У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 27 липня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи  на вирок Ковельського міськрайонного суду від 10.05.2005 року,                                   

в с т а н о в и л а :

Зазначеним вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше судимого 26.10.2004 року за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

-     засуджено за ст. 190 ч. 2 КК України на  1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України остаточно визначено до відбуття 5 років позбавлення волі.

 На підставі ст. ст. 104, 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 24 лютого 2005 р., близько 12.00 години поблизу приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2, що розташований по АДРЕСА_1, шляхом зловживання довірою неповнолітнього ОСОБА_2 заволодів належним йому мобільним телефоном марки "NОКІА 3100", заподіявши потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на суму 699 грн.

 Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 12 липня 2005 року вирок залишений без зміни.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у справі, просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням судом кримінального закону, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який він засуджений, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих в судовому засіданні і наведених у вироку доказів. 

Доводи касаційного подання про те, що розпочаті як шахрайські злочинні дії засудженого переросли у грабіж, перевірялись і свого підтвердження не знайшли.

Так, потерпілий ОСОБА_2 показав, що засуджений попросив у нього зателефонувати, він дав йому  телефон,  ОСОБА_1 вставив свій стартовий пакет та став телефонувати. Потім ОСОБА_1, набираючи ще якісь номери,  вийшов  з їдальні. Він не наздоганяв засудженого, оскільки вважав, що той повернеться, крім того, із засудженим був його знайомий ОСОБА_3, тому він ( потерпілий) мав надію, що засуджений передасть телефон через нього, чого не сталося. 

Засуджений ОСОБА_1 також заперечує той факт, що потерпілий намагався наздогнати його.

За таких обставин, дії засудженого кваліфіковані правильно.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд урахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, дані про особу засудженого, який злочин вчинив у неповнолітньому віці, мобільний телефон потерпілому повернутий.

Ці пом'якшуючі обставини істотно знижують фактичну ступінь тяжкості злочину, вчиненого ОСОБА_1, і особливо - ступінь небезпечності його особи для суспільства, що в своїй сукупності і утворює обґрунтовану підставу для висновку суду про можливість його виправлення без реального відбування покарання.

Підстав для  призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

                                       у х в а л и л а:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи щодо  ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Судді:

Верещак В.М.                     Лавренюк М.Ю.                 Селівон О.Ф.