копія:

Справа № 138/529/17 Провадження № 22-ц/772/2297/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1

Категорія 55 Доповідач Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

19 вересня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.,

за участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини зарплати у зв'язку із затримкою термінів виплати, відповідно до умов контракту, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся в районний суд з позовом до ПАТ "Черкасиобленерго" про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини зарплати у зв'язку із затримкою термінів виплати, відповідно до умов контракту, в обґрунтування якого посилався на те, що з 06 вересня 2016 року він виконував обов'язки голови правління ПАТ "Черкасиобленерго" на підставі рішення ОСОБА_3 ради №17 від 31.08.2016 року.

22 грудня 2016 року ним була подана заява про звільнення з посади за угодою сторін, відповідно до п.7.3.2 Контракту, що був укладений між ними 06.09.2016 року.

Однак, в порушення вимог закону відповідач не провів із ним розрахунок, а тому позивач просив стягнути на свою користь невиплачену з 06.09.2016 року по день звільнення заробітну плату, середній заробіток за час затримки розрахунку, компенсацію втрати частини зарплати у зв'язку з затримкою термінів виплати в розмірі 544305,01 грн.

Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 липня 2017 року позов задоволено повністю. Стягнуто із Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на користь ОСОБА_2 544305 гривень 01 копійку невиплаченої заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини зарплати у зв’язку із затримкою термінів виплати, відповідно до умов контракту №716 від 06.09.2016 року.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць – в розмірі 87000 грн. допущено до негайного виконання.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Не погодившись із рішенням відповідач ПАТ "Черкасиобленерго" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник ПАТ "Черкасиобленерго" – ОСОБА_4 вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, просив задовольнити скаргу.

Представник позивача ОСОБА_5 проти вимог апеляційної скарги заперечують, просять залишити рішення суду в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання про те, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Черкасиобленерго" було підписано контракт №716 про виконання обов'язків Голови правління товариства (керівник) на підставі рішення №17 від 31 серпня 2016 року ОСОБА_3 ради.

Підставою для підписання Контракту є протокольне рішення, прийняте на засіданні ОСОБА_3 ради ПАТ "Черкасиобленерго" (протокол від 31.08.2016 року за №17), відповідно до якого ОСОБА_2 було обрано членом правління ПАТ "Черкасиобленерго" та призначено тимчасово виконуючим обов’язки голови правління ПАТ "Черкасиобленерго" до підведення підсумків конкурсного відбору претендентів на заміщення вакантної посади голови правління ПАТ "Черкасиобленерго" та укладення з ним трудової угоди.

02 вересня 2016 року ОСОБА_2 видано наказ про призначення себе на посаду тимчасово виконуючого обов’язки голови правління ПАТ "Черкасиобленерго" з 31.08.2016 року, який направлено до відділу кадрів для реєстрації і ознайомлення в структурних підрозділах даного підприємства.

22 грудня 2016 року ОСОБА_2 подано заяву про звільнення відповідно до п.7.3.2. Контракту за угодою сторін.

Відповідно до довідки Могилів - Подільської ОДПІГУ ДФС України у Вінницькій області від 22.02.2017 року ПАТ "Черкасиобленерго" не включило до податкового звіту форми 1-ДФ за 3 та 4 квартали 2016 року відомості про нараховану та виплачену (невиплачену) ОСОБА_2 заробітну плату.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем ПАТ "Черкасиобленерго" не було проведено розрахунку із позивачем при його звільненні, а відтак середньоденний заробіток, який належав позивачу при звільненні в останній робочий день, коли він виходив на роботу, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки судом встановлено порушення права позивача в цій частині та воно підлягає захисту.

При цьому суд першої інстанції керувався положеннями статей 115,116,117 КЗпП України та вважав обґрунтованими обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини зарплати у зв’язку із затримкою термінів виплати, відповідно до умов контракту №716 від 06.09.2016 року в розмірі 544305 грн. 01 коп.

Проте такий висновок суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам справи і зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з статтею 94 КЗпП України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне положення міститься в статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці".

Отже умовою нарахування і виплати заробітної плати є виконання працівником роботи, передбаченої трудовим договором.

Відповідно до статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації чи уповноважений ним орган зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому визначено строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальну), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково.

Так, умовами укладеного між сторонами контракту визначено, що Керівник зобов’язується здійснювати поточне управління (керівництво) Роботодавцем, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження належного Роботодавцю майна, в тому числі державного майна, що не увійшло до складу статутного капіталу Роботодавця, забезпечувати виконання рішень Загальних зборів акціонерів та ОСОБА_3 ради, а Роботодавець зобов’язується створювати належні умови для матеріального забезпечення та організації праці Керівника.

Права та обов’язки Керівника визначені статтею 3 Контракту, відповідно до якої для належного здійснення управління (керівництва) Роботодавцем, Керівник має право: організовувати проведення засідань Правління, пропонувати питання, які повинні бути розглянуті під час засідань Правління, робити доповіді та вносити пропозиції, висловлювати зауваження до виступів та пропозицій членів Правління, організовувати оформлення та підписання протоколів, а також вносити до них окремі думки; запроваджувати планові показники та нормативи діяльності Роботодавця, встановлювати вид та строки внутрішньої звітності, визначати відповідальність; діяти без довіреності від імені Роботодавця, представляти його в усіх державних органах та установах, у відносинах з фізичними та юридичними особами, незалежно від форм власності та підпорядкування, виступати від імені Роботодавця в судових органах; укладати та припиняти угоди, договори, а також вчиняти інші правочини, з усіх питань діяльності Роботодавця, з урахуванням обмежень, встановлених Статутом Роботодавця; розпоряджатися усім належним Роботодавцю майном та грошовими коштами, з урахуванням обмежень, встановлених Статутом Роботодавця; відкривати поточні та інші рахунки в банківських та фінансових установах України або за кордоном для зберігання коштів, здійснення всіх видів розрахунків, кредитних, депозитних, касових та інших фінансових операцій Роботодавця, видавати накази та розпорядження з усіх питань діяльності Роботодавця, підписувати будь-які внутрішні документи Роботодавця, які необхідні або які, на думку керівника, сприятимуть належному функціонуванню Роботодавця, крім тих документів, затвердження яких віднесено до компетенції Загальних зборів акціонерів або ОСОБА_3 ради; затверджувати штатний розпис Роботодавця, вирішувати питання прийняття та звільнення працівників (крім працівників, прийняття та звільнення яких віднесено до компетенції Загальних зборів акціонерів або ОСОБА_3 ради), укладати трудові договори, встановлювати форми оплати праці, застосовувати заохочення та стягнення, вирішувати трудові спори; видавати довіреності на виконання певних дій будь-яким особам, в тому числі і не працівникам Роботодавця, які, на думку Керівника, мають змогу належним чином виконати надане їм доручення; користуватися іншими правами, які передбачають або витікають зі змісту Статуту Роботодавця та/або цього Контракту і необхідні для повноцінного управління Роботодавцем.

Водночас Керівник зобов’язаний всіма своїми рішеннями та діями сприяти розвитку Роботодавця, збільшенню ним показників прибутковості та ефективності, нарощуванню темпів господарської діяльності, збереженню майна та забезпеченню матеріального благополуччя працівників Роботодавця; виконувати свої функції у складі Дирекції, в тому числі виносити пропозиції та голосувати за подані пропозиції; користуватися своїми повноваженнями виключно в інтересах Роботодавця та акціонерів; вживати дієвих заходів щодо ліквідації боргів Роботодавця, у тому числі заборгованості перед бюджетом, заборгованості з виплати заробітної плати працівникам Роботодавця, простроченої кредиторської та дебіторської заборгованості; на вимогу Загальних зборів акціонерів, ОСОБА_3 ради та/або Ревізійної комісії надавати їм звіт та інформацію про фінансовий та господарський стан Роботодавця, показники діяльності, рішення та дії Керівника, результати таких рішень або дій; щоквартально, не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом, звітувати перед ОСОБА_3 радою про результати діяльності Роботодавця за звітний квартал, про наявність заборгованості перед бюджетом, про хід зменшення її розміру, про наявність заборгованості з виплати заробітної плати, кредиторської та дебіторської заборгованості; забезпечувати надання ОСОБА_3 раді квартальної та річної фінансової і статистичної звітності у строки та в обсягах, визначених чинним законодавством; забезпечувати збереження таємниці та конфіденційної інформації в Роботодавці, а також здійснювати організаційні та практичні заходи щодо створення умов для забезпечення охорони державної таємниці (у разі наявності інформації, яка є державною таємницею); організувати військовий облік та мобілізаційні заходи відповідно до вимог чинного законодавства з метою збереження мобілізаційних потужностей та запасів мобілізаційного матеріального резерву (у разі наявності); у разі внесення судом ухвали про проведення ліквідації або санації Роботодавця та призначення ліквідатора або керуючого санацією у тижневий строк з дати отримання такої ухвали повідомити ОСОБА_3 раду про прийняте судом рішення та надати копію ухвали; нести інші обов’язки, які передбачені або витікають зі змісту Статуту Роботодавця, цього Контракту та/або суті діяльності Керівника і пов’язані з повноцінним управлінням Роботодавцем.

Саме за виконання Керівником своїх обов’язків щодо управління (керування) Роботодавцем, передбачених цим Контрактом, шляхом здійснення прав (повноважень) як Керівника, йому нараховується та виплачується заробітна плата у вигляді посадового окладу у розмірі 60 мінімальних посадових окладів (ставки) працівника першого розряду основної виробничої професії Роботодавця, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу Керівника, щоквартальної і річної премій, тощо (стаття 5 Контракту).

В матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази виконання ОСОБА_2 вищевказаних обов’язків як керівника підприємства, а відтак – виконання ним трудових обов’язків.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 61 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п’ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. №58 саме на працівника покладено обов’язок при влаштуванні на роботу подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду позивачем не надано трудової книжки, яка мала б містити будь-які записи про його трудову діяльність в період часу з 06 вересня 2016 року по 23 грудня 2016 року.

У зв’язку з тим, що у відповідний період – з 06 вересня 2016 року по 23 грудня 2016 року ОСОБА_2 фактично до роботи не приступав, відповідні записи в трудову книжку внесені не були, заробітна плата йому не нараховувалася і не виплачувалася,

Наказ від 02 вересня 2016 року "Про призначення на посаду виконуючого обов’язки голови правління", яким на підставі рішення ОСОБА_3 товариства (протокол №17 від 31.08.2016 року) ОСОБА_2 приступив до тимчасового здійснення обов’язків голови правління товариства з 31.08.2016 року, підписаний ним же, проте він не містить номера, а також відомостей про прийняття до виконання кадровою службою чи бухгалтерією підприємства (а.с. 18).

В свою чергу заява про звільнення з посади від 22 грудня 2016 року адресована не Роботодавцеві згідно Контрактом, яким є ПАТ "Черкасиобленерго" в особі ОСОБА_3 ради, а Фонду державного майна України (а.с. 19).

Згідно з статтями 115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним. святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, в статтях 115, 116 КЗпП України, на які суд посилається як на підставу задоволення йдеться про суми нарахованої, але своєчасно не виплаченої заробітної плати.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вимогам процесуального закону суд першої інстанції вважав встановленими обставини, які мають значення для справи в той час, як вони є недоведеними. Відтак суд першої інстанції невірно визначився з характером спірних правовідносин та неправильно застосував норми матеріального права.

Крім того, рішенням Господарського суду Черкаської області від 29 вересня 2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року, визнано недійсним рішення ОСОБА_3 ради ПАТ "Черкасиобленерго", оформлене протоколом №17 від 31.08.2016 року, яким припинено здійснення ОСОБА_6 тимчасового виконання обов'язків голови правління та призначено на цю посаду позивача ОСОБА_2

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 26 січня 2017 року визнано незаконним звільнення ОСОБА_7 з посади тимчасово виконуючої обов'язки голови правління ПАТ "Черкасиобленерго" та поновлено її на цій посаді з 31 серпня 2016 року.

07.10.2016 року за результатами розгляду скарги виконуючої обов'язки голови правління ПАТ "Черкасиобленерго" ОСОБА_7 Міністерством юстиції України видано наказ №2907/5 про скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.09.2016 року №10261070096001427 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах" щодо ПАТ "Черкасиобленерго".

За даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків відсутні відомості про роботу ОСОБА_2 в ПАТ "Черкасиобленерго", нарахований йому дохід та утримані з нього податки (а.с. 86).

Отже колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 фактично не приступив до роботи та не виконував своїх трудових обов’язків, що підтверджується також відсутністю відповідного обліку використання його робочого часу (табелювання) на підприємстві (а.с.138-141).

Натомість відповідно до табелів обліку використання робочого часу за вересень-грудень 2016 року обов’язки голови правління в цей період часу виконувала ОСОБА_6

Зазначена обставина підтверджується також копією трудової книжки ОСОБА_6, відповідно до якої вона обіймала посаду виконуючої обов’язки голови правління ПАТ "Черкасиобленерго" з 07 квітня 2015 року по 31 березня 2017 року (а.с 145-146), а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до якого станом на 13 жовтня 2016 року тимчасово здійснюючим повноваження – керівником і підписантом юридичної особи ПАТ "Черкасиобленерго" була саме ОСОБА_6 (а.с. 147).

Разом з цим, одну і ту ж посаду виконуючого обов’язки голови правління товариства не могли одночасно займати дві особи.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та прийшов до хибного висновку про задоволення позову і стягнення з ПАТ "Черкасиобленерго" на користь ОСОБА_2 заробітної плати нібито належної йому за період з 06 вересня 2016 року по 23 грудня 2016 року з відрахуванням усіх передбачених чинним законодавством України платежів.

У зв’язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, рішення суду слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" задовольнити.

Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 липня 2017 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини зарплати у зв'язку із затримкою термінів виплати, відповідно до умов контракту - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_8

Судді: /підпис/ ОСОБА_9

/підпис/ ОСОБА_10

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду Стадник І.М.