КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 757/28647/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Цокол Л.І. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Желтобрюх І.Л. та Файдюка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов'язати Правління Пенсійного фонду України надати вказівку Управлінню Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про виплату їй компенсації за невиплату пенсії за віком з 01 березня 1993 року.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2017 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що має право на отримання компенсації пенсії за період з дня припинення її виплати у зв'язку з виїздом до Ізраїлю.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2017 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно з ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд встановив, що ОСОБА_2 була призначена пенсія за віком. У зв'язку із виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, позивачу була припинена виплата пенсії.

На підставі постанови Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року у справі № 757/26878/13-а, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2014 року, ОСОБА_3 було поновлено виплату пенсії з 27 червня 2013 року.

Позивач зверталася до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова та Правління Пенсійного фонду України із заявами щодо виплати компенсації пенсії за період з 01 березня 1993 року.

Разом з тим, листом Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова від 17 листопада 2015 року № 320/Ф-7 та Правління Пенсійного фонду України від 09 лютого 2016 року № 1192/Ф-11 ОСОБА_3 було повідомлено про відсутність підстав для задоволення її заяв.

Не погоджуючись із зазначеними рішення, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про зобов'язання Правління Пенсійного фонду України надати вказівку Управлінню Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про виплату їй компенсації за невиплату пенсії за віком з 01 березня 1993 року.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що виплата компенсації, про яку просить позивач, не передбачена. Також суд першої інстанції зазначив, що надання вказівок територіальним органам Пенсійного фонду України виходить за межі повноважень Правління Пенсійного фонду України.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо виплати компенсації, ОСОБА_2 посилається на ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 1.5 Інструкції про порядок переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 23 квітня 1999 року № 4-5 (далі - Інструкція).

У відповідності до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми нестриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Зазначена норма права визначає порядок виплати за минулий час саме тих сум пенсії, що були нараховані, проте не виплачувалися з вини пенсіонера або органу, що призначає і виплачує пенсію.

Разом з тим, нарахування пенсії ОСОБА_2 за віком у період з 01 березня 1993 року по 27 червня 2013 року не здійснювалося. Відповідно, ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Крім того, припинення виплати пенсії позивачу було зумовлене вимогами п. 2 ч. 1 ст. 49 вказаного Закону, що був чинний на час виїзду позивача за кордон, а не протиправними діями територіального органу Пенсійного фонду України.

Згідно з абз. 3 п. 1.5 Інструкції нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Як раніше зазначалося, пенсія за період з 01 березня 1993 року по 27 червня 2013 року позивачу не нараховувалася, у зв'язку з чим посилання на абз. 3 п. 1.5 Інструкції також є необґрунтованим.

Крім того, ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 1.5 Інструкції встановлюють порядок виплати пенсії за минулий час, а не порядок виплати компенсації неотриманої пенсії.

Під час вирішення даної справи суд першої інстанції вірно встановив обсяг повноважень Правління Пенсійного фонду України у відносинах із територіальними органами Пенсійного фонду України та дійшов до вірного висновку про те, що відповідач не наділений компетенцією надавати вказівки Управлінню Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про виплату їй компенсації за невиплату пенсії окремим пенсіонерам.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 24 березня 2017 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2017 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді І.Л. Желтобрюх

В.В. Файдюк

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Файдюк В.В.

Желтобрюх І.Л.