаному наполягала.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області залишити без задоволення, постанову Млинівського районного суду Рівненської області від 29 вересня 2008 року по справі №2-а-11/08 , без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
І.М. Обрізко
В.М Багрій
В.З. Улицький.
Головуючий суддя
судді
Повний текст ухвали виготовлено 11.11.2009 року.