Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 жовтня 2009 року справа № 2а-5295/09/0570
зал судового засідання № 10 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Василенко Л.А.
Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання Дегтярьовій А.М.
за участю представників:
від позивача: Беро А.Л. – за дов. № 2 від 12 січня 2009 року
Жаркова О.Г.- за дов. № 4 від 12 січня 2009 року
від відповідача:
Гой В.П. – за дов. № 8753/10/10-1 від 18 березня 2009 року
Харченко Є.В. – за дов. № 1278/10/10/1 від 19 січня 2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 20 липня 2009 року (складена у повному обсязі 25 липня 2009 року)
по адміністративній справі № 2а-5295/09/0570 (суддя Шальєва В.А.)
за позовом
до Закритого акціонерного товариство «Візаві»
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
про
визнання дій протиправними, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року (арк. справи 83а-87) задоволений позов закритого акціонерного товариства «Візаві» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку щодо винесення та надіслання на адресу позивача першої податкової вимоги № 1/64 від 05 листопада 2008 року та першої податкової вимоги № 1/85 від 08 грудня 2008 року.
Відповідач, не погодившись із винесеною постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року, надав апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду в якій, посилаючись на порушення застосування адміністративним судом першої інстанції положень Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», просить скасувати постанову адміністративного суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у запереченнях на апеляційну скаргу, та під час судового засідання доводи, викладені в апеляційній скарзі відхиляє і просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
Позивач є юридичною особою, зареєстрований та обліковується як платник податків у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.
28 січня 2008 року позивачем був наданий податковий розрахунок земельного податку на 2008 рік (арк. справи 10) із визначенням суми належного до сплати земельного податку за 2008 рік в сумі 59245,14 грн. по 4937,10 грн. на місяць.
28 січня 2008 року позивачем було надано до податкового органу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 рік (арк. справи 13) відповідно до якого позивачем було нарахована сума орендної плати на 2008 рік у загальному розмірі 40592,88 грн., по 3382,74 грн. на місяць
08 жовтня 2008 року позивачем до податкового органу був наданий податковий розрахунок комунального податку за 9 місяць 2008 року (арк. справи 16), відповідно до якого позивачем було визначено суму поданого зобов’язання з цього податку в сумі 195,50 грн.
22 жовтня 2008 року позивачем були надані до філії «ГУ ПІБ в Донецькій області» платіжні доручення за № 1947 в сумі 195,00 грн. із визначенням призначення платежу «ком. податок за вересень, 2008 року», № 1946 на суму 3382,74 грн. із визначенням призначення платежу «орендна плата за вересень 2008 року», № 1952 на суму 4937,10 грн. із визначенням призначення платежу «податок на землю за вересень 2008 року» (арк. справи 27-29).
Зазначені платіжні доручення були прийняті банком до виконання, але не виконані.
11 листопада 2008 року позивач отримав першу податкову вимогу податкового органу № 1/64 від 05 листопада 2008 року (арк. справи 22), якою було визначено, що станом на 05 листопада 208 року сума податкового боргу позивача складає 7713,73 грн., з яких сума земельного податку – 4230,35 грн., сума орендної плати – 3292,68 грн., сума комунального податку – 190,70 грн., у зв’язку із чим починаючи з 31 жовтня 2008 року на активи ЗАТ «Візаві» розповсюджується право податкової застави відповідно до положень Закону України «про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».
Листом № 40496/10/24-013 від 12 листопада 2008 року (арк. справи 24) відповідач звернувся до позивач із вимогами самостійно визначити перелік активів, на які може бути розповсюджено право податкової застави, у зв’язку із наявністю в позивача станом на 31 жовтня 2008 року суми податкового боргу в сумі 7700,00 грн.
28 листопада 2008 року платіжними дорученнями № 228 на суму 4937,10 грн. та № 229 на суму 3382,74 грн. (арк. справи 20,21) позивачем були перераховані кошти до бюджету із визначенням наступного призначення платежу «податок за землю за жовтень 2008 року» та «орендна плата за жовтень 2008 року».
28 листопада 2008 року відповідачем були винесені повідомлення № 105090015825424 та № 105090015825437 про розподіл сплаченої позивачем суми податкового боргу на підставі абзацу 2 підпункту 16.3.3. пункту 16.3. статті 16 закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» . (арк. справи 38). Із змісту зазначених повідомлень вбачається, що грошові кошти за платіжними дорученнями № 228 та 229 від 28 листопада 2008 року були направлені відповідачем в рахунок погашення податкової заборгованості з орендної плати та земельного податку за вересень 2008 року.
08 грудня 2008 року відповідачем було прийнято першу податкову вимогу № 1/85 (арк. справи 23), якою було повідомлено позивач про наявність податкового боргу в сумі 7608,87 грн. за податковими зобов’язаннями з земельного податку в сумі 4278,67 грн. та орендної плати в сумі 3330,25 грн.
Листом № 45419/10/21-013 від 16 грудня 2008 року (арк. справи 63) відповідач звернувся до позивача із вимогами самостійно визначити перелік активів, на які може бути розповсюджено право податкової застави, у зв’язку із наявністю в позивача станом на 16 грудня 2008 року суми податкового боргу в сумі 7608,87 грн.
Позивачем було оскаржено в адміністративному порядку першу податкову вимогу № 1/64 від 05 листопада 2008 року та № 1/85 від 08 грудня 2008 року (арк. справи 26-29), але рішеннями по результати розгляду первинної скарги № 44288/10/25-013 від 18 грудня 2008 року та № 47204/10/25-013 від 30 грудня 2008 року відповідач повідомив позивача про відсутність предмету оскарження та визначення оскаржуваних позивачем податкових вимог як відкликаними у зв’язку із сплатою позивачем суми податкового боргу.
Відповідно до статті 10 Закону України “Про податкову службу в Україні” до функцій державний податкових інспекцій віднесено здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та держаними цільовими фондами” цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 зазначеного Закону у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
При цьому, відповідно до підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” перша податкова вимога направляється не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк
Таким чином, із змісту зазначеної статті випливає, що підставою для прийняття та направлення податковим органом платнику податків першої податкової вимоги є наявність суми узгодженого та несплаченого своєчасно податкового зобов'язання платника податків.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що наявними в матеріалах справи документами підтверджений факт наявності податкового боргу позивача з орендної плати, зобов'язань зі сплати земельного податку та комунального податку станом на дату винесення перших податкових вимог № 1/64 від 05 листопада 2008 року та № 1/85 від 08 грудня 2008 року.
Апеляційний суд зазначає про помилкове застосування до спірних правовідносин, що виникли між сторонами, положень підпункту 16.5.1. пункту 16.5. статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, яким передбачено звільнення платника податків від відповідальності за несвоєчасне або неповне перерахування податкових платежів у разі несвоєчасного виконання банком наданого платником платіжного доручення.
Приписами підпункту 16.5.1. пункту 16.5. статті 16 цього Закону України платник податків звільняється від відповідальності, водночас як податкова вимога не є різновидом відповідальності за порушення податкового законодавства, а є письмовою вимогою податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Колегія суддів зауважує на неправомірності висновків Донецького окружного адміністративного суду про відсутності підстав в податкового органу для направлення податкової вимоги у разі несвоєчасного виконання банком перерахування податкових платежів з огляду на наступне.
Обов'язок щодо сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів є обов'язком платника податків.
Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу), або його скасуванням, або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Сплатою податку у розумінні положень чинного законодавства України є надходження коштів від платника в рахунок сплати податків до відповідного бюджету. В наявних в матеріалах справи документах відсутні документи, які б підтверджували припинення в позивача зобов'язань щодо сплати податкових зобов'язань вересня 2008 року станом на дату винесення першої податкової вимоги № 1/64 від 05 листопада 2008 року.
З приводу застосування судом першої інстанції пункту 7.7. статті 7 закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Донецьким окружним адміністративним судом при винесенні оскаржуваного апелянтом рішення було цілком вірно визначено позицію застосування положень цього підпункту у відносинах щодо сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Але, фактично, неврахування відповідачем визначеного позивачем призначення платежу у платіжних дорученнях від 28 листопада 2008 року та направлення коштів замість погашення податкових зобов'язань жовтня на погашення податкових зобов'язань вересня, жодним чином не вплинуло на факт існування податкового боргу, який вимагався відповідачем до сплати податковою вимогою № 1/85 від 08 грудня 2008 року.
Окрім цього, колегія суддів зазначає, що виходячи із приписів кодексу адміністративного судочинства, кожен має право звернутися до суду за захистом порушеного суб'єктом владних повноважень права (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України). Водночас, дії, що вчинюються суб'єктом владних повноважень в процесі реалізації ними наданих законом владних (управлінських) повноважень, не тягнуть за собою негативних правових наслідків на відміну від результату реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій. Таким чином, зазначене свідчить про неможливість в цьому випадку звернення до суду із позовом про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та не є належним засобом захисту порушених прав позивача.
Таким чином, дослідивши документи справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року винесена на підставі правильно встановлених обставин, але із порушенням застосування норм матеріального права, що за положеннями статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року у справі № 2а-5295/09/0570 задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року у справі № 2а-5295/09/0570 - скасувати.
Винести нову постанову.
Відмовити закритому акціонерному товариству “Візаві” в задоволенні позовних вимог до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання протиправними дій щодо винесення та надіслання на адресу позивача першої податкової вимоги № 1/64 від 05 листопада 2008 року та першої податкової вимоги № 1/85 від 08 грудня 2008 року.
Судові витрати покласти на позивача.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 29 жовтня 2009 року в присутності представників сторін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: Л.А. Василенко
М.І. Старосуд