Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" вересня 2009 р. № 2а- 35989/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді-Самойлової В.В.
при секретарі- Воронковій К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державного департаменту з питань виконання покарань УМВС України в Харківській області, Харківського слідчого ізолятору, 3-я особа: ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, зобов"язання вчинити певні дії та стягнення збитків,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до належного суду із вказаним позовом, де, з урахуванням змінених позовних вимог, ставить питання про визнання неправомірними дій відповідачів щодо невірного заповнення трудової книжки після поновлення його на службі в судовому порядку, а саме: без зазначення наказу та підстав звільнення зі служби та про зобов»язання відповідачів видати дублікат трудової книжки, заповненої відповідно до Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях».
Свої вимоги позивач обгрунтовує наступним.
Він проходив службу на посаді молодшого інспектора 1 категорії відділу режиму та охорони Харківського слідчого ізолятора №27 з 31.10.1997 року.
19.05.2001 р. був звільнений зі служби у зв»язку із службовою невідповідністю, з чим він не погодився та оскаржив в судовому порядку.
Постановою від 16.12.2005 р. і ухвалою від 28.12.2005 року апеляційного суду Харківської області його було поновлено на посаді в межах дії Контракту з 01.12.1999 року по 01.12.2002 року.
02.04.2008 року другим відповідачем йому видана трудова книжка, де в графі № 4 було зроблено запис, що підставою для його звільнення було рішення апеляційного суду Харківської області і Вищого адміністративного суду України, з чим він не погоджується, оскільки це суперечить Кодексу Законів про працю України ст.48 та п. 14 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях».
Також зазначає, що внаслідок неправомірно внесених в трудову книжку записів він не може працевлаштуватися, чим порушені його права, як громадянина України та водночас, просить про відшкодування збитків у вигляді середнього заробітку за весь час затримки видачі дублікату трудової книжки з 02.04.2008 року.
Позивач та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили про їх задоволення.
Представник відповідача за дорученням ОСОБА_4 проти позову заперечує з підстав, що Харківський слідчий ізолятор, де проходив службу позивач, є самостійною юридичною особою, до повноважень якого відноситься ведення та видача трудових книжок та грошове забезпечення осіб, які там проходять службу. На неодноразові звернення позивача щодо видачі дублікату трудової книжки йому було роз»яснено його право на звернення до останнього.
Крім того, він зазначив, що запис в трудову книжку позивача був зроблений згідно п.п. 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкції) та наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 20.07.1999р. №93 "Про затвердження Інструкції з організації персонального обліку кадрів в органах і установах системи виконання покарань". Цей запис зроблено окремим рядком, при цьому від органа, що заповнює трудову книжку вимагається зробити посилання на дату, номер та найменування відповідних документів. Записи за № 13 та 14 в трудовій книжці позивача зроблені на виконання вимог постанови судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 16.12.2005 року, в якій не містяться вимоги про скасування чи відміну наказу управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області від 19.05.2001 року № 26 о/с про звільнення позивача, а лише про поновлення на роботі в межах дії контракту, тому дата та номер цього наказу залишилися не зміненими, а дата звільнення перенесена, про що був зроблений запис в трудову книжку з посиланням на відповідні постанови суду.
Позивач дійсно звертався до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області з заявою про видачу дубліката трудової книжки 22 квітня 2008 року, 12 червня 2008 року, 31 липня 2008 року. Керівництво управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області та Харківського слідчого ізолятору визнають, що згідно п.п. 2.10 Інструкції, позивач має право на отримання дублікату трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним. Тому на всі ці заяви були підготовлені та направлені обґрунтовані відповіді за №№ 22/2-Р-7/Кз від 14 травня 2008р., 12/Р-83 від 26 червня 2008 року (Харківським СІЗО); 22/2-р-10/Кз від 6 серпня 2008р., в яких позивач запрошувався до Харківського слідчого ізолятора для отримання дублікату трудової книжки. Останній лист за № 22/2-Р-Ю/Кз від 6 серпня 2008 р. був направлений позивачу із повідомленням та був повернутий до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області по закінченню строку зберігання.
Представник Харківського слідчого ізолятору за довіреністю та третя особа водночас ОСОБА_5 позов визнала частково, пояснивши, що дійсно при заповненні трудової книжки позивача при його звільнені були допущені неточності, які вони не проти були усунути шляхом видачі дублікату трудової книжки, який заповнюються при наявності оригіналу трудової книжки, який позивач відмовився надати.
Заслухавши сторони та 3-ю особу, дослідивши докази, суд приходить до висновку про задоволення позову частково зі слідуючих підстав.
Встановлено, що позивач проходив службу на посаді молодшого інспектора 1 категорії відділу режиму та охорони Харківського слідчого ізолятора №27 з 31.10.1997 року, де знаходився на грошовому та інших видах забезпечення, звідки 19.05.2001 р. він був звільнений на підставі наказу по СІЗО № 264 у зв»язку із службовою невідповідністю, з чим він не погодився та оскаржив в судовому порядку.
Так, постановою від 16.12.2005 р. і ухвалою від 28.12.2005 року апеляційного суду Харківської області позивача поновлено на посаді в межах дії Контракту з 01.12.1999 року по 01.12.2002 року.
02.04.2008 року позивачеві другим відповідачем видана трудова книжка, де в графі №4 зазначено, що підставою про його звільнення були рішення апеляційного суду Харківської області від 16.12.2005 року і Вищого адміністративного суду України від 19.09.2006 року.
Не погодившись з таким записом позивач неодноразово звертався до Управління ДДУ з ПВП в Харківській області із заявами від 22.04.08р., 12.06.08р. і 31.07.08р., про видачу йому нової трудової книжки із записом згідно вище зазначеної Інструкції, на що останній направив позивачеві відповіді за №№ 22/2-Р-7 від 14.05.2008 року, 12/Р-83 від 26.06.2008 року, 222/2-Р-10/Кз від 06.08.2008 2008 року, де позивачеві запропоновано звернутися до Харківського слідчого ізолятору для отримання дублікату трудової книжки.
Відповідно до положення ст. 19 Конституції України „Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”.
Суд зазначає, що Інструкцією організації персонального обліку кадрів в органах і установах системи виконання покарань, затвердженою Наказом Державного департаменту України з питання виконання покарань від 20 липня 1999 року № 93, регламентується ведення трудових книжок для осіб, що проходять службу у зазначеному підрозділі, де в п.13 передбачено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів та установ системи виконання покарань, видається припис відповідної форми, військовий квиток, трудова книжка, заповнена відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях.
Запис про службу в органах МВС України та системи виконання покарань робиться у трудовій книжці без переліку найменувань підрозділів посад. Та приведений приклад, де в графі №4 «на підставі чого внесено запис (документ, його дата і номер» це як такі: наказ про прийняття від _____№ _____та наказ про звільнення від _____№ ____.
Згідно вимог ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, другий відповідач, як суб’єкт владних повноважень, при виконанні своїх функцій діяв не на підставі, не в межах повноважень та у не спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки мала місце не відповідність його дій щодо заповнення трудової книжки позивача при його звільненні зі служби, оскільки відсутні були посилання на наказ про звільнення з його реквізитами (дата, номер), а тому, його дії в даному випадку не можуть вважатися правомірними.
Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
А тому при таких обставинах, вказані дії другого відповідача не є законними та обгрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, що суперечить вимогам ст. 22 Конституції України та є підставою для задоволення адміністративного позову в частині визнання неправомірними дій Харківського слідчого ізолятору щодо заповнення трудової книжки при звільненні позивача зі служби та зобов»язання останнього видати позивачеві дублікат трудової книжки, заповненої у відповідності до вимог чинного законодавства.
При цьому, суд звертає увагу на безпідставність посилань відповідної сторони на заповнення трудової книжки позивача, відповідно до судових рішень, оскільки вони тільки є підставою для винесення наказу для органу, де проходив службу позивач, а саме: Харківського слідчого ізолятору, так як до повноважень суду не відноситься прийняття чи звільнення зі служби.
В іншій частині адміністративний позов, а саме: щодо позовних вимог до Управління Державного департаменту з питань виконання покарань УМВС України в Харківській області та про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки задоволенню не підлягають, як недоведені, оскільки в даному випадку до компетенції даного відповідача не віднесено ведення та видача трудових книжок, а щодо відшкодування зазначених збитків, то законом не передбачено відшкодування середнього заробітку при затримці видачі дублікату трудової книжки.
Керуючись ст. ст. 9, 11, 159 КАС України, ст.ст. 8, 19, 22 Конституції України, Інструкцією організації персонального обліку кадрів в органах і установах системи виконання покарань, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково
Визнати неправомірними дії Харківського слідчого ізолятора щодо ведення трудової книжки ОСОБА_1 в частині недостовірності запису про його звільнення зі служби в системі кримінально-виконавчої служби України.
Зобов’язати Харківський слідчий ізолятор видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки, заповненої відповідно до Інструкції організації персонального обліку кадрів в органах і установах системи виконання покарань в частині звільнення зі служби в системі кримінально-виконавчої служби України.
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 07.09.09р.
Суддя Самойлова В.В.