ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року Справа № 910/154/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Барицької Т.Л.,

суддів:Козир Т.П.,

Губенко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.06.2017

та на рішеннягосподарського суду Київської області від 30.03.2017

у справі№ 910/154/16 господарського суду Київської області

за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромфінанс-Безпека"

простягнення 4 118 518,82 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ КБ "Приватбанк" повідомлений, але не з'явився,

- ТОВ "Укрпромфінанс-Безпека" Бауман Ю.Т.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 30.03.2017 у справі №910/154/16 (судді: Чонгова С.І., Рябцева О.О., Ярема В.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 (судді: Ткаченко Б.О., Зубець Л.П., Зеленін В.О.), відмовлено Публічному акціонерному товариству Комерційного банку "Приватбанк" (надалі ПАТ КБ "Приватбанк"/позивач/скаржник) у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромфінанс-Безпека" (надалі ТОВ "Укрпромфінанс-Безпека"/відповідач) про стягнення з відповідача 4 118 518,82 грн. збитків.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач надав заперечення на подану позивачем касаційну скаргу, в яких просить оскаржувані судові рішення залишити в силі.

Усіх учасників судового процесу належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи, проте скаржник не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, 01.02.2016 між ПАТ КБ "Приватбанк" (позивачем) та ТОВ "Укрпромфінанс-Безпека" (відповідачем) був укладений договір на охорону цінних паперів та грошових знаків, що перевозяться уповноваженими на те особами № 01/02/2012-1 (договір).

Відповідно до положень договору замовник (позивач) передає, а охорона (відповідач) приймає під охорону грошові кошти та цінні папери (далі - кошти), що перевозяться уповноваженою особою замовника (далі - інкасатор), позначені у специфікації (п. 1 додатку 1 до цього договору), під час перевезення до зняття охорони уповноваженим представником замовника (далі - представник "замовника") (п. 3 додатку до цього договору).

Розділом 4.1 договору сторони визначили перелік обов'язків охорони (відповідача), зокрема: здійснення заходів охорони, покладених на неї цим договором у межах своєї компетенції, визначеної чинними законодавчими та нормативними актами; виділення в установленому порядку наряду співробітників охорони, озброєних зброєю, застосування якої не суперечить діючому законодавству України, оснащених засобами зв'язку, індивідуального захисту та активної оборони, а в разі окремого замовлення - спец. автомобіль; забезпечувати охорону коштів згідно умов договору. При спробі нападу з метою заволодіння "коштами" у межах своєї компетенції здійснювати усі можливі заходи для його відбиття та затримання правопорушників, якщо це не загрожує загальному виконанню покладеного на охорону завдання, інформувати про напад найближчий орган внутрішніх справ та посилити охорону коштів до прибуття оперативно-слідчої групи.

Згідно з розділом 4.2 договору до обов'язків замовника (позивача) віднесено, зокрема: забезпечити наявність вільних під'їзних шляхів, входів (виходів) та коридорів від місць, зазначених п. 5 додатку 1 до цього договору; здійснювати оплату та остаточний розрахунок за виконані охороною заходи охорони коштів у сумі, порядку і строки, визначені розділом 2 цього договору; виконувати вимоги охорони щодо здійснення заходів охорони під час знаходження коштів під охороною, згідно з інструкцій; повідомляти охорону про порушення службової дисципліни та недоліки в несенні служби нарядом охорони, що негативно впливають на якість та безпеку, стан забезпечення заходів охорони, для вжиття необхідних заходів; у разі скоєння нападу на "інкасатора", водія, втрати "коштів" (їх частини) залучати до складу комісії по визначенню розмірів збитків уповноваженого представника "охорони".

Відповідно до п. 5.1 договору охорона (відповідач) несе матеріальну відповідальність за збитки, спричинені замовнику сторонніми особами шляхом викрадення, грабежу, розбою, умисного (пошкодження, знищення) коштів, внаслідок неналежного виконання охороною своїх зобов'язань в межах суми прямої дійсної шкоди. Факти неналежного виконання охороною своїх зобов'язань та розмір збитків, що підлягає відшкодуванню нею, встановлюються у визначеному чинним законодавством порядку.

Як встановили суди попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 06.11.2015 приблизно о 21:35, двоє невстановлених слідством осіб, знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 10 біля входу до відділення ПАТ КБ "Приватбанк" із погрозою застосування вогнепальної зброї, а саме: відносно водія-інкасатора гр. ОСОБА_5 та охоронця гр. ОСОБА_6, заволоділи грошовими коштами, які належать ПАТ КБ "Приватбанк", на загальну суму 4 118 518,82 грн. Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зникли. Дані відомості, відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015100090010850, про вищезазначену подію були зареєстровані Солом'янським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві 07.11.2015 за попередньою правовою кваліфікацією скоєння кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України.

Дана подія відбулась під час здійснення інкасації працівниками замовника, за участю представників охорони, відділення ПАТ КБ "Приватбанк" № 79.

Підставою даного позову про стягнення з відповідача збитків за вказаним договором, став збройний напад на інкасаторську машину позивача та викрадення з неї грошових коштів у розмірі 4 118 518,82 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено наявності усіх чотирьох складових, необхідних в силу ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України для стягнення з відповідача збитків у вказаному розмірі, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 627 ЦК України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Як встановили суди та вбачається із договору охорони, укладеного між сторонами у справі, по-перше, позивач та відповідач передбачили наступну умову: у разі перевезення "коштів" понад суму 1 000 000,00 грн., з метою посилення охорони коштів, замовник повідомляє про це охорону завчасно (п. 8.1 договору); по-друге, охорона не несе відповідальності, якщо збитки замовнику нанесені за умов: порушення інкасатором або замовником вимог інструкції, що стало наслідком їх спричинення; а також у разі спричинення збитків, що заподіяні за умов невиконання інкасатором або водієм вимог старшого наряду служби охорони, щодо вимог інструкції (п.п. 6.3.5, 6.3.6); по-третє, при наявності заяви замовника про понесені збитки, уповноважена особа охорони в обов'язковому порядку приймає участь у визначенні розмірів цих збитків. Розмір збитків повинен бути підтверджений відповідними документами та розрахунками вартості викрадених (пошкоджених, знищених) коштів, що складаються за участю уповноважених осіб охорони та звіряються з даними бухгалтерської звітності замовника. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню охороною, включається вартість викрадених (знищених) коштів, розмір знецінення пошкодженого, витрати на відновлення пошкоджених матеріалів цінностей (обмін цінних паперів) (п. 5.2.); по-четверте, у разі спору про наявність вини охорони у допущенні збитків, їх відшкодування проводиться охороною на підставі вироку (рішення) суду, яким встановлено факт заподіяння майнової шкоди замовнику у строки встановлені чинним законодавством (п. 5.4.); по-п'яте, охорона звільняється від відповідальності за заподіяні збитки при відсутності її вини в допущенні їх спричинення (п. 6.1.).

Звертаючись із даним позовом, на підтвердження розміру збитків позивачем надано довідку від 09.11.2015 № 42.0.0.0/6-794806 за підписом керівника напрямку Back-Office ГО ПАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_7, а також наступні прибутково-видаткові касові ордери, які на думку банку підтверджують заявлену суму збитків у розмірі 4 118 518,82 грн.:

- № ATM06B4QDB від 06.11.2015 на суму 350 000,00 грн.,

- № ATM06B4RS2 від 06.11.2015 на суму 600 000,00 грн.,

- № ATM06B4SXD від 06.11.2015 на суму 700 000,00 грн.,

- № ATM06B4SFM від 06.11.2015 на суму 850 000,00 грн.,

- № ATM06B4QCS від 06.11.2015 на суму 800 000,00грн.,

- № ATM06B4RRY від 06.11.2015 на суму 200 000,00 грн.,

- № F1107L00T1 від 07.11.2015 на суму 489 000,00 грн.,

- № F1107L0160 від 07.11.2015 на суму 40 000,00 руб. еквівалент у гривнях 14 464,40 грн.,

- № F1107L0153 від 07.11.2015 на суму 188,09 грн.,

- № F1107L013J від 07.11.2015 на суму 9 080,00 дол. США еквівалент у гривнях 208 163,85грн,

- №BFMBA від 09.11.2015 на суму 131 465,00 грн.,

- № ATM09BHF04 від 09.11.2015 на суму 400,00 дол. США. еквівалент у гривнях 9 059,59 грн.,

- № ATM09BFLCP від 09.11.2015 на суму 187 100,00 грн.,

- № ATM09BHFJ5 від 09.11.2015 на суму 200,00 дол. США. еквівалент у гривнях 4 529,79 грн.,

- № ATM09BFLTL від 09.11.2015 на суму 60 270,00 грн.,

- № ATM09BFM3K від 09.11.2015 на суму 59 810,00 грн.,

- № ATM0F1109BFJGA від 09.11.2015 на суму 500,00 грн.,

- № ATM0F1109BFN6B від 09.11.2015 на суму 55 670,00 грн.,

- № ATM00BPPQ3 від 10.11.2015 на суму 11 800,00 грн.,

- № ATM06B7HU4 від 16.11.2015 на суму 120,00 грн.,

- № ATM07B77VT від 07.12.2015 на суму 14 000,00 грн.

В той же час, як вірно вказали суди попередніх інстанцій, позивачем всупереч умов укладеного з відповідачем договору, не надано документів, складених за участю, як це передбачено п. 5.2. договору, також і представників відповідача, що підтверджували б фактичний розмір завданих позивачу збитків.

Крім того, як вказувалося вище, згідно з п. 6.3.5. договору, охорона не несе відповідальності, якщо збитки замовнику нанесені за умов: порушення інкасатором або замовником вимог інструкції, що стало наслідком їх спричинення. Отже, вирішуючи даний спір, судами попередніх інстанцій правомірно здійснено дослідження дотримання інкасаторами (замовником, позивачем) вимог Інструкцією з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 14.02.2007 №45, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2007 за №181/13448, (в редакції чинній на момент скоєння нападу) (далі - Інструкція) та встановлено, що інкасаторами (замовником, позивачем) її вимог не було дотримано, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Інструкцією передбачено порядок здійснення інкасації коштів та перевезення валютних цінностей в банківських установах в Україні.

Згідно з п. 5 Інструкції, в ній терміни вживаються у такому значенні:

інкасація коштів - збирання та доставка інкасаторами згідно з укладеними з клієнтами договорами валютних цінностей клієнтів до каси банківської установи та у зворотному напрямку;

інкасатор - особа підрозділу інкасації, яка здійснює інкасацію коштів та перевезення валютних цінностей; інкасатор-водій - особа підрозділу інкасації, яка виконує обов'язки інкасатора та/або водія оперативного автотранспорту.

оперативний автотранспорт - автомобілі, виготовлені на основі серійних та панцеровані не нижче 3 класу захисту відповідно до вимог Державного стандарту України ДСТУ 3975-2000 "Захист панцеровий спеціалізованих автомобілів. Загальні технічні вимоги" (далі - ДСТУ 3975-2000), а також з нанесеними смугами зеленого кольору, що відповідають вимогам Державного стандарту України ДСТУ 3849-99 "Дорожній транспорт. Кольорографічні схеми, розпізнавальні знаки, написи та спеціальні сигнали транспортних засобів оперативних і спеціальних служб. Загальні вимоги". Оперативний автотранспорт обладнується технічними засобами захисту цінностей та системою відстеження рухомих об'єктів з виведенням сигналу тривожного сповіщення до підрозділу банку, який відповідає за безпеку перевезення валютних цінностей, та/або органів Міністерства внутрішніх справ України. Відповідно до специфіки завдань оперативний автотранспорт обладнується інкасаторськими сейфами та спеціалізованими пристроями для зберігання цінностей та/або сейфами тимчасового зберігання цінностей. Оперативний автотранспорт, на якому здійснюється супроводження під час інкасації коштів та перевезення валютних цінностей, може не обладнуватися технічними засобами захисту цінностей.

Додатком № 1 до Інструкції визначено вимоги до технічного оснащення панцерованого оперативного автотранспорту, згідно з п. 13 якого, оснащення панцерованого оперативного автотранспорту має містити - наявність звукової, світлової сигналізації незачинених ригельних замків дверей, дверей сейфів.

Отже, оперативний автотранспорт банку повинен бути обладнаний відповідно до вимог, визначених у додатку 1 до Інструкції, сертифікований та відповідати вимогам стандартів і нормативно-правових актів, технічним умовам для виготовлення оперативного автотранспорту та технічних засобів захисту цінностей, що повинно підтверджуватися відповідними документами.

В той же час, як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження відповідності автотранспорту вищезазначеним вимогам, яким здійснювалась інкасація коштів 06.11.2015, позивачем надано сертифікат, проте, термін його дії закінчився 03.10.2013, у зв'язку з чим, є вірним висновок судів попередніх інстанцій, що представлений сертифікат не може підтверджувати відповідності автотранспорту зазначеним вище вимогам Інструкції (з додатками до неї). До того ж, останній технічний огляд автомобіля, на якому здійснювалася інкасація коштів, було проведено 05.02.2014 із терміном його дії до 05.02.2015, що підтверджується листом Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України та листом Регіонального сервісного центру МВС України у Рівненській області від 02.11.2016 №31/17-2709, в той час як інкасація здійснювалася 06.11.2015, тобто, майже через 11 місяців після закінчення терміну дії технічного огляду автомобіля, і який (технічний огляд) мав проводитися саме позивачем як власником цього автомобіля.

Крім того, на виконання вказаної Інструкції, 17.02.2015 директором Розрахункового Центру ПАТ КБ "Приватбанк" було затверджено Положення про напрям перерахунку та інкасації грошових коштів філій Розрахункового Центру ПАТ КБ "Приватбанк" (далі - Положення).

Згідно з п. 4.2.5 Положення, при призначені старшим бригади на співробітника покладаються додаткові обов'язки, зокрема, під час виконання обов'язків водія-інкасатора співробітник відповідає за належний технічний стан автомобіля. При призначенні водієм на співробітника покладаються додаткові обов'язки, в тому числі, перевіряти технічний стан на закріпленому за ним автомобілі, зокрема, системи блокування дверей, та не залишати кабіну автомобіля без дозволу старшого бригади.

Відповідно до Типового інструктажу перед початком роботи водія інкасатора, який затверджено директором Розрахункового Центру ПАТ КБ "Приватбанк", старшому бригади по прийому, передачі та перевозці цінностей до виїзду на маршрут необхідно переконатись у технічній справності автомобіля, що підтверджується докладом водія, та в технічній справності дверних замків (пристрою їх блокування), шляхом їх контрольного включення та перевірки працездатності. Водію в цілях безпеки перевезення цінностей забороняється: при слідуванні по маршруту та під час зупинки тримати у відчиненому та не заблокованому вигляді двері автомобіля (крім виходу членів бригади для інкасації).

Як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, відповідно до журналу № 1598843 від 06.11.2015, старшим екіпажу було призначено водія гр. ОСОБА_5, інкасаторами-збирачами - гр. ОСОБА_8, ОСОБА_9, які є співробітниками позивача. Вказані особи були ознайомлені з відповідними вимогами щодо виконання їх обов'язків, які передбачені Положенням, що підтверджується їх підписами на витягах з Положення.

Як вбачається із дослідженого судами попередніх інстанцій протоколу слідчого експерименту від 10.11.2015, при замиканні водієм (старшим екіпажу/працівник позивача) дверей інкасаторської машини, на якій здійснювалася інкасацій коштів 06.11.2015, не спрацював механізм замикання дверей, в результаті чого до машини проникли невідомі особи. При цьому, у вказаному протоколі, при здійсненні слідчої дії, було виявлено, що із п'яти спроб зачинити двері автомобіля через центральний замок, двічі двері автотранспорту залишались відчиненими, хоча при цьому було чутно звук спрацювання замикання замка дверей.

Отже, наведені обставини ще раз підтверджують, що автомобіль, на якому здійснювалася інкасація коштів 06.11.2015, не був в справному стані, а про збій в системі блокування замків дверей інкасаторського автомобіля відповідач не був повідомлений.

Крім того, відповідно до положень Типового інструктажу, травматична зброя, яка є у водія-інкасатора-охоронця, використовується у відповідності до "Правил використання травматичної зброї членами громадських формувань". При всіх випадках нападу на бригаду інкасаторів чи на спецавтомобіль водій-інкасатор вмикає світло фар та виконує серію коротких звукових сигналів, а також застосовує зброю без виходу з спец. автомобіля, при цьому не допускаючи його захоплення. Проте, як встановили суди та не спростовано позивачем, даних дій водій не вчинив.

До того ж, як вказувалося вище, п. 8.1. договору передбачено, що у разі перевезення "коштів" понад суму 1 000 000,00 грн., з метою посилення охорони коштів, замовник повідомляє про це охорону завчасно, проте, доказів такого сповіщення, як встановили суди та не спростовано позивачем, останнім не було представлено.

Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як визначено статтею 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

З аналізу статей 224, 225 ГК України та статті 614 ЦК України випливає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 17/192, від 07.10.2015 у справі № 916/3371/14).

Отже, для вирішення спору в межах даної справи вирішальне значення має встановлення наявності або відсутності у діях відповідача вищевказаних елементів складу цивільного правопорушення та, відповідно, підстав для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Водночас, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

В той же час, виходячи з наведеного, правомірним є висновок місцевого та апеляційного господарських судів стосовно того, що позивачем не було доведено наявності усіх чотирьох складових для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення з нього збитків, зокрема, протиправну поведінку та причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою працівників відповідача та спричиненими збитками, з огляду на що в задоволенні позову було підставно відмовлено.

При цьому, відхиляються доводи касаційної скарги про те, що працівниками відповідача не було застосовано при збройному нападі засобів індивідуального захисту та активної заборони, оскільки такі доводи були спростовані судами попередніх інстанцій з тих підстав, що працівниками відповідача застосовувалися не заборонені законом засоби захисту, в той час як озброєння працівників охорони відповідача вогнепальною зброєю Сайга-410К суперечить законодавству, зокрема, Закону України "Про охоронну діяльність". Крім того, у касаційній скарзі скаржник намагається схилити суд касаційної інстанції здійснити переоцінку вже встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених у ст. 1117 ГПК України, що є неможливим, адже відповідно до вказаної норми, суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а не встановлює нові обставини, або переоцінює докази, та встановлені на їх підставі судами обставини.

Статтею 33 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи усе наведене, колегія суддів погоджується із висновками судів про недоведеність позивачем підстав заявленого ним позову за допомогою належних засобів доказування, у зв'язку з чим вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №908/4804/14).

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 та рішення господарського суду Київської області від 30.03.2017 у справі № 910/154/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Т.П. Козир

Н.М. Губенко