Справа № 22ц-2128 Головуючий у 1 інст. – Семенченко О.М.
Доповідач – Хромець Н.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2009 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого – судді Хромець Н.С.
Суддів – Горобець Т.В., Страшного М.М.
При секретарі – Вареник О.М.
З участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Варвинського районного суду від 05 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відібрання неповнолітньої дитини, визначення місця проживання дитини та способу участі батьків у вихованні дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини,
в с т а н о в и в:
Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, відібрано у ОСОБА_3 малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначено постійне місце його проживання разом з батьком ОСОБА_3, встановлено матері дитини ОСОБА_3 дні зустрічі з сином за місцем проживання матері з 10 години неділі і до 08 години вівторка щотижня. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Рішення суду в частині відібрання дитини у матері та передачі її батьку допущене до негайного виконання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення місцевого суду, посилаючись на розгляд справи неповноважним суддею, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. Крім того, апелянт посилається на порушення судом процесуального законодавства. Зокрема, відповідачка вказує, що суддя підтримує спілкування із сім’єю позивача, проте головуючим по справі не було заявлено самовідвід і безпідставно не задоволене заявлене клопотання про відвід судді, що свідчить про його упередженість у вирішенні даної справи. Суддя, на думку апелянта, безпідставно не задовольняв її клопотання про виклик в суд в якості свідка її матері, приєднання до справи її позитивних характеристик, а також не надав ніякої правової оцінки факту наявності судимості у позивача, якому передається на виховання малолітня дитина. Апелянт зазначає, що їй не було надано можливості ознайомитись із матеріалами справи, документами, які надійшли на запити суду, а при огляді справи нею були виявлені документи, що взагалі не досліджувались судом. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що з графіків відвідувань дитячого садка його вихованцями вбачається, що і літній період більшість дітей не відвідує садок і не проходить підготовчих програм до школи, але таке невідвідування дитиною садка в рішенні суду ставиться як обставина, що засвідчує неналежне її ставлення до своїх обов’язків. Відповідачка вважає, що суд не надав належної оцінки тим фактам, що виконавчий комітет селищної ради в своїй довідці засвідчив постійне місце проживання дитини з матір’ю; що до органів опіки і піклування із заявою про визначення місця проживання дитини звертався саме батько, оскільки дитина постійно проживала з матір’ю, акт обстеження матеріально-побутових умов від 25.12.2008 року також засвідчив, що дитина проживає з матір’ю; що жодними доказами не підтверджено, що вона зловживає спиртними напоями, а тому не приділяє достатньої уваги сину; що надані в суд для огляду правописи та малюнки дитини свідчать про те, що вона самостійно готує дитину до школи. Апелянт наполягає на тому, що нею створені всі належні умови для проживання дитини разом з нею.
У письмових запереченнях ОСОБА_1 зазначає, зо рішення суду є обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог процесуального законодавства, а тому просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_3 та залишити в силі рішення місцевого суду.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд виходив з того, що рішення органів опіки і піклування щодо визначення місця проживання дитини з батьком та участі матері у вихованні дитини відповідають інтересам дитини та не порушують прав відповідачки ОСОБА_3 Крім того, суд послався на встановлені ним обставини, які мають значення для вирішення справи, а саме: прихильність дитини до батька, ставлення батька до виховання дитини, наявність належних житлових умов у позивача і відсутність таких у відповідачки, відсутність роботи у відповідачки і, відповідно, відсутність у неї власного регулярного доходу.
Такі висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.
Відповідно до ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 17.09.2008 року, та від якого мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження (а.с.9-10). Після розлучення дитина спочатку проживала разом з батьком, а потім її забрала мати. На даний час відсутня згода між батьками щодо визначення місця проживання дитини.
Судом встановлено, що розпорядженнями Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області №433 від 30.12.2008 року та №18 від 29.01.2009 року було визначено місце проживання дитини разом з батьком та встановлені дні спілкування матері з сином (а.с.12, 14).
З письмового висновку Варвинської районної державної адміністрації від 23 жовтня 2009 року встановлено, що і на даний час орган опіки та піклування вважає, що в інтересах дитини слід визначити місце постійного проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком.
Посилання апелянта на те, що судом не враховані докази, які свідчать про її належне ставлення до дитини, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки висновку про зворотне у судовому рішенні не міститься. Суд визначив місце проживання дитини, виходячи з її інтересів не пов’язував своє рішення з висновком про неналежне ставлення матері до дитини. Наведені у тексті рішення показання свідків, які свідчили про наявність випадків неналежного виконання відповідачем обов’язку по вихованню дитини, не є обґрунтуванням висновку суду про місце проживання сина сторін у справі. У рішенні суду також відсутні висновки про схильність відповідачки до вживання спиртних напоїв, а тому доводи скарги в цій частині є безпідставними. Висновок суду про більш виражену прихильність сина до батька підтверджений показаннями свідків, зокрема свідка ОСОБА_5 – вихователя дошкільного навчального закладу. Також дана обставина підтверджується висновком органу опіки і піклування про визначення місця проживання дитини від 23 жовтня 2009 р.
Закон, а саме ч.2 ст. 161 Сімейного кодексу України, забороняє суду передавати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу. З пояснень самої ж відповідачки встановлено, що допомога по безробіттю призначена їй строком до листопада 2009 року, постійної роботи вона не має, навчається заочно за контрактом і її навчання оплачують батьки, а отже рішення суду цілком відповідає вимогам закону. Ці обставини відповідачка підтвердила і в судовому засіданні апеляційного суду 29 вересня 2009 року.
Доводи апелянта щодо упередженості судді також не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки вони не підтверджені жодними доказами та суперечать наявним у справі об’єктивним даним, які свідчать про дотримання судом при розгляді даної справи вимог матеріального і процесуального права.
Посилання відповідачки на неврахування судом факту притягнення позивача у минулому до кримінальної відповідальності також не дають підстав для скасування рішення суду. Сама по собі наявність дійсної чи погашеної судимості у когось із батьків дитини, відповідно до норм чинного Сімейного кодексу України, не є підставою для відмови цій особі у задоволенні вимоги про визначення місця проживання дитини саме з ним.
За наведених вище обставин, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Варвинського районного суду від 05 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України у касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: