Справа № 2-а-7705/09/2270/16
П О С Т А Н О В А
іменем України
4 листопада 2009 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:
головуючого – судді Михайлова О.О.,
при секретарі Слюсарчук О.С.,
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідачів Гринишина І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління МВСУ в Хмельницькій області, Хмельницького міського відділу Управління МВСУ в Хмельницькій області про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з адміністративним позовом, в якому ставить вимоги стягнути з Управління МВСУ в Хмельницькій області на його користь 10873,67 грн. невиплаченої заборгованості при звільненні.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що з 28.11.2005 року по 24.10.2008 року він проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора Хмельницького міського відділу УМВС України в Хмельницькій області. За час проходження служби всупереч п.2.16 Наказу Міністерства внутрішніх справ України №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» йому не виплачувалась матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці, що не перевищує його місячного грошового забезпечення, а саме з 2006 року по 2008 рік матеріальної допомоги на оздоровлення при щорічній відпустці в розмірі: 1178+1490,39+1490,39 = 4158,78 грн. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі: 1178+1490,39+1490,39 = 4158,78 грн.
В порушення вимог п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що становить 1065,72 грн.
Крім того, позивач не використав в 2008 році відпустку і просить відповідно до «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» затвердженого Постановою КМУ від 29 липня 1991 року №114 виплатити компенсацію в розмірі 1490,39 грн.
Ухвалою суду від 14 жовтня 2009 року Хмельницький міський відділ Управління МВСУ в Хмельницькій області було залучено до участі у справі у якості другого відповідача.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, пояснив наступне. Відповідно до п.2.16.5. Наказу МВС України № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» та Законів України „Про державний бюджет України на 2006-2008 роки", матеріальна допомога виплачується лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. А згідно з кошторисами доходів та видатків як для Хмельницького РВ УМВС України в Хмельницькій області, так і для Управління МВС України в Хмельницькій області коштів, передбачених по КЕКВ (грошове утримання), вистачало лише на обов'язкові виплати по грошовому забезпеченню. Проте матеріальна допомога відноситься до додаткових видів грошового забезпечення, які виплачуються лише при наявності можливостей бюджетного фінансування та в межах фонду оплати праці. Видатки на грошове забезпечення у 2006-2008 роках задовольняли потребу лише на 64-78%, тому матеріальна допомога не нараховувалась та не виплачувалась.
Відповідно до ст.24 Закону України "Про міліцію" фінансування і матеріально-технічне забезпечення міліції здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету і кошти розподіляються згідно з затвердженим кошторисом, усі виплати здійснюються лише в межах кошторису. Будь-яке нецільове використання бюджетних коштів заборонено законодавством України.
Стосовно грошової компенсації за невикористану відпустку за 2008 рік представник відповідачів пояснив наступне. Згідно з п.56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991р. №114 особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка. Позивач звільнений у званні лейтенанта, що відповідає середньому начальницькому складу, у переліку підстав звільнення в абз.1 п.56 немає підстави «за власним бажанням». В абз.2 п.56 вказано, що особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства. Отже, позивача не стосується ні 1, ні 2 абзаци п.56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, а тому немає правових підстав для виплати грошової компенсації за не використану відпустку.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом. Позивач прослужив в органах внутрішніх справ лише 4 роки та не набув права на пенсію при звільненні, а отже і не набув права на виплату одноразової грошової допомоги.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах міліціонера, дільничного інспектора міліції Хмельницького міського відділу УМВС України в Хмельницькій області з 28.11.2005 року по 23.10.2008 року та був звільнений з ОВС за власним бажанням відповідно до наказу УМВС України в Хмельницькій області від 23.10.2008 року №397 о/с.
Проходження служби рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України регулюється законодавством про ці органи, в тому числі Законом України „Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, наказами МВС та іншими нормативними актами.
У період проходження служби ОСОБА_1 при наданні відпустки не виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань.
Статтею 19 Закону України «Про міліцію» встановлено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог ст.19 Закону України «Про міліцію» прийнято Постанову Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці працівників апарату органів державної виконавчої влади та інших органів» від 21 січня 1993 р. N 35, яка втратила чинність з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».
Цими постановами визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань.
Постановами №35, №1294 керівникам державних органів було надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Указом Президента України від 04.10.1996 року №926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» та Наказом МВС України від 31.12.2007 року №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» встановлений порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі місячного грошового забезпечення.
Як вбачається з вищенаведених підзаконних нормативно - правових актів норми в частині виплати матеріальної допомоги є уповноважуючими, тобто надають право керівникам державних органів самостійно вирішувати питання про виплату такої допомоги, а не покладають обов’язок про її виплату.
Крім того, фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення при щорічній основній відпустці є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до ст. 12 право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України. Відповідно до ч.2 статті 9 виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Статтею 12 визначено умови призначення пенсій за вислугу років, а саме пенсія за вислугу років призначається:а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 12 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ України.
Вислуга позивача на день звільнення в календарному обчисленні становить 4 років 3 місяці 15 днів, право на пенсію при звільненні за власним бажанням він не набув, тому підстави на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби не має.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Нормою статті 45 Конституції України закріплено право кожного, хто працює, на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
Позивач під час проходження служби використав чергову щорічну відпустку за період роботи з 2005 року по 2006 рік у 2007 році, за період роботи з 2006 року по 2007 рік у 2008 році (наказ №179 о/с від 2 квітня 2008 року). Чергову щорічну відпустку за період роботи з 2007 року по 2008 рік позивач не використав, грошову компенсацію не отримав.
Порядок надання відпусток особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ регламентується розділом 6 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 р. N 114(далі - Положення).
Пунктом 49 Положення передбачено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки, зокрема, чергові. Обчислення тривалості відпусток - подобове. Святкові дні, встановлені законодавством неробочими, до тривалості відпусток не включаються. При наданні чергової та додаткової відпусток їх тривалість визначається діленням повного розміру кожної із відпусток на дванадцять і множенням на число повних місяців служби.
Відповідно до пункту 51 Положення тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, і передбачається тим, які мають вислугу менше 10 років - 30 діб щорічно.
Заперечення представника відповідача про те, що позивача не стосується ні 1, ні 2 абзаци п.56 Положення, а тому немає правових підстав для виплати грошової компенсації за не використану відпустку, не береться судом до уваги, з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу 2 пункту 56 Положення особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
В абзаці 1 пункту 56 Положення указані особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільнені із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів.
Оскільки позивач звільнений із органів внутрішніх справ за власним бажанням, то він не підпадає під дію абзацу 1 пункту 56 Положення та має право на грошову компенсацію за невикористану в році звільнення відпустку.
Проаналізувавши наявні у справі докази та вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що дії відповідача є неправомірними в частині відмови виплати компенсацію за невикористану чергову щорічну відпустку, що є підставою для стягнення з відповідача 1135 грн. 61 коп., виходячи з такого розрахунку:
30 діб(тривалість відпустки)/12 місяців * 11 місяців (число повних місяців служби)=27,5 діб (тривалість відпустки, на яку має право позивач).
Компенсація за 27,5 діб чергової відпустки при грошовому утриманні 1238 грн. 85 коп. складає 1135 грн. 61 коп.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 7 – 12, 17, 18, 70, 71, 86, 159 – 163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління МВСУ в Хмельницькій області, Хмельницького міського відділу Управління МВСУ в Хмельницькій області задовольнити частково.
Стягнути з Хмельницького міського відділу Управління МВСУ в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 1135 (одну тисячу сто тридцять п’ять) грн. 61 коп., у решті позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 6 листопада 2009 року.
Суддя Михайлов О.О.