Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-1151/2009р. Головуючий у першій
інстанції Гаркуша О.М.
Категорія 42 Доповідач у апеляційній
інстанції Зотов В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2009 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Клочка В.П.,
суддів - Зотова В.С., Алєєвої Н.Г.,
при секретарі - Живкович О.О.,
за участю - представника позивача ОСОБА_4., представника відповідача ОСОБА_1. – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 09 липня 2009 року по цивільній справі за позовом Державного комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №22 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про виселення, по зустрічному позову ОСОБА_1 до Севастопольської міської адміністрації про визнання права користування житловим приміщенням ,-
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2007 року представник Державного комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №22 (далі ДКП РЕП №22) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_3. та просив виселити відповідачів із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Вимоги мотивовані тим, що відповідачі проживають у вказаній квартирі без правових на то підстав, не оплачують комунальні послуги, тоді як за зазначеною адресою зареєстровані інші особи; відповідачі приписи про виселення не виконують у добровільному порядку, житлове приміщення не звільняють.
Відповідач за основним позовом ОСОБА_1. подав зустрічну позовну заяву, у якій просить визнати за ним право користування приміщенням гуртожитку, розташованому за АДРЕСА_1
Вимоги мотивовані тим, що померла дружина ОСОБА_1., як робітник ДКП РЕП № 22, отримала зазначене приміщення для проживання членів всієї сім'ї, вселилася у нього на підставі ордеру, але у зв'язку з тим, що син мав захворювання та потребував догляду, була вимушена розірвати трудової договір з РЕП № 22; вказує на те, що на підставі ст. 132 Житлового кодексу України не може бути виселений без надання іншого приміщення, оскільки трудовий договір був розірваний із-за поважних причин; крім того, вказує на те, що переоформив особисті рахунки, та сплачує комунальні послуги.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 09 липня 2009 року позовну заяву ДКП РЕП №22 задоволено. Постановлено, виселити ОСОБА_1., ОСОБА_3. із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
У задоволенні позову ОСОБА_1. до Севастопольської міської адміністрації про визнання права користування житловим приміщенням – відмовити.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1. – ОСОБА_2. подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та постановленні нового, яким в задоволенні позову ДКП РЕП №22 відмовити та задовольнити позов ОСОБА_1. Вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі та обслуговуванні ДКП РЕП №22.
З матеріалів справи вбачається, що у спірному приміщені зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7. (арк. с. 9). Одночасно з цим, відповідно до актів від 18.05.2005р., 22.02.2005р.,05.08.2005р.,22.07.2005р., складеними посадовцями РЕП №22 та посвідченими директором РЕП №22 підтверджується, що сім’я ОСОБА_1. у складі двох чоловік не мають реєстрації за зазначеною адресою (арк. с. 4-7).
Відповідно до ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно ст. 58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
З пояснень представника позивача вбачається, що ордер на вселення у спірну кімнату гуртожитку відповідачу не надавався. Його жінці, як робітнику РЕП №22 дозволили тимчасово проживати в кімнаті гуртожитку по місцю роботи двірником, оскільки її сім’я постійно проживала за межами Севастополя. Після її смерті у 2001 році відповідач відмовився звільняти спірну кімнату.
В пояснення своїх вимог по зустрічному позову, відповідач не надав до суду будь-яких доказів про законність його вселення у спірну квартиру.
На підставі ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Відповідно до ч.3 ст. 116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Колегія суддів приймаючи до уваги вищезазначені обставини, той факт, що відповідачі не мають реєстрації у спірному житловому приміщенні, відсутність доказів про законність надання житлового приміщення відповідачу, вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову ДКП РЕП № 22 та виселення відповідачів із займаного приміщення.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо залишення без задоволення зустрічного позову ОСОБА_1.
Позивач за зустрічним позовом просить визнати за ним право користування житловим приміщенням гуртожитку, посилаючись на ст. 132 ЖК України. Але законом взагалі не передбачено визнання права користування у приміщеннях з фонду житла для тимчасового проживання.
Відповідно до ст. 129 ЖК України, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи представника позивача за зустрічним позовом про отримання ордеру та законність вселення у спірне житлове приміщення, так як це спростовується наявністю у нього реєстрації за іншою адресою (арк. с. 124).
Позивачем за зустрічною позовною заявою не надано доказів про вселення у спірне приміщення на законних підставах. Виходячи с цього, суд першої інстанції прийшов до висновку, що зустрічний позов задоволенню не підлягає, відповідачі за основним позовом підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення.
З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі повного та всебічного розгляду усіх обставин справи, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело б до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.ст.313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 09 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий : /підпис/ В.П. Клочко
Судді: /підпис/ В.С. Зотов
/підпис/ Н.Г. Алєєва
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду В.С. Зотов
міста Севастополя