У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 27 липня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2005 року,

        в с т а н о в и л а:

  Зазначеним вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше судимого12 червня 2003 року за ст. 289ч. З КК України на 4 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

-     засуджено за ст. 122ч. 1 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України остаточно призначено покарання  4 роки 3 місяці позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 19 вересня 2003 року вдень у м. Павлограді, перебуваючи у  стані алкогольного сп'яніння на ґрунті особистих неприязних стосунків  побив потерпілого ОСОБА_3, заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області  від 8 червня 2005 року вирок залишений без зміни.

 У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що вина ОСОБА_2 у вчинені злочину не доведена.

   Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинені злочину за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих в судовому засіданні і наведених у вироку доказів.

З показань потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що 19 вересня 2003 року ОСОБА_2 побив його.

Свідок ОСОБА_4 показала, що зі слів її батька ОСОБА_5 їй відомо, що ОСОБА_3 побив саме ОСОБА_2 за відмову останнього купити йому горілку.

За даними висновку судово-медичної експертизи та з показань експерта ОСОБА_6 вбачається, що потерпілому ОСОБА_3 19 вересня 2003 року спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, що не могли утворитись при падінні потерпілого.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що потерпілого ОСОБА_2 не бив, а тілесні ушкодження у нього могли утворитись внаслідок його неодноразового падіння.

Суд дав належну оцінку показанням свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, та інших про те, що ОСОБА_2 потерпілого не бив.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які тягли б за собою скасування чи зміну вироку, не встановлено.

Міра покарання призначена відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, не знайдено.

               Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

            У задоволенні касаційної адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 відмовити.                                                                  

С у д д і:

            Верещак В.М.                Селівон О.Ф.               Лавренюк М.Ю.