Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1457/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Майстер І. П.

Доповідач Мурашко С. І.

УХВАЛА

Іменем України

13.09.2017 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Мурашка С.І.

суддів - Дьомич Л.М., Карпенка О.Л.

за участі секретаря - Яковлєвої Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» про визнання частково недійсним кредитного договору за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 травня 2017 року і

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 травня 2017 року первісний позов задоволений повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Василівка Добровеличківського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" ( 61002, місто Харків, вул. Алчевських, 30, Код ЄДРПОУ 09804119, МФО: 351629, р/р 29097980040007, одержувач ПАТ "Мегабанк", банк одержувача ПАТ " Мегабанк", м. Харків) в рахунок оплати боргу по кредитному договору кошти у сумі 19135( дев'ятнадцять тисяч сто тридцять п'ять) гривень 66 копійок.

Розірвано кредитний договір № 25-004-821-2-16-Г укладений 01 березня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Мегабанк" в особі директора Кіровоградського ЦРВ ПАТ "МЕГАБАНК" Олійника Руслана Романовича та ОСОБА_2.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" ( р/р НОМЕР_2; одержувач ПАТ "Мегабанк", банк одержувача ПАТ "Мегабанк", м. Харків, МФО: 351629, Код ЄДРПОУ 09804119) судові витрати у розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок.

Зустрічний позов задоволено повністю.

Визнано п.4.4 умов кредитного договору № 25-004-821-2-16-Г від 01.03.2016 року укладеного ОСОБА_2 та ПАТ "Мегабанк" в інтересах якого діє Кіровоградське центральне регіональне відділення ПАТ "Мегабанк" щодо зобов'язання позичальника сплачувати за обслуговування кредитної заборгованості комісійну винагороду у розмірі 3.0% від суми кредиту недійсним з моменту укладення договору.

Стягнуто з ПАТ "Мегабанк" ( 61002, місто Харків, вул. Алчевських, 30, Код ЄДРПОУ 09804119, МФО: 351629, р/р 29097980040007, одержувач ПАТ "Мегабанк", банк одержувача ПАТ " Мегабанк", м. Харків) на користь держави судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

В апеляційній скарзі ПАТ «Мегабанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

В решті рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.

В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник ПАТ «Мегабанк» Дідик С.Є. підтримав апеляційну скаргу з посиланням на викладені в ній обставини, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення з судовою повісткою, надав письмове заперечення на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 березня 2016 року між ПАТ «Мегабанк» в особі директора Кіровоградського ЦРВ ПАТ "Мегабанк" Олійника Р.Р. та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 25-004-821-2-16-Г (з ануїтетними платежами), згідно п.1 якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 30000 гривень, а позичальник зобов'язався на умовах, передбачених договором, повернути кредит, сплатити проценти у розмірі 15,00% річних за користування кредитом, комісійні винагороди та виконати всі інші зобов'язання згідно з умовами договору.

Кредит надавався на строк з 01 березня 2016 року по 28 лютого 2019 року включно.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 25-004-821-2-16-Г від 01.03.2016 року, станом на 01.02.2017 року наявна заборгованість на загальну суму 44133,66 гривень, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 25732 гривні 77 копійок, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 1300 гривень 89 копійок; заборгованості по комісії в сумі 3600 гривень 00 копійок; суми штрафу за порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 (дев'яносто) календарних днів - 13500 гривень 00 копійок( а.с.9).

Виконання своїх зобов'язань за договором, банком підтверджено квитанцією на заяву про видачу готівки від 01 березня 2016 року, згідно якої ОСОБА_2 01.03.2016 року отримав через касу за паспортом позичкові кошти у розмірі 30000 гривень ( а.с.13).

Кіровоградським центральним регіональним відділенням ПАТ "Мегабанк" 02.02.2017 року направлено вимогу за № 42 на ім'я ОСОБА_2 щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 25-004-821-2-16-Г від 01.03.2016 року, яка станом на 01.02.2017 року складає 44133,66 гривень та згідно з п.3.3.2. договору та ст. 651 ЦК України запропоновано розірвати кредитний договір № 25-004-821-2-16-Г від 01.03.2016 року, сплативши прострочену заборгованість, нараховані проценти та комісії, залишок по кредиту та штрафи/пені ( а.с.14).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 25-004-821-2-16-Г від 01.03.2016 року, станом на 27.03.2017 року наявна заборгованість на загальну суму 5635,66 гривень, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 5635 гривень 66 копійок; суми штрафу за порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 (дев'яносто) календарних днів - 13500 гривень 00 копійок( а.с.68).

Відповідно до виписки по позичковому рахунку та по рахунках для обліку нарахованих відсотків ОСОБА_2, а також виписки по особовому рахунку №3739910078, за період з 20.03.2017 року по 21.03.2017 року відповідачем всього сплачено 25000 грн., в тому числі в рахунок погашення простроченої заборгованості по кредиту, за період з 01.10.2016 по 30.01.2017 - 20097,11 грн., прострочених відсотків за період з 01.10.2016 по 30.01.2017 -1302 гривні та простроченої заборгованості за комісійною винагородою за період з 01.10.2016 по 30.01.2017 - 3600 гривень.

Відповідно до квитанції №4 від 20.03.2017 року, ОСОБА_2 сплатив на рахунок ПАТ "Мегабанк" кошти у розмірі 25000 гривень із призначенням платежу: погашення основного боргу за тіло кредиту за кредитним договором № 25-004-821-2-16-Г.

ОСОБА_2 частково погасив кредитну заборгованість, внісши на рахунок банку кошти у розмірі 25000 гривень, зазначивши призначення платежу "погашення основного боргу за тілом кредиту за кд № 25-004-821-2-16-Г".

ПАТ «Мегабанк» до моменту прийняття судового рішення зарахував зазначені кошти в рахунок погашення заборгованості по кредиту, а саме: за період з 01.10.2016 по 30.01.2017 - 20097,11 грн., прострочених відсотків за період з 01.10.2016 по 30.01.2017 - 1302 гривні та простроченої заборгованості за комісійною винагородою за період з 01.10.2016 по 30.01.2017 - 3600 гривень.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що пункт 4.4. кредитного договору щодо зобов'язання позичальника сплачувати за обслуговування кредитної заборгованості комісійну винагороду у розмірі 3% від суми кредиту підлягає визнанню судом недійсним.

Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Суди, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16.

Матеріалами справи підтверджується, що за умовами кредитного договору (пункт 4.4) № 25-004-821-2-16-Г від 01.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Мегабанк" в інтересах якого діє Кіровоградське центральне регіональне відділення ПАТ "Мегабанк", за обслуговування кредитної заборгованості позичальник сплачує комісійну винагороду у розмірі 3.0% від суми кредиту (а.с.10).

Ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції ПАТ «Мегабанк» не зазначило, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику.

В судовому засіданні апеляційного суду представник банку також не міг пояснити, які послуги надає банк за вказану в договорі комісію.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що у п.4.4 кредитного договору містяться умови за якими ОСОБА_2, як позичальник, має сплачувати на користь банку кошти за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), та за дії, які позичальник здійснює на користь банку, що є незаконним.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» відхилити.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді Л.М.Дьомич

О.Л.Карпенко