УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
10 листопада 2009 р. Справа № 2а-5254/09/2370
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Лічевецький І.О., перевіривши матеріали адміністративного позову прокурора м. Черкаси до Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор м. Черкаси звернувся до суду з адміністративним позовом до Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
Позивач зазначає, що 16.07.2009 р. Черкаською міською радою прийнято рішення про створення некомерційних комунальних підприємств на базі існуючих закладів охорони здоров’я м. Черкаси: Першої Черкаської міської стоматологічної поліклініки, Черкаського міського реабілітаційного центру «Астра», Четвертої Черкаської міської поліклініки, другої Черкаської міської поліклініки, Другої Черкаської міської лікарні, Черкаської міської інфекційної лікарні. За твердженням позивача зазначене рішення не відповідає вимогам ст. 21 Конституції України, оскільки порушує права і свободи людини. Зокрема, позивач вважає, що зміна організаційно-правової форми лікувально-профілактичних закладів міста позбавить працівників медичної галузі прав: на пільгове пенсійне забезпечення, скорочений робочий час, на пільги при оплаті праці та на додаткову відпустку. Позивач також звертає увагу, що право міських рад змінювати організаційно-правову форму закладів охорони здоров’я не передбачене ані Конституцією України, ані законами України.
На підставі викладених обставин позивач просить задовольнити його вимоги, визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської міської ради № 4-1349 від 16 липня 2009 р. «Про реорганізацію шляхом перетворення лікувально-профілактичних закладів міста в комунальні некомерційні підприємства Черкаської міської ради та затвердження їх Статутів».
Вирішуючи питання відмову у відкритті провадження у справі суддя виходить з такого:
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб’єкт владних повноважень, це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
Пунктом 8 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що позивачем в адміністративній справі є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Відповідно до статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб’єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Основи організації та функціонування прокуратури України встановлені Конституцією України (254к/96-ВР).
Так, статтею 121 Конституції України визначено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Відповідно до пункту 9 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.
З огляду на ці конституційні приписи завдання прокуратури України полягає в забезпеченні захисту від протиправних посягань на суспільний та державний лад, на права і свободи людини і громадянина, а також основи демократичного устрою суспільства легітимними засобами і методами. Її діяльність ґрунтується на Конституції України, законах України та інших нормативно-правових актах.
Статтею 123 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру» № 1789-12 від 5 листопада 1991 року.
У ст. 60 КАС передбачено, що в установлених законом випадках Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративним позовом про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах (ч. 1), і при цьому окремо окреслено процесуальне становище прокурора. Визначено, що він може здійснювати представництво в адміністративному суді інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, на будь-якій стадії адміністративного процесу (ч.2).
Отже, участь прокурора в публічно-правовому спорі, тобто процесі адміністративного судочинства, коли він здійснює представництво інтересів громадянина або юридичних осіб шляхом подання адміністративного позову, апеляційної чи касаційної скарги, скарги за винятковими обставинами, заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, є реалізацією функції прокуратури, передбаченої п.2 ст. 121 Конституції України. Ця прокурорська діяльність узгоджується з п’ятою функцією прокуратури, яку було закріплено Законом України від 8 грудня 2004 р. «Про внесення змін до Конституції України», де вказано, що прокуратура здійснює «нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами» (п.5 ст.121 Конституції України). При здійсненні цього нагляду прокурор має право звертатися до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб (п.6. ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»).
Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом. Право прокурора на звернення до суду та вступ у справу чітко обмежено представництвом певної категорії громадян: людей похилого віку, дітей, малозабезпечених та інших осіб, які не спроможні самостійно захистити свої права в суді, та представництвом інтересів держави. Приводом для представництва прокурора в суді є саме звернення у прокуратуру фізичних осіб, тобто рішення самої особи про необхідність її захисту прокуратурою.
Така позиція закріплена у чинному законодавстві, зокрема у ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру».
Статтею 21 Закону України «Про прокуратуру» також передбачено право прокурора звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду.
Таким чином, аналіз наведених норм Конституції України та закону України «Про прокуратуру» дає змогу зробити висновок, що прокурор здійснює в адміністративному суді представництво інтересів громадянина чи держави в порядку, встановленому КАС та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу, а також користується правом звернення до суду із заявою про визнання акта незаконним у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду. У цьому випадку прокурор у адміністративній справі може бути позивачем і не повинен визначати орган чи особу, в інтересах якої він звертається до суду з позовною заявою.
Повертаючись до фактів цієї справи слід зазначити, що звертаючись з позовною заявою прокурор не визначив особу, на захист інтересів якої подано адміністративний позов та попередньо не реалізував своє право на внесення протесту.
Із наведеного випливає, що позивач не є суб’єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у п. 4 ч. 1 ст. 17 КАСУ.
З огляду на викладене, такий спір не має встановлених Кодексом адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом прокурора м. Черкаси до Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
Повернути прокурору м. Черкаси позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами.
Копію ухвали направити прокурору м. Черкаси.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-ти денний строк з дня постановлення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя І.О.Лічевецький