Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 331/3874/16 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/2643/17 ОСОБА_1

Доповідач: Бєлка В.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Онищенко Е.А.

ОСОБА_2

При секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання договору недійсним без застосування наслідків недійсності,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, до ОСОБА_4, ОСОБА_4, про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання договору недійсним без застосування наслідків недійсності, посилаючись на те, що в період часу з 1999 року по серпень 2015 року вона проживала однією сім'єю із ОСОБА_4 без офіційної реєстрації шлюбу, вели спільне господарство.

04.12.2007 року у них народилася спільна дитина ОСОБА_6.

До останнього часу вони проживали разом за місцем реєстрації за адресою АДРЕСА_1, після окупації території АР Крим вони були вимушені переїхати до м. Запоріжжя.

Однак, стосунки між ними погіршилися, та на теперішній час, фактичні шлюбні відносини припинено.

Вказує, що фактичні шлюбі стосунки припинилися після серпня 2015 року, але до 02 січня 2016 року вони продовжували проживати разом у спільній квартирі, розташованій за адресою АДРЕСА_2.

02.01.16 року ОСОБА_4 самовільно змінив замки у вказаній вище квартирі, фактично залишивши її та малолітню ОСОБА_6 на вулиці, після чого спільне проживання стало не можливим.

Оскільки шлюб не був офіційно зареєстрований, у інший шлях отримати або відновити документи, що підтверджують зазначені факти не можливо по причині їх відсутності.

Зазначає, що встановлення факту проживання однією сім'єю необхідно для встановлення права спільної сумісної власності на майно, набуте за час спільного проживання однією сім'єю в порядку, передбаченому ст. 74 Сімейного кодексу України.

Вказує, що вона зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, однак, після окупації території АР Крим переїхала до м. Запоріжжя, де отримала статус внутрішньо переміщеної особи та тимчасову реєстрацію за адресою АДРЕСА_2.

Квартира за адресою АДРЕСА_3, була придбана нею та відповідачем ОСОБА_4 за час спільного проживання у 2002 році та є спільною сумісною власністю подружжя, на що прямо вказує ч.1 ст 74 Сімейного кодексу України, відповідно до якої якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь - якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Той факт, що на теперішній час шлюбні стосунки між нею та ОСОБА_4 фактично припинено ніяким чином не впливає на статус майна, що перебуває у спільній сумісній власності, адже відповідно до ч.1 ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, а ч.2 ст.68 СК України прямо вказує, що розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Не зважаючи на вимоги закону щодо права спільної сумісної власності подружжя, 02.02.2016 року відповідач ОСОБА_4, з метою приховати майно від поділу, продав спірну квартиру своїй рідній сестрі ОСОБА_4

Вказує, що предметом продажу став об’єкт спільної сумісної власності. Відповідач ОСОБА_4 не мав права продажу квартири, оскільки не був повноправним власником спірної квартири.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд встановити факт проживання її однією сім’єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 в період часу у 1999 року по серпень 2015 року, визнати недійсним договір № 610 від 02.02.2016 року купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2017 року відмовлено в задоволені позову.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами на період спірних правовідносин шлюб не укладався, доказів того, що спірна квартира придбана внаслідок об’єднання спільних або особистих доходів отриманих спільною працею суду не надано.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що позивач з 14 липня 1989 року по 31 січня 2002 року знаходилась у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7

Спірна квартира була придбана відповідачем 20 лютого 2002 року за договором купівлі-продажу. Зазначений договір зареєстрований в Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації 21 лютого 2002 року.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин /з 1 лютого 2002 року по 21 лютого 2002 року/ застосуванню підлягають положення Кодексу про шлюб та сім’ю України та Закону України «Про власність».

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визначення права власності на половину майна за кожною із сторін.

З урахуванням викладеного, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між сторонами на період спірних правовідносин шлюб не укладався, доказів того, що спірна квартира придбана внаслідок об’єднання спільних або особистих доходів отриманих спільною працею суду не надано, а тому позов задоволенню не підлягає.

Посилання у апеляційній скарзі на те. що суд неправильно вказав у рішенні, що встановлення факту проживанні однією сім’єю у період з 2007 року по 2014 рік підлягає в порядку окремого провадження, оскільки зазначений період не пов’язаний з визнанням права власності.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, у тому числі пояснення свідків, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: