У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
|
головуючого суддів: |
Волкова О.Ф. Пшонки М.П., Романюка Я.М., |
Патрюка М.В., Пінчука М.Г., |
|
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Білогірського районного державного підприємства “Тепломережа” до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання,
в с т а н о в и л а :
У травні 2003 року Білогірське районне державне підприємство “Тепломережа” звернулося до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що відповідно до “Правил надання населенню послуг з водо-теплопостачання та водовідведення”, затверджених постановою КМ України № 1497 від 30 грудня 1997 року платежі за послуги з теплопостачання вносяться споживачами щомісячно за нормами і тарифами, що встановлюються органами місцевої влади з розрахунку на 1 кв.м. опалювальної площі за місяць. В останні роки тарифи змінювалися. Рішенням виконкому Білогірської селищної ради від 27 вересня 2001 року встановлено нові тарифи на опалювальний період на теплопостачання для населення (22 грн. 14 коп. за 1 кв.м. площі).
Підприємство свої зобов'язання перед відповідачами виконує належним чином, забезпечуючи їхню квартиру тепловою енергією в багатоквартирному будинку. Разом з тим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оплату за надані послуги не проводять незважаючи на неодноразові нагадування. Станом на 15 травня 2003 року за ними утворилася заборгованість на 1444 грн. 51 коп., яку позивач просив стягнути з відповідачів у примусовому порядку.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2003 року позов задоволено. Постановлено стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість по оплаті послуг з теплопостачання у розмірі 1444 грн. 51 коп.
Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 28 листопада 2003 року рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, не погоджуючись із судовими рішеннями, просять їх скасувати з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, а по справі постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права і не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини (факти), що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що судові рішення постановлені з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Оскільки порушень або неправильного застосування судами норм матеріального чи процесуального права при перевірці постановлених ними рішень в касаційному порядку не встановлено, то колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Керуючись статтями 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 28 листопада 2003 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.