копія
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«12» жовтня 2009 року справа № 2а-7045/09/2270/4
Хмельницький окружний адміністративний суд в складі судді Ковальчук О. К. при секретарі Марків О.З.
за участю :
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Гайденко Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву приватного підприємця ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Старокостянтинівському районі Хмельницької області про визнання нечинними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 350 від 21 листопада 2006 року та вимоги про сплату боргу № Ф694 від 06 жовтня 2008 року
ВСТАНОВИВ:
в поданій до суду позовній заяві позивач просить визнати нечинними про скасування рішення відповідача про застосування штрафних санкцій № 350 від 21 листопада 2006 року та вимогу про сплату боргу № Ф694 від 06 жовтня 2008 року, оскільки за період з 01 січня 2004 року по 01 жовтня 2008 року позивачем нараховані та сплачені всі внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується копіями платіжних доручень.
Крім того, на думку позивача, рішення про застосування штрафних санкцій № 350 від 21 листопада 2006 року прийняте відповідачем з порушенням строків, визначених ст.ст. 223, 250 Господарського кодексу України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, вважає позовні вимоги необгрунтованими, оскільки заборгованість позивача в сумі 1817,29 грн. по сплаті страхових внесків підтверджується карткою особового рахунку страхувальника. Одночасно, представник відповідача зазначає, що рішення про застосування штрафних санкцій № 350 від 21 листопада 2006 року отримане особисто позивачем 14.10.208 року, а тому відповідач наполягає на застосуванні положень ст.99 КАС України щодо строку звернення до адміністративного суду
Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв’язку та сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими на підставі наведеного нижче.
Позивач – приватний підприємець ОСОБА_3, відповідно до ст.ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є платником страхових внесків до Пенсійного фонду України.
За змістом статті 17 вказаного Закону на платника страхових внесків покладені обов’язки щодо нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в повному обсязі в установлені строки. Згідно ч.6 ст. 20 цього ж Закону, с трахувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
В ході документальної перевірки позивача з дотримання вимог чинного законодавства щодо повноти нарахування страхових внесків за найманих працівників до Пенсійного фонду України за період 01 січня 2004 року по 30 квітня 2006 року, результати якої оформлені актом №66 від 08 червня 2006 року, відповідачем встановлено не нарахування позивачем страхових внесків в сумі 7021,53 грн. на витрати на оплату праці найманих працівників за 2004-2006 роки. Акт підписаний позивачем без заперечень та отриманий позивачем 08.06.2006 року.
Наведені в акті перевірки факти, позивачем не оспорюються, копії платіжних доручень, які свідчать про перерахування позивачем сум страхових внесків у період, що підлягав перевірці, суду не надані.
На підставі акту № 66 від 08 червня 2006 року у відповідності до п.4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відповідачем прийняте рішення № 350 від 21 листопада 2006 року про застосування штрафних санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків в сумі 4890,84 грн.
Відповідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
З розрахунку штрафних санкцій до рішення № 350 від 21 листопада 2006 року вбачається, що штрафні санкції за донарахування своєчасно не обчислених та не сплачених позивачем страхових внесків за період з 01 січня 2004 року по 30 квітня 2006 року визначений відповідачем з дотриманням порядку, встановленого зазначеною вище нормою.
Таким чином, рішення № 350 від 21 листопада 2006 року про застосування штрафних санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків в сумі 4890,84 грн. прийняте відповідачем правомірно.
Суд не бере до уваги посилання позивача на ст.250 Господарського кодексу України, оскільки за змістом ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
В травні 2007 року платіжними дорученнями № 23 від 21 травня 2007 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 7021,50 грн. в рахунок погашення заборгованості по сплаті страхових внесків за період з січня 2004 року по травень 2006 року та 2677,0 грн. в рахунок сплати заборгованості по сплаті страхових внесків за період з травня 2006 року по травень 2007 року.
Кошти в сумі 2677,0 грн. зараховані відповідачем в рахунок погашення заборгованості по сплаті штрафних санкцій, нарахованих рішенням № 350 від 21 листопада 2006 року, та своєчасно не сплачених позивачем. Вказане підтверджується карткою особового рахунку страхувальника за період з 01 01.2004 року по 01.10.2009 року та актом звірення розрахунків позивача та відповідача станом на 06.10.2008 року.
Приписами ч.5 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Таким чином, дії відповідача щодо зарахування коштів, спрямованих позивачем на погашення боргу по сплаті страхових внесків, в рахунок погашення боргу по нарахованих штрафних санкція відповідають вимогам Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
У відповідності до вимогам ч.2. ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.
Станом на 01.10.2008 року заборгованість позивача по сплаті страхових внесків складала 1817, 29 грн., що підтверджується карткою особового рахунку страхувальника.
Відповідно до 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 ( б) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду недоїмку зі сплати страхових внесків , то вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу.
Враховуючи викладене, вимога про сплату боргу №Ф694 від 01.10.2008 року сформована відповідачем правомірно і обґрунтовано, в межах повноважень, наданих Законом, а тому, підстав для її скасування немає.
Наявність переплати страхових внесків у зв’язку з неврахуванням відповідачем страхових внесків за 2004-2006 роки, сплачених у складі єдиного податку, на якій наполягає позивач, не підтверджена ним судовому засіданні та не встановлена судом.
Натомість, надані відповідачем картка особового рахунку страхувальника та акт звірення розрахунків засвідчують той факт, що всі страхові внески, в тому числі сплачені в складі єдиного податку, відображені відповідачем в картці особового рахунку.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем доведена правомірність враховуючи правомірність рішення про застосування штрафних санкцій № 350 від 21 листопада 2006 року та вимоги про сплату боргу № Ф694 від 06 жовтня 2008 року.
Крім того, враховуючи клопотання представника відповідача щодо відмови від задоволення позовних вимог позивача в зв?язку з пропущенням строку звернення до суду, суд враховує наведене нижче.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав свобод чи інтересів.
В судовому засіданні встановлено, що позивач про наявність рішення № 350 від 21 листопада 2006 року про застосування до нього штрафних санкцій дізнався 22.11.2006 року (поштове повідомлення про вручення рекомендованого листа від 23.11.2006 року та лист 1 МВ 3 № 13 від 16.09.2009 року), тому не погоджуючись із цим рішенням мав можливість звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, однак позовна заява ним подана до суду лише 27.07.2009 року.
В своїй позовній заяві позивач не ставить за вимогу поновлення строку звернення до адміністративного суду та не вказав обґрунтованих причин пропуску позивачем цього строку. Таким чином, позивач знехтувавши, встановленими законом вимогами щодо строків зверненням до суду, він втратив право на судовий захист.
Згідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З урахування викладеного, позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Керуючись Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 11, ст. 99, 100, 158 - 163, 167, 186, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Старокостянтинівському районі Хмельницької області визнання нечинними про скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 350 від 21 листопада 2006 року та вимоги про сплату боргу № Ф694 від 06 жовтня 2008 року залишити без задоволення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 17.10.2009 року.
Головуючий суддя підпис О.К.Ковальчук.
З оригіналом згідно
Суддя О.К.Ковальчук