Справа № 283/2089/15-ц

Провадження №2/283/9/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

06 вересня 2017 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Даниленко Л.Г.,

представника позивача Абакумової І.О.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Малині цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором,-

встановив:

31 серпня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_4 в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 447 від 01 липня 2008 року, яка станом на 21.08.2015 року становить 775331 гривня 43 копійки, з них (а.с. Т.1, а.с. 1-3):

-прострочена до повернення сума кредиту еквівалентна 16575,74 євро, що за курсом НБУ станом на 21.08.2015 року становить 408376 гривень 66 копійок;

-прострочені проценти за користування кредитом еквівалентні 11800,98 євро, що за курсом НБУ станом на 21.08.2015 року становить 290740 гривень 85 копійок;

-штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) та процентів за користування кредитом - 62810 гривень 06 копійок;

-комісія за розрахункове обслуговування - 13403 гривні 85 копійок.

Пізніше позивач змінив свої позовні вимоги та просить стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 447 від 01 липня 2008 року, яка станом на 30.01.2017 року становить 846068 гривень 29 копійок, з них (Т.4, а.с. 31):

-неповернута сума кредиту в розмірі 16575,74 євро, що за курсом НБУ станом на 30.01.2017 року становить 448769 гривень 89 копійок;

-прострочена сума по оплаті процентів в розмірі 13437,36 євро, що за курсом НБУ станом на 30.01.2017 року становить 363801 гривня 71 копійка;

-комісія за розрахункове обслуговування 16046 гривень 10 копійок;

-пеня (штраф) за несплату кредиту в розмірі 17450 гривень 58 копійок.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та пояснив, що 01 липня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 447 за яким позивач надав відповідачу кредит на придбання автомобіля «Nissan Teana» в розмірі 17745,27 євро, а відповідач зобов?язувався щомісячно погашати отриманий ним кредит, сплачувати проценти за користування коштами та плату за розрахункове обслуговування.

Однак відповідач з 2009 року не сплачував кредит, а тому в 2011 році банк звернувся з позовом про звернення стягнення на автомобіль, оскільки автомобіль виступав заставою для забезпечення виконання відповідачем своїх зобов?язань за кредитним договором. До цього часу стягнення на автомобіль не звернуте, оскільки не встановлене його місцезнаходження. За таких обставин просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що відповідач останній раз здійснював сплату коштів на погашення кредиту у 2009 році, а тому на час подання позову банк пропустив строк позовної давності. У зв?язку з цим просить в позові відмовити.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», яке в подальшому змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (Т.1, а.с. 26-28), та ОСОБА_4 був укладений договір № 447 (Т.1, а.с. 6-16). Відповідно до умов цього договору банк зобов?язався надати ОСОБА_4 кредит для придбання автомобіля «Nissan Teana» в розмірі 17745,27 євро строком на 7 років - по 30.06.2015 року, а відповідач повинен був щомісячно погашати цей кредит та сплачувати за його використання кошти в розмірі 11% річних і щомісячну комісію за обслуговування кредиту в розмірі 176 гривень 16 копійок. За неналежне виконання ОСОБА_4 грошових зобов?язань, якщо прострочення сталося більше ніж на 7 календарних днів, він повинен сплатити банку штраф в розмірі 20% від суми неналежно виконаного грошового зобов?язання. Кредит надавався шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача відкритий у «Всеукраїнському Акціонерному Банку».

01 червня 2009 року сторони внесли зміни до укладеного договору та домовились, що повернення кредиту здійснюється до 30 червня 2022 року (Т.1, а.с. 17).

01 липня 2008 року кредит був перерахований на поточний рахунок ОСОБА_4, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 724 (Т.1, а.с. 18).

Вищевказані документи свідчать про те, що між сторонами склались договірні відносини з надання кредиту, які регулюються § 1 та §2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Також в частині 1 статті 1049 зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно розрахунку ОСОБА_4 вимоги кредитного договору у встановлений договором строк не виконував та з 27.11.2009 року по 21.04.2016 року коштів на погашення заборгованості не вносив (Т.4, а.с. 32-33). У зв?язку з цим позивач 15.02.2011 року направив відповідачу вимогу про повне погашення до 23.02.2011 року заборгованості по кредиту, яка станом на 11.02.2011 року становила 20125,09 євро та 10112,45 гривні та складалась з (Т.1, а.с. 21-25):

-строкової заборгованості по кредиту в розмірі 15202,13 євро,

-простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 1373,61 євро,

-простроченої заборгованості по відсотках в розмірі 3549,35 євро,

-комісії в розмірі 4067,90 гривні,

-пені в розмірі 6044,55 гривні.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином позивач скористався наданим йому правом на дострокове повернення всієї суми несплаченого кредиту та інших належних йому платежів, визначивши кінцеву дату повернення 23.02.2011 року. Отже він змінив дату виконання зобов?язання і з 23.02.2011 року почав відраховуватись, встановлений ст. 257 ЦК України, трирічний строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по кредиту. Дану заборгованість відповідач до 23.02.2011 року не погасив, а тому позивач 10.03.2011 року звернувся в Малинський районний суд Житомирської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по кредиту шляхом звернення стягнення на належний йому автомобіль «Nissan Teana» (Т.4, а.с. 52-56).

Згідно з частинами 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Оскільки позивач подав позов до суду 10.03.2011 року, то цього дня позовна давність перервалася і трирічний строк позовної давності почав відраховуватись з наступного дня, а саме з 11.03.2011 року.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області № 2/0614/403/11 від 14.06.2011 року вищевказаний позов був задоволений (Т. 4, а.с. 57). Однак відповідач продовжував порушувати умови кредитного договору, не сплачуючи заборгованість по кредиту, що підтверджується розрахунком банку (Т.4, а.с. 32-33). Позивач мав можливість звернутись в суд з позовом про стягнення заборгованості по кредиту протягом трирічного строку, який відраховується з 11.03.2011 року і закінчується 11.03.2014 року. З таким позовом позивач звернувся, але лише 31.08.2015 року (Т.1, а.с. 1). Отже він пропустив встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності. Будь-яких дій, які б свідчили про переривання позовної давності, позивачем не вчинено. Надходження позивачу виплат на погашення кредиту в квітні 2016 року не свідчить про переривання позовної давності, оскільки вони надійшли вже після пропуску строку позовної давності (Т.4, а.с. 33).

Згідно статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що представник відповідача заявив про застосування строку позовної давності (Т.4, а.с. 68-69), суд повністю відмовляє в задоволенні позову у зв?язку із спливом строку позовної давності.

Суд не стягує судовий збір з відповідача, оскільки в задоволенні позову до нього відмовлено повність. Позивач же звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» в редакції на день подання позовної заяви.

Враховуючи вищевказане, керуючись ст. ст. 3, 11, 60, 88, 179, 185, 192, 193, 196, 197, 209, 212-215, 224-233 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 257, 264, 267, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України,-

вирішив:

В задоволенні позову відмовити повністю у зв?язку з пропуском строку позовної давності.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги до Малинського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: А. О. Тимошенко