Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 листопада 2009 року справа № 2а-28607/08/0570
приміщення суду, зала судових засідань№10 за адресою: м. Донецьк бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Василенко Л.А.
Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання:
за участю сторін:
від позивача:
від відповідача:
Дегтярьовій А.М.
Якімова Н.А.- за дов. від 23 червня 2009 року
Станчуляк Ю.В.- за дов. від 22 грудня 2008 року
Приходько Т.В.- за дов. від 13 листопада 2009 року Хацько А.Ю.- за дов. від 13 листопада 2009 року
розглянувши апеляційну скаргу
Ясинуватської об’єднаної державної податкової інспекції
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 17 вересня 2009 року (повний текст виготовлений 22 вересня 2009 року)
по адміністративній справі № 2а-28607/08/0570 (суддя Шальєва В.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин»
до
Ясинуватської об’єднаної державної податкової інспекції
про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17вересня 2009 року по справі № 2а-28607/08/0570 (арк. справи 222-229) були задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин», із врахуванням наданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог від 02 березня 2009 року (арк. справи 109) та заяви про залишення позовних вимог без розгляду від 02 березня 2009 року (арк. справи 115) до Ясинуватської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000502320/0 від 15 жовтня 2008 року та № 0000502320/1 від 14 листопада 2008 року.
Відповідач, не погодившись із постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року надав апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду (арк. справи 233-237), в якій посилаючись на порушення застосування адміністративним судом першої інстанції норми підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», положень Цивільного кодексу України, якими передбачені основні умови, що мають бути дотриманими при вчинені правочину, просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду та винести нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевірив наявні в матеріалах справи документи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.
Позивач є юридичною особою, зареєстрований у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 35146941, зареєстрований та обліковується як платник податків у Ясинуватській об’єднаній державній податковій інспекції, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (арк. справи 116-133).
У листопаді 2007 року позивачем за видатковою накладною № РН-0001848 від 01 листопада 2007 року (арк. справи 193) був придбаний товар (пшениця) загальною вартістю 2355638,58 грн. Відповідно до податкової накладної № 1495 від 01 листопада 2007 року сума податку на додану вартість у складі ціни придбаного позивачем товару складає 392606,43 грн.
20 грудня 2007 року позивачем до податкового органу було надано декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2007 року (арк. справи 196 -201), рядком 27 якої визначено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати до бюджету в сумі 7409,00 грн. Як вбачається з реєстру отриманих та виданих податкових накладних до складу податкового кредиту звітного податкового періоду листопаду 2007 року позивачем було частково віднесено суму податкового кредиту за податковою накладною № 1495 від 01 листопада 2007 року, а саме у розмірі 227606,43 грн.
21 січня 2008 року позивачем до податкового органу було надано декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2007 року (арк. справи 202-208), рядком 27 якої визначено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати до бюджету в сумі 11495 грн. Як вбачається з реєстру отриманих та виданих податкових накладних до складу податкового кредиту звітного податкового періоду грудня 2007 року позивачем було частково віднесено суму податкового кредиту за податковою накладною № 1495 від 01 листопада 2007 року, а саме у розмірі 165000,00 грн.
03 червня 2008 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоремонт» був укладений договір підряду № 368-а. За умовами зазначеного договору позивач (замовник) доручив, а товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоремонт» прийняв на себе зобов’язання здійснити роботи по благоустрою на території млиного комплексу, якісно та в терміни, передбачені цим договором.
Пунктом 2.1. зазначеного договору визначено, що вартість робіт відповідно до кошторису до договору складає 1987957,20 грн. Обумовлена пунктом 2.1. договору підряду вартість підрядних робіт, окрім іншого, підтверджено додатками до договору, копія яких наявні в матеріалах справи. (арк. справи 55-69)
Відповідно до Акту приймання виконаних підрядних робіт за кошторисом території млинного комплексу за червень 2008 року (арк. справи 146 – 149), за підписами уповноважених представників підрядника та замовника, скріпленими печаткою підприємств, загальна вартість виконаних робіт складає 1987957,20 грн. Фактична сплата позивачем отриманих підрядних робіт по благоустрою відбулася протягом вересня 2008 року (арк. справи 159-166). Відповідно до податкової накладної № 3149 від 27 червня 2008 року (арк. справи 135) сума податку на додану вартість у складі прийнятих позивачем підрядних робіт складає 331326,17 грн.
Таким чином, позивачем було придбано у червні 2008 року у ТОВ "Енергоремонт" підрядні роботи щодо здійснення благоустрою млинного комплексу у вартості яких сума податку на додану вартість склала 331326,17 грн.
16 липня 2008 року позивачем було надано податкову декларацію за звітний податковий період червень 2008 року (арк. справи 137 – 140), рядком 27 якої визначено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 32752 грн. Рядком 17 звітної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2008 року визначено суму податкового кредиту звітного податкового періоду у розмірі 632336,00 грн. За змістом розшифровки податкового кредиту (арк. справи 143), сума податкового кредиту нарахованого позивачем за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Енергоремонт» у розмірі 331326,17 грн. було включено до складу податкового кредиту звітного податкового періоду червня 2008 року.
В період з 26 серпня 2008 року по 26 вересня 2008 року представниками відповідача було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18 червня 2007 року по 30 червня 2008 року.
Відповідно до викладених в акті перевірки висновків за період з 8 червня 2008 року по 30 червня 2008 року відповідачем було встановлено завищення податкового кредиту на суму 496326 грн., в ч. за грудень 2007 року в сумі 165000,00 грн., за червень 2008 року в сумі 331326,00 грн. таких висновків податківці дійшли з огляду на наступне.
У листопаді 2007 року позивачем був отриманий товар від МЧПКП „Бета” по податковій накладній № РН-0001848 від 01 листопада 2007 року на загальну суму 2355638,58 грн., у тому числі сума податку на додану вартість 392606,43 грн. Податковий кредит за зазначеною податковою накладною був сформований позивачем наступним чином: суму у розмірі 227606,43 грн. – було віднесено до складу податкового кредиту у листопаді 2007 року, суму у розмірі 165000,00 грн. – було віднесено до складу податкового кредиту грудня 2007 року.
У звітному податковому періоді - червні 2008 року, до складу податкового кредиту позивачем було віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 331326,00 грн. за актом приймання передачі виконаних підрядних робіт ТОВ «Енергоремонт». З урахуванням відсутності дозвільної документації, обов’язкову наявність якої, як передбачено в Акті перевірки, визначено Законом України «Про планування та забудову територій», «Про архітектурну діяльність», «Про основи містобудування», «Про планування та забудову територій» представники податкового органу дійшли висновку про здійснення відповідачем самовільного будівництва, та, відповідно, здійснення сплати робіт, що не призначені для використання у господарській діяльності.
15 жовтня 2008 року відповідачем, на підставі висновків викладених в акті перевірки та підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4, підпунктів 17.1.3. та 17.1.6. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000502320/0 (арк. справи 16), яким були нараховані податкові зобов’язання з податку на додану варітьсь в сумі 992652 грн., з яких 496326,00 грн. – сума податку на додану вартість 496326,00 грн. – сума застосованих штрафних (фінансових) санкцій.
За наслідками проведення позивачем адміністративного оскарження винесеного податкового повідомлення-рішення, скарга позивача була залишена без задоволення та винесено податкове-повідомлення-рішення № 0000502320/1 від 14 листопада 2009 року.
Поняття платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».
Порядок формування податкового кредиту з цього податку визначено положеннями пунктом 7.4. статті 7 цього закону.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Терміни формування податкового кредиту визначені підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Порядок звітування та надання податкових декларацій встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Пунктом 5.1. статті 5 цього закону передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Враховуючи встановлені обставини та зміст положень підпункту 7.4.1. пункту 7.4. та підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», положень підпункту 4.1.1. пункту 4.1. статті 4 та пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» колегія судів апеляційного суду зазначає про наявність порушень чинного законодавства у податковому обліку позивача.
Приписами Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що формування суми податкового кредиту звітного періоду відбувається у періоді, в якому виникло право на формування податкового кредиту, за принципом відбуття першої із подій, встановлених підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивачем податковий кредит звітних податкових періодів – листопада та грудня 2007 року формувався за датою отримання податкової накладної – 01 листопада 2007 року.
Як вже зазначалося, приписами положень Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено неможливість оскарження платником суми визначених ним самостійно податкових зобов’язань. Помилки, що були допущені платником при поданні декларації за звітний період можуть ним вправлятися лише шляхом подання уточнюючого розрахунку чи шляхом здійснення відповідних коригувань у декларації того звітного періоду, в якому виправляються помилки. Відповідно до пункту 5.8. Порядку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 21997 року (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди відображається у рядку 16. При заповненні цього рядка обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації.
Із змісту наявних в матеріалах справи документів вбачається нездійснення позивачем коригування податкового періоду звітного періоду листопада 2007 року шляхом включення показників декларації листопада 2007 року до декларації звітного періоду грудня 2007 року.
З огляду на зазначене, колегія суддів приймає до уваги посилання апелянта на порушення застосування судом першої інстанції положень підпункту 7.4.1. пункту 7.4. та підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що стало підставою для помилкового скасування оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення в частині донарахування суми податкового зобов’язання за звітний податковий період грудень 2007 року в сумі 165000,00 грн.
При цьому суд вважає необхідним зауважити, що позивачем не втрачена можливість виправлення у встановленому законом порядку визначеної суми податкового кредиту за листопад 2007 року та включення до нього повної суми податку за податковою накладною №РН-0001848 від 01 листопада 2007року.
Стосовно посилань апелянта на неправомірність формування позивачем суми податкового кредиту звітного податного періоду червня 2008 року із посиланням на положення цивільного законодавства, яким передбачені основні положення набуття права власності на майно, то колегія суддів апеляційного суду не приймає їх до уваги з огляду на наведене нижче.
З огляду на зміст наведених вище норм податкового законодавства колегія суддів зазначає, що право платника податків на формування суми податкового кредиту не залежить від обставин що стосуються отримання дозвільної документації та взагалі, положення цивільного законодавства України не впливають на застосування податкового законодавства. В наданій апеляційній скарзі, апелянтом не наведені положення цивільного законодавства, якими би було передбачено, що саме виконані підрядником – ТОВ «Енергоремонт», підрядні роботи за умовами договору № 368а від 03 червня 2008 року вимагають обов’язкового отримання позивачем дозвільної документації.
З огляду на підтвердження наявними в матеріалах справи документами факту виконання підрядником робіт та враховуючи наявність податкової накладної, на підставі якої позивачем було сформовано податковий кредит звітного податкового періоду червня 2008 року колегія суддів погоджується з висновками адміністративного суду першої інстанції щодо неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування суми податкового зобов’язання в сумі 331326,00 грн.
Щодо застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпунктів 17.1.3 та 17.1.6 пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».
Відповідно до підпункту 17.1. 3 пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно нараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання).
Наявними в матеріалах справи документами підтверджено заниження позивачем суми податкового зобов’язання грудня 2007 року на суму 165000,00 грн., що враховуючи кількість податкових періодів, що минули з податкового періоду, в якому відбулося заниження (грудень 2007 року) до податкового періоду, в якому платником було отримано податкове повідомлення-рішення підтверджує правомірність застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% від суми заниженого податкового зобов’язання, що складає 82500,00 грн. (165000 грн. х 50%).
Щодо застосування відповідачем підпункту 17.1.6 пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».
Колегія суддів зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині застосування штрафу на підставі цього підпункту у розмірі 50% в сумі 496326,00 грн. підлягають скасуванню через відсутність обставин (засудження за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або декларування платником податків переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування), наявність яких є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».
Таким чином, дослідивши документи справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що постанова Донецького окружного адміністративного суду винесена на підставі правильно встановлених обставин, але із порушенням застосування норм матеріального права, що за положеннями статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та винесення нового судового рішення.
Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Ясинуватської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року у справі № 2а-28607/08/0570 задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року у справі № 2а-28607/08/0570 скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин» задовольнити частково.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000502320/0 від 15 жовтня 2008 року та № 0000502320/1 від 14 листопада 2008 року в частині донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 331326 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 413826 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова складена та підписана у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 16 листопада 2009 року у присутності представників сторін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: (підписи) Л.А. Василенко
М.І. Старосуд