Справа № 127/8772/17

Провадження 2/127/3382/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2017 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

при секретарі Константинові А.К.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Комерційний індустріальний банк», ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», третя особа ТОВ КУА «Прімоколект-Капітал» про захист прав споживача, визнання договору відступлення права вимоги №АКП-250915 від 25.09.2015 року в частині стягнення боргу з ОСОБА_2 недійсним,

в с т а н о в и в:

позов мотивований тим, що 13.03.2012 року та 02.11.2012 року позивач уклала кредитні договори з ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», згідно з якими отримала певні суми споживчих кредитів.

07.10.2015 року кредитор повідомив, що ним здійснено уступку вимоги і всі права кредитора за договорами кредитів передані ПАТ «Комерційний індустріальний банк», перед яким позивач погашала заборгованість.

В жовтні 2016 року позивач отримала лист від ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» з вимогою сплатити залишок боргу по договору № 010/0799/82/0039325 в сумі 23 917,58 грн., по договору № 014/0799/82/0076942 в сумі 55 339,22 грн.

Згідно матеріалів, наданих позивачу представником ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал», 25.09.2015 року нібито був укладений договір відступлення права вимоги № АКП-250915, із тексту якого позивачу не зрозуміло, який саме предмет цього договору, договір не містить жодних посилань на боргові зобов’язання ОСОБА_2 Позивачу також не зрозуміло, який це борг і чому вона має платити вдвічі більше, ніж отримала за договором кредиту.

Від ПАТ «Комерційний індустріальний банк» не надходило будь-якої інформації щодо боргових зобов’язань позивача та передачі права вимоги іншій особі.

Позивач вважає, що діями ПАТ «Комерційний індустріальний банк» було порушено її права як споживача, зокрема – право на інформацію про послуги.

Зазначаючи правовою підставою позову ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст. 215, 513, 514, 516, 517, 678 ЦК України просила визнати недійсним договір відступлення права вимоги №АКП-250915 від 25.09.2015 року, укладений між ПАТ КБ «Комерційний індустріальний банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» щодо стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 23917,58 грн. та в сумі 55 339,22 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 позов підтримала відповідно до викладених обставин, повідомила, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не має відповідної ліцензії на здійснення банківських операцій. Оскільки позивач не була повідомлена про переуступку її боргу, то вимоги про визнання недійсним договору від 25.09.2015 року є законними. Також повідомила, що в кредитному договорі немає заборони щодо заміни кредитора у зобов`язанні.

Представники відповідачів ПАТ «Комерційний індустріальний банк», ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в судове засідання повторно не з’явились з невідомих причин, про день та час розгляду справи були повідомлені рекомендованими листами з повідомленнями, письмових заперечень або заяв про відкладення розгляду справи суду не надали.

В судове засідання представник третьої особи ТОВ КУА «Прімоколект-Капітал» - ОСОБА_5 не з’явився, надіслав письмове клопотання про розгляд справи у відсутності представника.

Враховуючи те, що відповідачі були повідомлені належним чином, але не подали заяв про розгляд справи у їх відсутність, враховуючи згоду представника позивача, суд вважає можливим відповідно до ст. 169 ч. 4, гл. 8 розд. 3 ЦПК України провести заочний розгляд справи та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 13.03.2012 року та 02.11.2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» були укладені кредитні договори.

В судовому засіданні 11.09.2017 року представнику позивача було запропоновано надати їх копії, проте представник повідомила, що цих договорів немає.

08.10.2015 року ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» повідомив ОСОБА_2, що 25.09.2015 року на підставі договору № 114/11 всі права вимоги банку до ОСОБА_2 по кредитному договору від 13.03.2012 року (з додатками та угодами до нього) були відступлені ПАТ «Комерційний ОСОБА_6».

В судовому засіданні представник позивача визнала, що право вимоги від ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» до ПАТ «Комерційний ОСОБА_6» по договорам від 13.02.2012 року та від 02.11.2012 року перейшло на законних підставах.

25.09.2015 року між ПАТ «Комерційний ОСОБА_6» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення права вимоги № АКП-250915, згідно з умовами якого відповідно до ст.ст. 512-519 ЦК України первісний кредитор відступив новому кредиторові за плату, а новий кредитор прийняв належні первісному кредиторові права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників (Портфель заборгованості). Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржників на дату підписання договору зазначені в дод. 1 до договору (Попередній реєстр боржників), що є його невід’ємною частиною. Права вимоги до боржників належать первісному кредиторові внаслідок їх набуття шляхом зміни у відповідному борговому зобов’язанні (кредитному договорі) Первинного кредитора (попереднього кредитора) (п. 2.1).

Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідривно та без можливості зворотного відступлення (п.2.3).

На дату укладення договору права вимоги, кредитні договори та договори забезпечення є дійсними (п.2.5). Відступлення прав вимоги за договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення (п. 2.6).

Відповідно до реєстру боржників №3 від 30.09.2015 року (дод. №2 до договору № АКП-250915 від 25.09.2015 року під № 1914 зазначена ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1), що має зобов`язання по кредитному договору від 02.11.2012 року № 014/0799/82/0076942 сума заборгованості 59639,22 грн. (а.с. 71-73).

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання договору від 25.09.2015 року недійсним, позивач зазначила, що цим договором порушені її права як споживача, оскільки вона не була повідомлена про заміну кредитора у зобов`язанні, крім того, новий кредитор – колекторська компанія ТОВ ФК «Кредит – Капітал» не має банківської ліцензії і не може здійснювати будь-які операції, пов`язані із кредитами, в тому числі вимагати повернення заборгованості.

Суд вважає таке твердження безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини із кредитного договору, тому при вирішенні спору суд застосовує відповідні норми ЦК України, а також Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Тобто, за загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до п. 2.6 договору відступлення права вимоги № АКП-250915 від 25.09.2015 року відступлення прав вимоги за договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов’язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Враховуючи те, що доказів сплати боргу по кредитним договорам ОСОБА_2 не надала, а також враховуючи висновок Верховного Суду України у справі №6-979цс15, суд вважає, що неповідомлення боржника ОСОБА_2 про заміну кредитора не є порушенням права споживача і не є підставою для визнання недійсним договору відступлення права вимоги №АКП-250915 від 25.09.2015 року.

Також суд вважає безпідставним твердження про те, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не може набувати прав за договором відступлення прав вимоги, оскільки не має банківської ліцензії на здійснення операцій, пов`язаних з кредитами.

Так, згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність банківська ліцензія - це документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність; банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Разом з тим, згідно свідоцтва ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зареєстроване як фінансова установа та є учасником ринку фінансових послуг. Твердження позивача, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повинне мати банківську ліцензію, щоб вимагати повернення боргу по кредитному договору є безпідставним і не відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Таким чином, підстав, визначених ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України для визнання недійсним договору відступлення права вимоги № АКП-250915 від 25.09.2015 року, немає.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні даного позову.

Оскільки відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору, судові витрати слід залишити за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 512, 514, 516- 517, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

в задоволенні позову – відмовити.

Судові витрати залишити за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: