Справа № 22ц-2310/2009 Головуючий у 1 інстанції –
Категорія – цивільна Шляхов В.І.
Доповідач – Позігун М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2009 року
м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ПОЗІГУНА М.І.
суддів: РЕДЬКИ А.Г., ШЕМЕЦЬ Н.В.
при секретарі:
з участю: Рачовій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 вересня 2009 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” до відділу Державної виконавчої служби Ріпкинського районного управління юстиції Чернігівської області, ОСОБА_1, відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” про виключення майна з-під арешту, шляхом зняття заборони відчуження, -
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2009 року ЗАТ комерційний банк „Приватбанк” звернувся з позовом про виключення автомобіля марки DONG FENG EQ 1044 2005 року випуску, колір сірий, тип транспортного засобу –фургон—С, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з арешту, накладеного згідно постанови від 20.11.2008 року, винесеної державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ріпкинського районного управління юстиції по виконавчому провадженню ВП № 542 566. В обґрунтування підстав для задоволення позову заявник посилався на те, що автомобіль знаходився в заставі згідно договору від 12 квітня 2006 року, укладеного між ЗАТ комерційний банк „Приватбанк” та ОСОБА_1, а тому існування арешту перешкоджає позивачу задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення на предмет застави.
Рішенням Ріпкинського районного суду від 8 вересня 2009 року виключено автомобіль марки DONG FENG EQ 1044, 2005 року випуску, колір сірий, тип транспортного засобу –фургон—С, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, з арешту, накладеного постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Ріпкинського районного управління юстиції Чернігівської області від 20.11.2008 року шляхом зняття заборони відчуження та стягнуто в солідарному порядку з відділу Державної виконавчої служби Ріпкинського районного управління юстиції Чернігівської області, ОСОБА_1, ВАТ„Райффазен Банк „Аваль” на користь позивача 645 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі ВАТ „Райффазен Банк „Аваль” ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Незаконність рішення суду апелянт обгрунтовує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосування норм матеріального і процесуального права, оскільки судом не враховано, що державним виконавцем виявлено майно боржника та накладено арешт у відповідності із вимогами Закону України „Про виконавче провадження” на виконання судових рішень про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ „Райффазен Банк „Аваль” боргу в сумі 19 380 грн. 92 коп., що узгоджується з положеннями ч. 7 ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження”, згідно якої якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, кошти йому виплачуються у разі належного підтвердження права на заставлене майно. Після повного задоволення вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим Законом. В порушення вимог ст. 572 ЦК України судом не встановлено вартість предмета застави та наявного розміру заборгованості боржника заставодержателю та безпідставно стягнуто судові витрати з апелянта за відсутності будь-яких вимог позивача до останнього, розмір яких крім того і невірно визначено судом.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.
Відповідно до положень ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження” стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувача, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз’яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, кошти йому виплачуються у разі належного підтвердження права на заставлене майно. Після повного задоволення вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим Законом. Спори, які виникають у виконавчому провадженні щодо звернення стягнення на заставлене майно вирішуються судом.
Судом встановлено, що ще 11.04.2006 року між Приватбанком та з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на суму 61 500 грн. з терміном погашення кредиту до 10.04.2009 року. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 12.04.2006 року фізичною особою - власником автомобіля ОСОБА_1 було укладено договір застави рухомого майна, а саме автомобіля DONG FENG EQ 1044,, колір сірий, тип транспортного засобу –фургон—С, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 2005 року випуску з внесенням даних до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Постановою державного виконавця від 20.11.2008 року накладено арешт на автомобіль ОСОБА_1 з забороною здійснювати відчуження.
Згідно заяви ВАТ „Райффазен Банк „Аваль” рішення про стягнення на його користь з боржника коштів було прийнято Ріпкинським районним судом 22 травня та 9 липня 2008 року, на виконання яких відкрито виконавчі провадження відповідно 17 та 16 липня 2008 року на загальну суму 19 380 грн. 92 коп., тобто право застави виникло до винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів на користь ВАТ „Райффазен Банк „Аваль” .
Крім того, згідно рішення господарського суду Чернігівської області від 23 липня 2009 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 48 992 грн. 19 коп. боргу по кредиту, 30 325 грн. 73 коп. заборгованості і по відсотках за користування кредитом, 4 612 грн. 50 коп. заборгованості по оплаті щомісячної винагороди, 1 189 грн. 31 коп. пені за прострочення сплати щомісячної винагороди за обслуговування кредиту, 851 грн. 20 коп. державного мита та 98 грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а згідно акту товарознавчої експертизи № 2/6 від 18 лютого 2008 року вартість заставленого автомобіля становить 59 890 грн., тобто вартість предмета застави є нижчою розміру заборгованості боржника заставодержателю.
За викладених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку щодо наявності підстав для звільнення заставленого майна з-під арешту, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги в цій частині.
Оскільки ВАТ „Райффазен Банк „Аваль” у справі брало участь у справі в якості відповідача і заперечувало проти задоволення позовних вимог, суд обґрунтовано прийшов до висновку щодо необхідності стягнення судових витрат зі всіх відповідачів у справі. Проте, визначаючи розмір судових витрат суд виходив із наявності між сторонами майнового спору, але даний висновок не ґрунтується на матеріалах справи і не відповідає вимогам пункту „д” ст.. 3 Декрету КМУ України „Про державне мито” та чинної редакції на час сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних і господарських справ, та їх розмірів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258, оскільки позивачем заявлялась вимога лише про виключення майна з-під арешту без вимоги про визнання права власності на дане майно. Таким чином, рішення суду в частині визначення розміру судових витрат на повернення позивачу підлягає зміні шляхом зменшення судового збору до 4 грн. 25 коп., а витрат на ІТЗ до 7 грн. 50 коп..
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” задовольнити частково.
Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 вересня 2009 року у частині стягнення в солідарному порядку з відділу Державної виконавчої служби Ріпкинського районного управління юстиції Чернігівської області, ОСОБА_1, відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” на користь закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” 645 грн. на відшкодування судових витрат, понесених позивачем при зверненні до суду, - змінити , зменшивши розмір судового збору до 4 грн. 25 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення до 7 грн. 50 коп..
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: