Справа № 386/784/17

Провадження № 2/386/494/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гарбуз О. С.

з участю секретаря судового засідання Фенюшиної Ю.Ю.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника органу опіки та піклування-

представника служби у справах дітей

Голованівської РДА Кіровоградської області Грицюк Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що з 28.01.2006 року вона з відповідачем перебувала у шлюбі, від якого мають двох дітей: дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. 05 грудня 2012 року шлюб між сторонами було розірвано рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області. Позивач зазначає, що фактично з відповідачем не проживали з листопада 2011 року, діти проживають разом з нею, та з цього часу відповідач життям дітей не цікавився, не телефонував, не виявляв бажання спілкуватись з дітьми та приймати участь у їх вихованні, син взагалі не знає батька, оскільки жодного разу його не бачив, а дочка в спілкуванні з позивачем ніколи не питає про батька та не цікавиться ним, тому що довгий час його не бачила. Позивач зазначає, що діти проживають з нею, разом з її (позивача) батьками, діти забезпеченні гідними умовами проживання. Відповідач самоусунувся від виховання та матеріального забезпечення дітей, їхнім життям не цікавиться, не спілкується з ними, не піклується про їх здоров'я, фізичний, духовний, моральний і навчальний розвиток, будь-яких дій, щодо виховання та навчання дітей, забезпечення їх розвитку, не вчиняв. Орган опіки і піклування надав висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. У зв'язку з наведеним, позивач просить позбавити батьківських прав відповідача відносно дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пояснила, що з відповідачем разом не проживає шість років, та з цього часу їх спільні діти з відповідачем проживають з нею. Відповідач повідомляє, що бажає бачити дітей, однак будь-яких дій не вчиняє. Протягом окремого проживання відповідач не сплачував аліменти, у зв'язку з чим існує заборгованість по сплаті аліментів. У травні 2017 року вона завірила заяву про відсутність заборгованості у відповідача по сплаті аліментів, однак відповідач кошти їй не надавав, а лише після того надав 2000 грн. Діти перебувають на її утриманні, відповідач практично не цікавиться життям дітей, лише іноді телефонував та запитував про життя останніх, та про її життя. Вона не знає де проживає відповідач, чим займається, де працює, про своє життя відповідач не розповідає, що насторожує її як матір дітей. Вважає, що якщо відповідач з'явиться в даний час до дітей, то така зустріч може нанести їм психологічну травму. Окрім того, відповідач може виїхати за межі України або з інших причин вона не зможе знайти відповідача, що може утруднити отримання нею дозволу у нього як батька дітей для виїзду за кордон разом з дітьми. Просила задовольнити позовні вимоги та позбавити батьківських прав відповідача відносно дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що не мав можливості спілкуватись з дітьми близько шести років, оскільки позивач з дітьми проживають в іншій місцевості, сплачувати аліменти не міг у зв'язку з відсутністю будь-якого заробітку, однак отримавши кошти від своїх родичів у травні 2017 року погасив заборгованість по сплаті аліментів перед позивачем шляхом надання їй в руки коштів, про що нею було надано нотаріально посвідчену заяву. Неодноразово телефонував позивачу та просив надати можливість побачитись з дітьми, однак позивач заперечувала про зустріч та мотивувала відмову отриманням дітьми травм. В даний час бажає спілкуватись з дітьми і раніше бажав з ними зустрітись, однак не звертався до суду щодо вирішення цього питання. Не заперечує у наданні дозволу позивачу на виїзд за межі України їй з дітьми, і такий дозвіл може надати в будь-який час. Не являється нарко- чи алкозалежним. Бажає фінансово допомагати позивачу та дітям. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник органу опіки і піклування в судовому засіданні пояснила, що у червні 2017 року позивач звернулась до органу опіки і піклування з питанням позбавлення відповідача батьківських прав, у зв'язку з чим комісією з питань захисту прав дитини було проведено засідання, на яке відповідач не з'явився, та вирішено про доцільність позбавлення його батьківських прав у відношенні дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Питання щодо позбавлення відповідача батьківських прав залишила на розсуд суду.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого 31.07.2006 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського обласного управління юстиції та копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 16.07.2011 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Кіровоградській області, сторони є батьками відповідно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11-12).

Як вбачається з довідки за №2823, виданої 19.07.2017 року Добровеличківською селищною радою Кіровоградської області, діти проживають разом з позивачем по АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2012 року, яке набрало законної сили 05.12.2012 року, між сторонами було розірвано шлюб, зареєстрований 28.01.2006 року відділом РАЦС Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис №3 (а.с. 19).

Відповідно довідки за №18, виданої 21.07.2017 року Добровеличківським дошкільним закладом (ясла-садочок) "Ромашка", ОСОБА_5 відвідував заклад з 24.03.2014 року по 02.06.2017 року, та відповідач у вихованні дитини участі не приймав (а.с. 13).

Згідно з довідкою за №116, виданої 21.07.2017 року Добровеличківським НВК "ЗШ-І-ІІІ ст. №2-гімназія", ОСОБА_4 навчається у п'ятому класі НВК, навчанням і вихованням якої опікується мама, відповідач протягом п'яти років навчанням і вихованням дитини у школі не цікавився, не відвідував батьківські збори (а.с. 14).

Як вбачається з акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, з останньою проживають діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, сім'я забезпечена належними умовами для проживання дітей (а.с. 15-16).

Згідно письмових пояснень громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 25.07.2017 року, які проживають неподалік позивача, остання без відповідача займається вихованням дітей ОСОБА_4, 2006 року народження та ОСОБА_5, 2011 року народження (а.с. 17-18).

Відповідно розрахунку заборгованості по аліментах, здійсненого Голованівським відділом ДВС, станом на 01.05.2017 року, у відповідача була наявна заборгованість по сплаті аліментів позивачу на утримання дітей в розмірі 41136 грн. 74 коп. (а.с. 20).

Відповідно до висновку органу опіки і піклування Голованівської райдержадміністрації Кіровоградської області від 29.06.2017 року №01-24/26/1, діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживають біля матері, батько ОСОБА_2 жодного разу не відвідував дітей, не цікавився їхнім життям та здоров'ям, матеріально не утримує та не сплачує аліменти, у зв'язку з чим його доцільно позбавити батьківських прав у відношенні цих дітей (а.с. 21).

Відповідно до положень Конвенції про права дитини та Закону України «Про охорону дитинства» дитинство перебуває в Україні під особливою охороною.

Згідно із ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частин 1-5 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ч. 1 ст. 152 Сімейного кодексу України).

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України).

Згідно статей 9, 18 Конвенції Про права дитини від 20 листопада 1989 року, підписаної Україною 21.02.1990 року, ратифікованої Україною 27.09.1991 року (набрала чинність для України 27.09.1991 року) держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За змістом роз'яснень, викладених у пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного кодексу України.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Згідно положення п. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, суд вважає, що відповідач хоч і не в повній мірі виконує свої батьківські обов'язки, оскільки не займається вихованням та навчанням дітей, однак намагається та бажає зустрітись з дітьми, про що свідчать його пояснення та пояснення позивача надані в судовому засіданні, і з таким проханням періодично в телефонній розмові звертається до позивача, в той час позивач заперечує таку зустріч відповідача з дітьми, а тому діти не відчувають батьківської турботи не тільки з вини батька, а й з вини матері, яка враховує лише свої інтереси, щодо можливості відповідача на спілкування в той чи інший спосіб з дітьми. Окрім того, суд приходить до висновку, що спілкування відповідача з дітьми утруднюється віддаленістю місць їх проживання.

Твердження позивача про те, що відповідач взагалі не утримує дітей матеріально, не знайшли свого підтвердження, оскільки як зазначила сама позивач в судовому засіданні, відповідач після травня 2017 року надавав їй гроші, окрім того, як вбачається з наданої відповідачем копії заяви, адресованої начальнику Голованівського районного відділу ДВС ГТУЮ в Кіровоградській області, посвідченої 17.05.2017 року державним нотаріусом Добровеличківської районної державної нотаріальної контори Левітчук Г.Б., позивач засвідчила, що претензій до відповідача щодо сплати аліментів не має, станом на 01.04.2017 року така заборгованість відсутня.

Суд критично ставиться до висновку органу опіки і піклування Голованівської райдержадміністрації Кіровоградської області від 29.06.2017 року №01-24/26/1 про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача щодо його дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки при складанні висновку не були з'ясовані належним чином усі суттєві обставини, так як не взято до уваги відсутність заборгованості по сплаті аліментів, а також висновок було винесено за наслідками проведення засідання без участі відповідача. Висновок органу опіки та піклування носить рекомендаційний характер, а тому суд не погоджується з цим висновком, на підставі всіх встановлених судом фактичних обставин та зібраних доказів.

Враховуючи встановлені обставини, викладені в поясненнях сторін та матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні, враховуючи те, що відповідач хоч і не бачив довгий час дітей, однак частково забезпечує дітей матеріально, бажає утримувати дітей та спілкуватись з ними, заперечує проти позбавлення його батьківських прав, і ці дії свідчать про виявлення батьківського піклування до дітей та відсутність свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками, в судовому засіданні змінив своє ставлення до виконання батьківських обов'язків по відношенню до дітей, оскільки звертався до позивача з проханням дозволити бачитись з дітьми, а тому є всі підстави для відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав та попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Встановивши відсутність умисних дій відповідача щодо часткового невиконання батьківських обов'язків, які мали місце у зв'язку з віддаленістю місця проживання з дітьми та відсутністю заробітку, роботи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для позбавлення його батьківських прав, що могло б бити виправданим для захисту інтересів дітей. Мотиви для позбавлення батьківських прав не є доречними і достатніми, рішення суду про позбавлення батьківських прав не забезпечить належний захист дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 150, 152, 155, 164-166 Сімейного кодексу України, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 8, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213-215, 367 ЦПК України, суд -

вирішив:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Голованівський районний суд Кіровоградської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 18 вересня 2017 року.

Суддя: Гарбуз О. С.