Ухвала

                                                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           11 листопада 2009 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого – судді:                -Міненкової Н.О.

         - суддів:      -Ларенка В.І., Гальянової І.Г.,

при секретарі:             - Григоренко К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1  на ухвалу Московського районного суду м. Харкова  від 11 вересня 2009 року    по цивільній справі за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами,

                                                        ВСТАНОВИЛА:

у червні 2007 року  позивачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (сестра і брат)    звернулись у суд з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відновлення  порушеного права власності щодо квартири АДРЕСА_2 та виселення відповідачів у квартиру АДРЕСА_1

           В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначали,  що вони є власниками  квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 16.10.1997 року, свідоцтва на спадщину за законом від 15.03.1999 року, договору дарування від 16.04.1999 року.

            До 2000 року у спірній квартирі ніхто не мешкав, а потім  вони тимчасово дозволили ОСОБА_1 та її чоловіку ОСОБА_2 мешкати у квартирі. Однак зареєстровані вони оставалися за місцем знаходження власної квартири ОСОБА_2 по АДРЕСА_1

            Відповідачі перешкоджають їм в користуванні спірною квартирою, поміняли замки та двері у квартиру, а у грудні 2006 року при намаганні ОСОБА_5 здійснити  право на користування своєю квартирою, відповідачі завдали тілесних ушкоджень. Позивачі як власники виявили бажання переїхати та проживати у квартирі, однак відповідачі стали перешкоджати у здійсненні їх намірів, у зв’язку з чим вони просять поновити  їх порушене право та виселити відповідачів з квартири в іншу   квартиру, де вони зареєстровані.

             Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 позов не визнали, звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4  про визнання за ними права користування житловим приміщенням – АДРЕСА_2, посилалися на те, що вони є подружжями з 2000 року. З вересня 1999 року зі згодою та наполяганням з боку батька ОСОБА_1 , всупереч особистого бажання, прийняли пропозицію та переїхали мешкати у спірну квартиру, у якої проживають до сьогоднішнього часу одні. Батько ОСОБА_1 продав без її згоди належні їй однокімнатну квартиру, гараж, земельну ділянку, оскільки довіряла батькам і вважала, що спірна квартира належатиме їй. У 2006 році вони зробили ремонт в квартирі, після чого з боку ОСОБА_3 (матері) стали надходити вимоги щодо звільнення квартири з метою вселення та проживання ОСОБА_3 та доньки – ОСОБА_5, у зв’язку з чим не погодившись з їх намірами, виникли сварки. Вважають, що вони вселилися  в спірну квартиру зі згодою власників, при цьому ОСОБА_1 є членом сім'ї  власника та разом із чоловіком мають право на користування цією квартирою.

           Третя особа ОСОБА_5 вимоги позову ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підтримала, проти зустрічного позову ОСОБА_2 і ОСОБА_1 заперечувала.

          Рішенням Московського    районного суду м. Харкова від 20 червня   2008  року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4  до ОСОБА_1 і  ОСОБА_2 задоволені частково, а позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишені без задоволення:   поновлено право власності ОСОБА_3 і ОСОБА_4, виселені ОСОБА_2 і ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_2, без надання іншого жилого приміщення; зустрічний позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання права користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2 залишено без задоволення.

          Ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2008 року апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення районного суду була відхилена, рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 червня 2008 року залишено без змін.

          Ухвалою Верховного Суду України від 26 листопада 2008 року у відкритті касаційного провадження у справі відмовлено.

          10.08.2009 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись у суд з заявою, у якій просили рішення суду від 20.06.2008 року переглянути у зв’язку з нововиявленими обставинами, скасувати рішення суду від 20 червня 2008 року, прийняти нове рішення про відмову в позові ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та задовольнити їх зустрічний  позов. Вказували, що 30.01.2009 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 продали квартиру ОСОБА_6, що є нововиявленою обставиною, яка існувала на час розгляду справи судом проте не була і не могла бути відома їм. Судом не враховано те, що ОСОБА_1 є дочкою власниці квартири ОСОБА_3 і мешкала в неї зі згоди власників. Суд від імені держави разом з ОСОБА_3 позбавив їх права на житло.  Суд неправильно застосував норми права і неправильно оцінив докази, яки були надані в суді, а тому зробив неправильний висновок. Крім того, ухвалою суду від 19.12.2008 року відстрочено виконання вказаного судового рішення до 01.03.2009 року, а ОСОБА_3 і ОСОБА_4, не зважаючи на вказану ухвалу, 30.01.2009 року продали спірну квартиру, що є ново виявленою обставиною.

          Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 11.09.2009 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами відмовлено.

          Не погоджуючись із такою ухвалою районного суду ОСОБА_1 в апеляційний скарзі просить скасувати ухвалу суду та задовольнити її заяву.

           Наводить ті ж доводи, що і в судовому засіданні суду першої інстанції.

           Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суду першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

           Відповідно до ст. 312 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

           Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1  про перегляд рішення суду у зв’язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що вказані заявниками обставини не є істотними для справи, про інші обставини заявник знав і міг надати суду під час розгляду справи. Під час розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд не вправі давати оцінку правильності застосування судом при винесенні рішення норм матеріального і процесуального права, а також оцінку доказам, яки суд поклав в основу рішення.

           Судова колегія вважає, що дані висновки суду є правильними, оскільки вони зроблені відповідно до зібраним доказам та відповідають вимогам ст.ст. 361-365 ЦПК України.

            Згідно п.1 ч.2 ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення суду у зв’язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

             Істотні обставини, це такі, що якби вони були відомі при розгляді справи, то суд ухвалив би принципово інше рішення.

             У даному випадку обставини, на яки посилаються заявники, не можна визнати нововиявленими та істотними для справи обставинами. На ці обставині вони посилалися і при розгляді справи по суті. При ухваленні рішення 20 червня 2008 року суд надав належну оцінку усім доказам.

              Не може бути підставою для перегляду рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами  і те, що 30.01.2009 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 продали квартиру ОСОБА_6

             Суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні заяви про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами.

              У зв’язку з вищевикладеним, судова колегія вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

             Доводи  викладені в апеляційній скарзі  були предметом розгляду суду першої інстанції, та їм дана належна оцінка.

              Висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

              Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

                             апеляційну скаргу ОСОБА_1  - відхилити.

                Ухвалу  Московського  районного суду м. Харкова  від 11 вересня 2009  року - залишити без змін.

               Ухвала набирає  законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

                Головуючий:

                Судді: