Справа № 159/3141/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Луньова Т.М.

Провадження № 22-ц/773/1110/17 Категорія: 2 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

секретар Галицька І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, про витребування майна з чужого незаконного володіння за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 25 жовтня 2016 року позов задоволено.

Постановлено зобов'язати відповідача ОСОБА_3 повернути позивачеві ОСОБА_2 автомобіль марки ВАЗ 21043,1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, двигун НОМЕР_4, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, НОМЕР_3,

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну грн. 20 коп.).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач незаконно утримує спірний автомобіль, а тому зобов»язана повернути його позивачу.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 22 жовтня 2016 року автомобіль марки ВАЗ 21043,1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, двигун НОМЕР_4, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, НОМЕР_3 зареєстровано за ОСОБА_4.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 10 травня 2016 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області було посвідчено довіреність (р.№3293), згідно з якою власник автомобіля марки ВАЗ 21043, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4, на підставі попередньо безкоштовно укладеного усного договору доручення, уповноважив позивача експлуатувати та розпоряджатися належним йому автомобілем марки ВАЗ 21043, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, двигун НОМЕР_4, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, НОМЕР_3, з правом представлення інтересів власника автомобіля у питаннях експлуатації та відчуженням автомобіля, його переобладнання, тощо та з правом передовіри повноважень третім особам. Довіреність дійсна до 10 травня 2019 року включно (а.с. 2,3).

З пояснень позивача, висновку, складеного за результатами перевірки повідомлення ОСОБА_2 встановлено, що спірним автомобілем користувався син позивача ОСОБА_5, який помер. Відповідач ОСОБА_3 була співмешканкою покійного ОСОБА_5

У письмовому поясненні, відібраному оперуповноваженим Ковельського ВП ГУНП 31.08.2016 року відповідач ОСОБА_3 повідомляє, що цей автомобіль належить саме їй, оскільки вона разом з покійним ОСОБА_5 його придбала.

Відповідно до положень ч.3 ст. 10, ч. І статті 60 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Всупереч вимог цієї статті відповідач ОСОБА_3 не надала суду апеляційної інстанції доказів належності їй на праві власності, або наявність в неї речового права на спірний автомобіль.

Виходячи з диспозитивності судового процесу, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь.

Відповідач ОСОБА_3 будучи повідомленою про час і місце розгляду справи апеляційним судом судовою повісткою за адресою, яку вона указала в апеляційній скарзі, (а.с. 136,139) у судове засідання не з'явилась, доказів на спростування позовних вимог позивача, а також викладених у рішенні висновків суду першої інстанції, та на підтвердження доводів апеляційної скарги не подала.

Викладене відпоідачем в апеляційній скарзі пояснення в тій частині, що вона не була повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи судом першої інстанції спростовуються опублікованим судом судовим оголошенням (а.с. 45), що відповідно до положень статтей 109, ч.9 ст. 74 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони.

Покликання відповідача на те, що на час розгляду справи право користування спірним автомобілем на підставі довіреностей надано громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7, а останніми - у порядку передоручення - ОСОБА_1, а тому ці особи повинні бути відповідачами у справі, спростовуються нотаріально посвідченою 11.10.2016 року заявою власника цього автомобіля - ОСОБА_4 про скасування довіреностей (а.с. 106). За приписами ч.2 ст. 248 ЦК України, з припиненням довіреності втрачає чинність передоручення. Отже, відповідачем не доведено , що є інші законні володільці спірного автомобіля.

Згідно з ч.1 п.1 ст. 395 ЦК України право володіння є речовим правом на чуже майно.

Статтею 397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Згідно ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Тобто ОСОБА_2, як особа, якій надано доручення на право експлуатувати та розпоряджатися автомобілем, має право на захист свого права шляхом витребування від особи, яка його незаконно утримує.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, на підставі наведених вище доказів, дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яке постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 303,304,307,308, 314,315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2016 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді: