КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Справа№ 910/11834/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальчук В.Л. - представник за довіреністю б/н від 07.08.2017;

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: не з'явились;

від відповідача 3: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солум" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2017

у справі №910/11834/17 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солум"

до 1.Закритого акціонерного товариства "Українське наукове-виробниче підприємство по виробництву друкованих плат "Раделс"",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Оренда Трейд",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Трейд"

про визнання недійсним договору оренди, договорів суборенди та виселення,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2017 у справі №910/11834/17 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Солум" на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу від 21.07.2017, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 відновлено строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді: Коротун О.М., суддів: Гончарова С.А., Яковлєва М.Л. та призначено до розгляду на 13.09.2017.

В судовому засіданні 13.09.2017 представник позивача апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції. Окрім цього, просила долучити до матеріалів справи оригінал позовної заяви з додатками № 115/01 від 17.07.2017.

Представники відповідачів в судове засідання 13.09.2017 не з'явились, про причини неявки на дане судове засідання не повідомили, жодних заяв, клопотань від сторін не надходило. Разом з цим, в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення судом апеляційної інстанції про час та місце судового засідання (зокрема, поштові повідомлення про вручення ухвали суду від 04.09.2017 (відповідачу 3), поштове повернення ухвали суду з відміткою: «абонент не обслуговується» (відповідачу 1) та реєстр поштових відправлень (відповідачу 2). Станом на день розгляду апеляційної скарги за штрихкодовим ідентифікатором № 0411617493683 на сайті УДППЗ "Укрпошта" знаходиться інформація про невручення останньому поштового відправлення під час доставки 11.09.2017 (з незалежних від суду причин). Тоді як суд не займається розшукуванням учасників апеляційного провадження.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. Представник позивача наполягав на розгляді його апеляційної скарги з урахуванням строку, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, з урахуванням встановленого ст. 102 ГПК України обмеженого строку на розгляд апеляційної скарги на ухвали суду та за відсутності жодних заяв, клопотань від сторін (в тому числі, про продовоження встановленого процесуального строку), Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку за відсутності представників відповідачів, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання за адресами, які зазначені в ЄДР та наявні в матеріалах справи (відповідача 1 - за двома адресами).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, надані позивачем, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2017 позовну заяву повернуто позивачеві без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на порушення правил об'єднання позовних вимог, оскільки, в позовній заяві об'єднано вимоги, які не можуть бути розглянуті сумісно та мають бути досліджені окремо з метою встановлення обставин справи та оцінки доказів. Суд першої інстанції також зазначив, що мають бути досліджені окремо обставини по кожному договору, а це, в свою чергу, значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду та вважає його передчасним з огляду на наступне.

Порядок повернення судом позовної заяви без розгляду регламентується статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, яка містить вичерпний перелік підстав, які тягнуть за собою повернення позовної заяви.

Зокрема, відповідно до пункту 5 частини першої зазначеної статті суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Згідно з п. 3.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Як встановлено Київським апеляційним господарським судом, позивач в позовній заяві просив:

1. Визнати недійсним договір оренди приміщень № 01/06-16 від 01.06.2016, укладений між Закритим акціонерним товариством «Українське науково-виробниче підприємство по виробництву друкованих плат «Раделс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оренда трейд»;

2. Визнати недійсним договір оренди приміщення № 5/ОР від 01.12.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оренда трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін трейд»;

3. Визнати недійсним договір оренди приміщення № 24/ОР від 01.12.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оренда трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін трейд»;

4. Визнати недійсним договір оренди приміщення № 25/ОР від 01.12.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оренда трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін трейд»;

5. Виселити Закрите акціонерне товариство «Українське науково-виробниче підприємство по виробництву друкованих плат «Раделс» із нерухомого майна - нежилих приміщень. а саме: з № 1 по № 19, з № 21 по № 25, 35, з № 37 по № 45, № 47 (групи приміщень № 1), № 1 (групи приміщень № 2), № 1 (групи приміщень № 3, з № 1 по № 13, з № 15 по № 19, з № 21 по № 30 (групи приміщень № 7), №№ 10, 40, 41, 43, 44, 46, 48, 49 (групи приміщень № 9), №№ 4, 18, 28, 28а, з № 29 по № 40, №№ 44, 46 з № 63 по № 66 (групи приміщень № 15) загальною площею 3501,30 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 9 (літера « 111а»);

6. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Оренда трейд» із нерухомого майна - нежилих приміщень. а саме: з № 1 по № 19, з № 21 по № 25, 35, з № 37 по № 45, № 47 (групи приміщень № 1), № 1 (групи приміщень № 2), № 1 (групи приміщень № 3, з № 1 по № 13, з № 15 по № 19, з № 21 по № 30 (групи приміщень № 7), №№ 10, 40, 41, 43, 44, 46, 48, 49 (групи приміщень № 9), №№ 4, 18, 28, 28а, з № 29 по № 40, №№ 44, 46 з № 63 по № 66 (групи приміщень № 15) загальною площею 3501,30 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 9 (літера « 111а»);

7. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін трейд» із нерухомого майна - нежилих приміщень. а саме: з № 1 по № 19, з № 21 по № 25, 35, з № 37 по № 45, № 47 (групи приміщень № 1), № 1 (групи приміщень № 2), № 1 (групи приміщень № 3, з № 1 по № 13, з № 15 по № 19, з № 21 по № 30 (групи приміщень № 7), №№ 10, 40, 41, 43, 44, 46, 48, 49 (групи приміщень № 9), №№ 4, 18, 28, 28а, з № 29 по № 40, №№ 44, 46 з № 63 по № 66 (групи приміщень № 15) загальною площею 3501,30 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 9 (літера « 111а»).

Разом з цим, з позовної заяви і додатків до неї вбачається, що на підставі договору №01/06-16 оренди приміщень від 01 червня 2016 року, укладеного Закритим акціонерним товариством «Українське науково-виробниче підприємство по виробництву друкованих плат «Раделс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оренда Трейд» було укладено наступні договори суборенди: договір оренди приміщення № 5/ОР від 01.12.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оренда трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін трейд»; договір оренди приміщення № 24/ОР від 01.12.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оренда трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін трейд»; договір оренди приміщення № 25/ОР від 01.12.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оренда трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін трейд».

А тому, позовні вимоги № 2-7 фактично є похідними від позовної вимоги № 1.

Таким чином, доводи апелянта, що об'єднання позовних вимог про визнання недійсним договору оренди та договорів суборенди, що витікають з однієї і тієї ж підстави, що позивач "став власником майна", а тому визнання надійсними договорів суборенди та виселення відповідачів із нерухомого майна у зв'язку з недійсністю договорів у межах одного судового провадження - дає можливість досягти процесуальної економії та ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, приймаються судом апеляційної інстанції як такі, що грунтуються на наступному.

Так, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог. Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. Отже, позивач наділений правом об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, тобто кілька способів захисту порушеного права.

Дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

При перегляді оскаржуваної ухвали, дослідженні доданих додатків до даної позовної заяви, колегія суддів дійшла висновку про помилковість застосування судом першої інстанції пункту 5 статті 63 Господарського процесуального кодексу України в контексті висновку суду першої інстанції про необхідність виключно окремого дослідження (у різних господарських провадженнях) доказів по справі, а також підстав визнання таких договорів недійсними та застосування наслідків такої недійсності.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставами позову у даній справі, зокрема, заявник зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Солум» є власником нерухомого майна - нежилих приміщень, а саме: з № 1 по № 19, з № 21 по № 25, 35, з № 37 по № 45, № 47 (групи приміщень № 1), № 1 (групи приміщень № 2), № 1 (групи приміщень № 3), з № 1 по № 13, з № 15 по № 19, з № 21 по № 30 (групи приміщень № 7), №№ 10, 40, 41, 43, 44, 46, 48, 49 (групи приміщень № 9), №№ 4, 18, 28, 28а, з № 29 по № 40, №№ 44, 46, з №63 по №66 (групи приміщень №15) загальною площею 3501,30 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 9 (літера «111 А») на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 18.12.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В., зареєстр. в реєстрі за № 6934. Право власності ТОВ «Солум» на вказане нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.11.2016 року, номер запису про право власності 17559174, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32482422 від 22.11.2016 року про реєстрацію права власності ТОВ «Солум» на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1091428780000 - нежилі приміщення за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 9, літера «111А», загальною площею 3501,3 кв. м.

При цьому, позивач також вказав, що право власності відповідача 1 на нежилі приміщення припинилось за результатами прилюдних торгів з реалізації нежилих приміщень. А тому, укладаючи спірні договори, відповідачі, за доводами позивача, порушили право останнього як власника на володіння, користування та розпорядження спірним майном (підстава позову, зазначена позивачем).

Таким чином, із позовної заяви вбачається, що всі наведені позовні вимоги зв`язані між собою підставою виникнення та поданими вищенаведеними доказами.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції не погоджується з твердження місцевого суду, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, але й значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, в даному випадку позовні вимоги про визнання недійсними договорів суборенда та виселення є похідними від позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди приміщень № 01/06-16 від 01.06.2016, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Українське науково-виробниче підприємство по виробництву друкованих плат «Раделс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оренда трейд».

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що заявником об'єднано вимоги, які пов'язані між собою, що відповідає вимогам статті 58 Господарського процесуального кодексу України, а тому позивач цілком правомірно об'єднав свої позовні вимоги в одній позовній заяві до відповідачів. Тому у суду першої інстанції не було підстав для повернення позовних матеріалів позивачеві без розгляду саме з вищенаведеного в оскаржуваній ухвалі.

Виходячи з того, що об'єднання позовів дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин, суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про повернення поданого позову в цій частині також передчасним та таким, що суперечить частині 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України.

Судом першої інстанції було повернуто позовну заяву по єдиній підставі, а саме п.5 ст. 63 ГПК України. Інших обставин суд першої інстанції не вказав та не досліджував, як і питання підсудності.

Згідно з п. 3.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", повертаючи позовну заяву згідно з частиною першою статті 63 ГПК, господарський суд повинен зазначити у відповідній ухвалі всі підстави такого повернення, які наведені у цій частині і під які підпадає заява, що повертається.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Солум" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2017 у справі №910/11834/17 підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, оскільки була прийнята з порушенням ч. 1 ст. 58 ГПК України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України.

Відповідно до частини 4 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали про повернення позовної заяви, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

За таких обставин, позовну заяву та додані до неї документи слід передати на розгляд до місцевого господарського суду.

Відповідно до п. 4.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Таким чином, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом цієї апеляційної скарги, слід здійснити суду першої інстанції при ухваленні рішення у даній справі.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 58, 63, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солум" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2017 у справі №910/11834/17 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2017 у справі №910/11834/17 - скасувати.

3. Позовну заяву та додані до неї документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Солум" передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв