ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1308/17

12 вересня 2017 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А. В. за участі секретаря судового засідання Ліщинської М.М., представника позивачів - ОСОБА_1, представника відповідача - Оленяка В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 (надалі - позивачі) звернулися до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (надалі - відповідача, ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області) в якому просили:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області викладені в листах від 14.06.2017 року №З-4813/0-1535/6-17 та від 19.07.2017 року №З-6236/0-2467/6-17 щодо відмови у наданні ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_1) дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,700 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту, що розташована за межами населеного пункту на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області;

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області викладені в листах від 14.06.2017 року №З-4812/0-1532/6-17 та від 19.07.2017 року №З-6234/0-2466/6-17 щодо відмови у наданні ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_2) дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту, що розташована за межами населеного пункту на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області;

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області викладені в листах від 14.06.2017 року №З-4816/0-1536/6-17 та від 19.07.2017 року №З-6235/0-2465/6-17 щодо відмови у наданні ОСОБА_5 (і.н. НОМЕР_3) дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту, що розташована за межами населеного пункту на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області;

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області викладені в листах від 14.06.2017 року №З-4814/0-1531/6-17 та від 19.07.2017 року №З-6237/0-2464/6-17 щодо відмови у наданні ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_4) дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту, що розташована за межами населеного пункту на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_1), ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_2), ОСОБА_5 (і.н. НОМЕР_3), ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_4) та прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_1) орієнтовною площею 1,700 га, ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_2) орієнтовною площею 2,000 га, ОСОБА_5 (і.н. НОМЕР_3) орієнтовною площею 2,000 га, ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_4) орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області.

Суд ухвалою 23.08.2017 залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Шипівецьку сільську раду Заліщицького району Тернопільської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі 18.05.2017 звернулись до відповідача із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території с. Шипівці Заліщицького району Тернопільської області. Однак, у листах відповідача отримали відмову, оскільки земельні ділянки на які претендують позивачі віднесені до земель загального користування, а у відповідності до ст.83, 84 Земельного кодексу України не можуть передаватися у приватну власність. Проте, позивачі повторно 19.06.2017 звернулась із заявами до відповідача. Однак, за результатом розгляду клопотань відповідач відмовив позивачам з мотивів того, що земельна ділянка на яку вони претендують віднесено до земель загального користування, які у відповідності до статті 83 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність.

Представник позивача зокрема зазначив, що вважає дані відмови відповідача неправомірними та такими, які прийняті не у відповідності до вимог чинного законодавства України. Зокрема пояснив, що земельні ділянки на які претендують позивачі належать до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, а не комунальної, у користуванні третіх осіб чи у власності не перебувають, земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту с. Шипівці, будь-які відомості про обмеження у використанні зазначених земель до Державного земельного кадастру не внесені. Також пояснив, що земельні ділянки, які розташовані на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району на які претендують позивачі як громадське пасовище загального використання не використовується. Враховуючи викладене, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав пояснення та письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413 затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, відповідно до якої при організації процесу виконання Стратегії, Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, за такою формулою: Sбп = Sаук х 0,25; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.

Як зазначив представник відповідача, ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області цілком правомірно, на підставі норм чинного законодавства, в тому числі й ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відмовило позивачам в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на земельні ділянки з підстави невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. В даному випадку, як вказав представник відповідача, таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не прибув, повідомлений про час, дату та місце розгляду справи належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 (ІНОКПП НОМЕР_1) 18 травня 2017 року звернулась із заявою до Головного управління Держгеокадастру України у Тернопільській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 1,700 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, державної власності, що розташована на території на території села Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області. До заяви нею були подані копії паспорта, ідентифікаційного коду та викопіювання із публічної кадастрової карти України щодо бажаного місця розташування земельної ділянки (аркуш справи 17).

За результатами розгляду зазначеної заяви, Відповідач рішенням від 14.06.2017 №З-4813/0-1535/6-17 відмовив їй у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів того, що земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_4 віднесена до земель загального користування, а у відповідності до статей 83,84 Земельного кодексу України землі загального користування комунальної (державної) власності не можуть передаватися у приватну власність (аркуш справи 22).

ОСОБА_4 (ІНОКПП НОМЕР_2) 18 травня 2017 року звернулась із заявою до Головного управління Держгеокадастру України у Тернопільській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, державної власності, що розташована на території на території села Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області. До заяви нею були подані копії паспорта, ідентифікаційного коду та викопіювання із публічної кадастрової карти України щодо бажаного місця розташування земельної ділянки (аркуш справи 23).

За результатами розгляду зазначеної заяви, Відповідач рішенням від 14.06.2017 №З-4812/0-1532/6-17 відмовив їй у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів того, що земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_4 віднесена до земель загального користування, а у відповідності до статтей 83,84 Земельного кодексу України землі загального користування комунальної (державної) власності не можуть передаватися у приватну власність (аркуш справи 28).

ОСОБА_5 (ІНОКПП НОМЕР_3) 18 травня 2017 року звернулась із заявою до Головного управління Держгеокадастру України у Тернопільській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, державної власності, що розташована на території на території села Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області. До заяви нею були подані копії паспорта, ідентифікаційного коду та викопіювання із публічної кадастрової карти України щодо бажаного місця розташування земельної ділянки (аркуш справи 29).

За результатами розгляду зазначеної заяви, Відповідач рішенням від 14.06.2017 №З-4816/0-1536/6-17 відмовив їй у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів того, що земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_5 віднесена до земель загального користування, а у відповідності до статтей 83,84 Земельного кодексу України землі загального користування комунальної (державної) власності не можуть передаватися у приватну власність (аркуш справи 35).

ОСОБА_3 (ІНОКПП НОМЕР_4) 18 травня 2017 року звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру України у Тернопільській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, державної власності, що розташована на території на території села Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області. До заяви ним були подані копії паспорта, ідентифікаційного коду та викопіювання із публічної кадастрової карти України щодо бажаного місця розташування земельної ділянки (аркуш справи 36).

За результатами розгляду зазначеної заяви, Відповідач рішенням від 14.06.2017 №З-4814/0-1531/6-17 відмовив йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів того, що земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_3 віднесена до земель загального користування, а у відповідності до статтей 83,84 Земельного кодексу України землі загального користування комунальної (державної) власності не можуть передаватися у приватну власність (аркуш справи 42).

Позивачі 19.06.2017 повторно звернулись із заявою до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, державної власності, що розташовані на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області (аркуш справи 43-50).

Листом від 19.07.2017 за №З-6236/0-2467/6-17 ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області знову було відмовлено ОСОБА_4 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з посиланням на те, що бажана до відведення земельна ділянка належить до земель загального користування, а у відповідності до статі 83 Земельного кодексу України землі загального користування належать до земель, які не можуть передаватись у приватну власність. Також зазначено, що відповідно до Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" Головним управлінням на офіційному веб-сайті виставлено перелік земельних ділянок, згідно якого позивач може реалізувати своє право на безоплатну передачу земельної ділянки у власність (аркуш справи 51).

З аналогічних мотивів, листом від 19.07.2017 за №З-6234/0-2466/6-17 ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області, було відмовлено ОСОБА_4 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, листом від 19.07.2017 за №З-6235/0-2465/6-17 було відмовлено ОСОБА_5 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, листом від 19.07.2017 за №З-6237/0-2464/6-17 було відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (аркуші справи 52-54).

Не погоджуючись із відмовами відповідача позивачі звернулись до суду із даним адміністративним позовом.

Оцінюючи правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем суд виходив з наступного.

Відповідно частиною другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Пунктом "б" частини 1 статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, в тому числі, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність громадянам, серед іншого, для ведення особистого селянського господарства.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

В силу вимог частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини першої та сьомої статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство", для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержані безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, частина сьома статті 118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Тобто, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути невідповідність місця розташування об'єкта вимогам саме схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, генеральних планів населених пунктів тощо.

Щодо відмов відповідача викладених у листі від 14.06.2017 №З-4813/0-1535/6-17, №З-4812/0-1532/6-17, №З-4816/0-1536/-17, №З-4814/0-1531/6-17, суд зазначає наступне.

Підставою для відмов відповідача було те, що згідно інформації відділу Держгеокадастру у Заліщицькому районі, віднесена до земель загального користування, а у відповідності до статтей 83,84 Земельного кодексу України землі загального користування комунальної (державної) власності не можуть передаватися у приватну власність.

Судом встановлено, що земельні ділянки, на які претендують позивачі належать до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі загального користування, пасовища), у користуванні третіх осіб чи у власності не перебувають, земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту с. Шипівці, Заліщицького району, будь-які відомості про обмеження у використанні зазначених земель до Державного земельного кадастру не внесені (аркуш справи 55-56).

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності - частина 1 стаття 84 Земельного кодексу України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об'єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність - частина 3 стаття 83 Земельного кодексу України.

Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї - частина 1 стаття 117 Земельного кодексу України.

Також суд зазначає, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належить п.а) частина 4 статті 83 Земельного кодексу України землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів, тощо).

Поряд з цим, згідно частини 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, щодо земель загального користування, будь-яких заборон не має.

Згідно інформації наданої Заліщицькою РДА та відділом у Заліщицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у масиві на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району за межами населеного пункту, з якої пропонується надання земельних ділянок ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, розпорядження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою про передачу земельних ділянок у власність, оренду, суборенду, постійне чи тимчасове користування тощо, не приймались, в тому числі проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, оренду, тимчасове чи постійне користування, сервітуту, суперфіцію тощо не погоджувались (аркуш справи 58-61).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на даний не має підстав, які були причиною для відмов позивачам у наданні дозволу щодо відведення земельної ділянки, викладених у листах від 14.06.2017 №З-4813/0-1535/6-17, №З-4812/0-1532/6-17, №З-4816/0-1536/-17, №З-4814/0-1531/6-17, а тому, суд вважає дані рішення відповідача протиправними та таким, які підлягають скасуванню.

Щодо відмови відповідача викладеної у листах від 19.07.2017 №З-6236/0-2467/6-17, №З-6234/0-2466/6-17, №З-6235/0-2465/6-17, №З-6237/0-2464/6-17, суд зазначає наступне.

Підставою для відмов відповідача було те, що бажана до відведення земельна ділянка належить до земель загального користування, а у відповідності до статі 83 Земельного кодексу України землі загального користування належать до земель, які не можуть передаватись у приватну власність. Також зазначено, що відповідно до Стратегії, Головним управлінням на офіційному веб-сайті виставлено перелік земельних ділянок, згідно якого позивач може реалізувати своє право на безоплатну передачу земельної ділянки у власність.

Оскільки, як вже зазначалось судом, земельні ділянки, на які претендують позивачі належать до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі загального користування, пасовища). А згідно частини 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, щодо земель загального користування, будь-яких заборон не має.

Суд звертає увагу на те, що підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При дослідженні в судовому засіданні оскаржуваних рішень відповідача 19.07.2017 встановлено, що в них відсутні посилання на підстави передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.

Окрім іншого, суд вважає за необхідне зазначити, що затверджена постановою №413 "Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" - не містить правових норм для врегулювання цих відносин. Більш того, в ній прямо зазначено, що "для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно-правових актів".

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження, разом з тим, зазначає, що постанова від 07 червня 2017 року №413 не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність та не прийнята відповідно до певного закону чи на виконання такого закону, яким регулюються вимоги щодо обмеження розташування земельних ділянок, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Крім того, відповідно до вимог статті 6 Земельного кодексу України виключно до повноважень Верховної ради України віднесено регулювання земельних відносин шляхом прийняття законів.

В процесі судового розгляду справи відповідачем не доведено, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За встановлених обставин суд вважає, що рішення Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області викладені в листах від 19.07.2017 №З-6236/0-2467/6-17, №З-6234/0-2466/6-17, №З-6235/0-2465/6-17, №З-6237/0-2464/6-17 щодо відмови у наданні позивачам дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області, не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, а відтак порушує права та законні інтереси позивачів, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними та скасування даних рішення.

Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийняти рішення про надання дозволу позивачам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області, то суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Поряд з цим, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку - рішення ВАСУ від 17 грудня 2015 року справа № К/800/31204/15.

Втручання у дискреційні повноваження державних органів має місце лише тоді, коли суд приймає рішення замість відповідача, а не коли виносить рішення, яким зобов'язує його прийняти таке рішення. Тобто підміна органів влади відбувається тоді, коли певний дозвіл чи рішення суб'єкта владних повноважень наявні в рішенні суду. Разом із тим присутність слова "зобов'язати" в судовому рішенні відносить його до ефективного способу захисту і не може розцінюватись як втручання у дискреційні повноваження суб'єктів владних повноважень - рішення ВАСУ від 24 березня 2016 року справа № К/800/12368/14, рішенням ВАСУ від 05.04.2016 року справа К800/54442/15.

Також, Постановою ВАСУ від 19 травня 2016 року №К/800/32729/15 встановлено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Таким чином, правильним способом захисту порушеного права незважаючи на виключну компетенцію відповідача буде саме зобов'язання відповідача видати необхідний дозвіл.

Враховуючи вищенаведені правові позиції, а також обставини у справі, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача та користуючись повноваженнями наданими ст.162 КАС України, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивачів та прийняти рішення про надання ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області.

Згідно з положеннями ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області викладені в листах від 14.06.2017 року №З-4813/0-1535/6-17 та від 19.07.2017 року №З-6236/0-2467/6-17 щодо відмови у наданні ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_1) дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,700 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населеного пункту на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області.

3. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області викладені в листах від 14.06.2017 року №З-4812/0-1532/6-17 та від 19.07.2017 року №З-6234/0-2466/6-17 щодо відмови у наданні ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_2) дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населеного пункту на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області.

4. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області викладені в листах від 14.06.2017 року №З-4816/0-1536/6-17 та від 19.07.2017 року №З-6235/0-2465/6-17 щодо відмови у наданні ОСОБА_5 (і.н. НОМЕР_3) дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населеного пункту на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області.

5. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області викладені в листах від 14.06.2017 року №З-4814/0-1531/6-17 та від 19.07.2017 року №З-6237/0-2464/6-17 щодо відмови у наданні ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_4) дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населеного пункту на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області.

6. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_1), ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_2), ОСОБА_5 (і.н. НОМЕР_3), ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_4) та прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_1) орієнтовною площею 1,700 га, ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_2) орієнтовною площею 2,000 га, ОСОБА_5 (і.н. НОМЕР_3) орієнтовною площею 2,000 га, ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_4) орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Шипівецької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області.

7. Повернути з державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області на користь ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1280 грн. сплачений згідно квитанції №25136506 від 07.08.2017, на користь ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_2) судовий збір в сумі 1280 грн. сплачений згідно квитанції №25136573 від 07.08.2017, на користь ОСОБА_5 (і.н. НОМЕР_3) судовий збір в сумі 1280 грн. сплачений згідно квитанції №25136637 від 07.08.2017 та на користь ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_4) судовий збір в сумі 1280 грн. сплачений згідно квитанції №25136720 від 07.08.2017.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 18 вересня 2017 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.