ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р.                                        Справа № 914/913/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого- судді:                                                                       Бойко С.М.

суддів:                                                                                          Бонк Т.Б.

                                                                                                    ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Коростенській О.,

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №906/01 від 14.04.2017);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 813/13-10-10-00-08/45 від 11.05.2017);

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_4 об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №40/10-1004 від 23.06.2017,

на рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2017

у справі № 914/913/17, суддя – Крупник Р.В.

за позовом ОСОБА_4 міжрайонного центру зайнятості

до відповідача ОСОБА_4 об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 19.06.2017 задоволено зменшені позовні вимоги та стягнуто з ОСОБА_4 об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_4 міськрайонного центру зайнятості 2208,75 грн. виплаченої допомоги по безробіттю та 1600,00 грн. судового збору.

Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що в силу наявності факту поновлення на роботі працівника відповідача за рішенням суду, виплачені суми допомоги підлягають стягненню з відповідача, що визначено у ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» .

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (відповідач) просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2017 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що отримання ОСОБА_5 допомоги по безробіттю та заробітної плати за час вимушеного прогулу без урахування суми допомоги по безробіттю є переплатою коштів для відповідача, а не для позивача.

Посилається на положення ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за змістом яких, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 міжрайонний центр зайнятості (позивач) просить рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позов, оскільки у зв’язку з поновленням Старосамбірською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області безробітної ОСОБА_5 на роботі з 24.12.2016, відповідно до ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_5 в сумі 7178,45 грн. підлягає стягненню.

Представник апелянта в судовому засіданні 13.09.2017 підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2017 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 13.09.2017 представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Судом встановлено, що наказом ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області №84-0 від 23.12.2016 звільнено ОСОБА_5 з посади головного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФВС у Львівській області. 16.01.2017 ОСОБА_5 звернулася до Мостиського МРЦЗ з заявою про надання їй статусу безробітної.

На підставі наказів ОСОБА_4 МРЦЗ №НТ170120 від 20.01.2017, №НТ170123 від 23.01.2017, №НТ170124 від 24.01.2017 ОСОБА_5 надано статус безробітної, призначено (поновлено) та розпочато виплату допомоги по безробіттю. Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи (ч. 1 ст. 6 Закону).

Судами встановлено, шо постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 у справі №813/308/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 23.12.2016 року за №84-0; поновлено ОСОБА_5 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з 24 грудня 2016 року, стягнуто зі ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4943,98 грн., за виключенням податків і зборів, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено; постанову суду в частині поновлення ОСОБА_5 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 4248 грн. 63 коп. за виключенням податків і зборів допущено до негайного виконання.

Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2017.

У відповідності до наказу ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області №14-0 від 23.03.2017, скасовано наказ ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області №84-0 від 23.12.2017 “Про звільнення з роботи” ОСОБА_5 О,М., поновлено її на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з 24 грудня 2016 року, виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 4248,63 грн., встановлено ОСОБА_5 посадовий оклад згідно штатного розпису та підтверджено спеціальне звання “Інспектора податкової та митної справи І рангу”.

23.03.2017 ОСОБА_5 звернулася до ОСОБА_4 МЦЗ з відповідною заявою з додатками (вх. №1023 від 23.03.2017), якою повідомила про поновлення її на роботі.

На підставі наказу ОСОБА_4 МРЦЗ №НТ170323 від 23.03.2017 ОСОБА_5 припинено виплату допомоги по безробіттю та реєстрацію її як безробітної.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, за період з 24.01.2017 по 16.03.2017 позивачем виплачено ОСОБА_5 7178,45 грн. допомоги по безробіттю.

Згідно п. п. 1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №198 від 20.03.2013, центр зайнятості припиняє реєстрацію, зокрема, з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

У зв’язку з поновленням ОСОБА_5 на роботі за рішенням суду, позивач звернувся до відповідача з претензією №782/07 від 31.03.2017, відповідно до якої просив протягом 15 календарних днів з дня одержання претензії перерахувати на рахунок ОСОБА_4 МРЦЗ 7178,45 грн., які були виплачені ОСОБА_5 в якості допомоги по безробіттю. Оскільки претензія була залишена відповідачем без задоволення, позивач звернувся до суду. При цьому, як встановлено судом, після порушення провадження у справі частина допомоги по безробіттю була відшкодована позивачу ОСОБА_5 в розмірі 1077,40 грн. та ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області в розмірі 3892,30 грн., відповідно неповернутими залишаються кошти в розмірі 2208,75 грн.

Отже, предметом позову є вимога ОСОБА_4 міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_4 об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про стягнення 2208,75 грн. в якості повернення допомоги по безробіттю.

У відповідності до ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (далі - Закону), загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України в п. 34 постанови №9 від 06.11.1992, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Наказ ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області №14-0 про поновлення ОСОБА_5 на роботі видано 23.03.2017.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону, фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Так, ч. 4 ст. 35 Закону визначено, що із роботодавця утримуються, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, положеннями статей 34, 35 Закону передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Судом першої інстанції правильно відхилено покликання відповідача на те, що за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи, в т.ч. допомога по безробіттю, оскільки як вбачається з постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2017р. №813/308/17 з відповідача було стягнуто лише середній заробіток за час вимушеного прогулу. Що ж до подвійного притягнення до відповідальності заявленого відповідачем, то слід зазначити, що стягнення грошових коштів за вимушений прогул та стягнення виплаченого забезпечення в силу Закону не є одним і тим же видом юридичної відповідальності.

Заперечення відповідача (апелянта) про неприпустимість одночасного стягнення з нього суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суми виплаченої допомоги по безробіттю, як подвійної відповідальності за одне порушення, судом не приймаються до уваги з огляду на те, що вартість соціальної допомоги по безробіттю, стягнення якої є предметом даного позову, виплачена ОСОБА_4 міжрайонним центром зайнятості ОСОБА_5, підлягає відшкодуванню відповідачем в порядку, встановленому абз. 7 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а виплати, здійснені ОСОБА_4 об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області ОСОБА_5 на підставі рішення суду в порядку ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю, є сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто види юридичної відповідальності відповідача перед позивачем та перед гр. ОСОБА_5, є різними, що не суперечить приписам ст.61 Конституції України.

Апеляційний господарський суд також зазначає, що пред'явлення громадянкою ОСОБА_5 позову до суду про поновлення її на роботі, не позбавляло останню права на отримання допомоги по безробіттю до моменту поновлення на роботі за рішенням суду, а тому не звільняє відповідача від обов'язку компенсувати вартість фактично здійснених громадянці ОСОБА_5 соціальних виплат на підставі ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" за період з моменту постановки на облік як безробітної до зняття з обліку внаслідок поновлення її на роботі.

Стаття 32 ГПК України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2017 у справі № 914/913/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

В силу ч. 5 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору, а тому витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід залишити за апелянтом (відповідач).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2017 у справі №914/913/17 залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №40/10-1004 від 23.06.2017 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

ОСОБА_6 Бойко

Судді                                                                                           Т. Б. Бонк

ОСОБА_1

Повний текст постанови виготовлено 15.09.2017.