ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                     "07" травня 2007 р.                                        Справа № 16/108

 „14”год. „45” хв.

Господарський суд Чернігівської області у складі:

                                                                      головуючого -  судді Фесюри М.В.,

                                                                      при секретарі  - Козацькому А.В.,

                                                                      за участю представників сторін:

                                                                      від позивача - ОСОБА_1;                                                                                                              від відповідача -1 -Йовенко І.А.,

                                                                      від відповідача -2 -Варга О.В.,

                                                                      від відповідача -3 -Варга О.В.

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ:          Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

          ОСОБА_1

                                              (АДРЕСА_1)

До ВІДПОВІДАЧА - 1:           Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі

          м. Чернігова

                                              (м. Чернігів вул. Щорса,19)

До ВІДПОВІДАЧА - 2:           Головного управління Пенсійного фонду України

          в Чернігівській області

          (м. Чернігів вул. П”ятницька,83-а)

До ВІДПОВІДАЧА - 3:           Пенсійного фонду України

                                              (м. Київ вул. Бастіонна,9)

Про визнання протиправними дій, скасування вимог та рішень.

Заявлено адміністративний позов, відповідно до якого позивач просить визнати протиправними дії відповідача - 1 щодо вимоги по сплаті заборгованості в сумі 238,82 грн. за 1 квартал 2005 року, скасувати вимогу відповідача - 1 від 05.10.06 №НОМЕР_1, скасувати  рішення відповідача  - 1 від 28.11.2006р. № НОМЕР_2 про результати розгляду заяви про узгодження вимоги, скасувати рішення відповідача - 2 від 26.12.2006р. № НОМЕР_3 про результати розгляду скарги, скасувати рішення відповідача - 3 від 05.02.2007р. № НОМЕР_4 про результати розгляду скарги.

Позовні вимоги мотивовані статусом платника фіксованого податку. Позивач також  вважає, що згідно з ст. 2 Закону України № 3583-4 від 16.03.2006  управління не повинно застосовувати донарахування та штрафні (фінансові) санкції щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році -1 кварталі 2005 року; управлінням порушено строк надсилання вимоги, при цьому посилається і на  Розпорядження Кабінету Міністрів України „Про деякі питання спрощеної системи оподаткування” від 10.03.2005р. № 58-р. Позивач зазначає, що його скарги не розглядалися по суті,  тому  і рішення, прийняті за результатами їх розгляду, не можна вважати належними. 

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідачі подали письмові заперечення, вважають, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які працювали у першому кварталі 2005 року за спрощеною системою оподаткування, зобов'язані сплатити до Пенсійного фонду України фіксований розмір страхового внеску із розрахунку 83,84 грн. за місяць, управлінням ПФУ донарахування внесків не проводилося, фінансова санкція не застосовувалася, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується, вимога є правомірною, рішення про результати розгляду скарг прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні заперечення відповідачами підтримані.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи докази, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 у Пенсійному фонді зареєстрована  з 03.12.2004р. за № НОМЕР_5, з 01.01.2005р. по 30.03.2005р. здійснювала свою діяльність на спрощеній системі оподаткування за фіксованим податком, згідно з розділом ІV Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992р. № 13-92 (надалі -Декрет № 13-92).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003р. (далі -Закон № 1058) сферою його дії є регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. При цьому, зазначеною статтею встановлено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов'язки;   порядок нарахування,  обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Вищевказані особи являються страхувальниками відповідно до цього Закону (п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058) та платниками страхових внесків до солідарної системи (ч. 1 ст. 15 Закону № 1058).

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону № 1058, страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 18 Закону № 1058, встановлено, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Пропозиції про розмір страхових внесків вносить Кабінет Міністрів України разом із проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік.

Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.

Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону № 1058, для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. п. 2, 4 п. 8 розділу ХV „Прикінцеві положення” Закону № 1058, до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду:

особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11, у статті 12 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 цього Закону, сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше мінімального страхового внеску;

фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 45 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004р. № 2285-ІV було встановлено, що до доходів загального фонду місцевих бюджетів у 2005 році належить у повному обсязі єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва, фіксований податок та фіксований сільськогосподарський податок.

Частиною 5 цієї ж статті було установлено на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом № 1058, на місяць на кожну особу.

Визначення поняття „мінімальний страховий внесок” наведено у ст. 1 Закону № 1058 -це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Враховуючи положення п. п. 2 п. 8 розділу ХV „Прикінцеві положення” Закону № 1058, п. 2 ст. 4 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 82 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004р. № 2285-ІV (щодо встановлення з 01.01.2005р. розміру мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць), фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для Позивача був встановлений в сумі 83,84 грн. на місяць.

Відповідний фіксований розмір проіснував до 30.03.2005р. включно, оскільки з 31.03.2005р. набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.2005р. № 2505-ІV, яким фіксований розмір страхових внесків встановлений не був.

Таким чином, в І кварталі 2005 року позивач був зобов'язаний сплатити фіксований розмір страхового внеску: в січні 2005 року - 83,84 грн., в лютому 2005 року -83,84 грн.,  в березні 2005 року -81,14 грн., усього на загальну суму 248,82 грн.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 106 Закону № 1058 суми  страхових  внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки,  визначені  статтею  20  цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках,  передбачених частиною третьою статті  20  цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і  стягуються  з  нарахуванням  пені  та застосуванням фінансових санкцій; територіальні  органи  Пенсійного  фонду за формою і у строки,  визначені   правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно до п.8.2. Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України N 21-1 від 19.12.2003 (далі - Інструкція), якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків - органи  Пенсійного  фонду   надсилають   страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках щомісяця  протягом  п'яти робочих  днів,  наступних  за  звітним  базовим  періодом.

Згідно з актом-розрахунком від 05.10.2006р. № НОМЕР_6, що складений  працівником  відповідача - 1, розмір фіксованого страхового внеску, який має сплачуватися позивачем в січні, лютому, березні 2005 року становить відповідно 83,84 грн., 83,84 грн., 81,14 грн. Позивачем  за цей період сплачено 100 грн. фіксованого податку, з яких 10,00 грн. (10% від сплаченої суми) зараховується в рахунок сплати страхових внесків, а належить до сплати фіксованого розміру страхового внеску за період з 01.01.2005р. по 30.03.2005р. -238,82 грн.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 13.02.1998р. № 129/98-ВР, до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами -підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.

Проте, п. 41 ст. 73 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004р. № 2285-ІV, дія п. 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 13.02.1998р. № 129/98-ВР була зупинена протягом І кварталу 2005 року.

Відповідач - 1 направив  позивачеві вимогу № НОМЕР_1 від 05.10.2006р.  про сплату недоїмки зі страхових внесків на суму 238,82 грн.

Порушення відповідачем - 1 строку надсилання вимоги не може бути підставою для її скасування, оскільки   відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону № 1058 строк  давності щодо стягнення недоїмки,  пені та штрафів не застосовується.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування  на випадок безробіття протягом  2004 року - I кварталу 2005 року”  (надалі Закон № 3583) суми  внесків  до Пенсійного фонду України,  Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,  Фонду соціального страхування на   випадок   безробіття   суб'єктів господарської  діяльності,   які   застосовують   особливі   умови оподаткування,  обліку  та  звітності,  які  були  сплачені ними в складі податків згідно з чинним  законодавством  України  протягом 2004  року  -  I кварталу 2005 року,  але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку з  застосуванням  Державним казначейством  України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року N 2285-IV, не вважати заборгованістю.

Як встановлено вище, протягом 1 кварталу 2005 року була зупинена  норма законодавства стосовно перерахування 10% сум  фіксованого податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету,  до Пенсійного фонду України.  

          Статтею 2 Закону № 3583 передбачено, що  донарахування  та  фінансові  (штрафні) санкції до суб'єктів  господарської  діяльності,  які  застосовують  особливі умови оподаткування,  обліку  та  звітності  щодо  сум  фактично сплачених  внесків у 2004 році  -  I  кварталі  2005  року,  не застосовуються.

Приписів щодо звільнення названих суб'єктів підприємництва від сплати фіксованого страхового внеску цей Закон не містить.

Акт-розрахунок від 05.10.2006р. №НОМЕР_6 не вказує на здійснення відповідачем - 1 перевірки позивача щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, а отже сума, зазначена у вимозі, не є донарахованою.  Зазначена сума не є ні пенею, ні штрафом.

Розпорядження Прем'єр-міністра України від 10.03.2005р. № 58-р не забороняє стягувати заборгованість зі сплати страхових внесків  з платників фіксованого податку. Розпорядженням не можуть заборонятися дії, передбачені чинним Законом  № 1058.     

Враховуючи  правомірність вимоги, підстави для скасування останньої, визнання неправомірними дій та скасування  рішень відповідача  - 1 від 28.11.2006р. № НОМЕР_2, відповідача - 2 від 26.12.2006р. № НОМЕР_3, відповідача - 3 від 05.02.2007р. № НОМЕР_4, якими заява СПД ОСОБА_1 про скасування вимоги  № НОМЕР_1 від 05.10.2006р.  про сплату боргу фактично залишена без задоволення, відсутні. 

За таких обставин у задоволенні позову має бути відмовлено.

          Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

          1. У позові відмовити повністю.

          2. Постанова набирає законної сили і може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст.254, 185,186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 11 травня 2007р.                             

Суддя                                                                                                                                    М.В.Фесюра