УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2009 року справа № 2а-5533/08
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Поплавського В.Ю.,
суддів: Сафронової С.В., Уханенка С.А.,
при секретарі судового засідання: Фесовець А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Міністерства юстиції України, про стягнення компенсації за невикористане обмундирування судді, -
В С Т А Н О В И Л А :
В червні 2008 року ОСОБА_1. звернувся з позовом до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Міністерства юстиції України, в якому просив поновити йому позовну давність за період часу з 01 січня 2000 року по 10 червня 2005 року, стягнути з відповідачів на його користь 21420 грн. в рахунок компенсації за невидане службове обмундирування за період часу з 01.01.2000 року по 01.01.2008 року, шляхом списання коштів з розрахункового рахунку Головного Управління Державного казначейства України.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1. було відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення по справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 12.03.1993р. по теперішній час працює на посаді судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області, згідно з постановою Верховної Ради України від 19.06.2003р. обраний суддею цього суду безстроково.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статтю 130 Конституції України, статтю 44 Закону України "Про статус суддів", постанову Кабінету Міністрів України "Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України" від 19.03.1994 р. № 177, Положення про порядок одержання, обліку, видачі та носіння службового обмундирування суддів України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.04.1994 р. № 16/5, якими було встановлено, що судді забезпечуються безоплатним службовим обмундируванням або грошовою компенсацією вартості такого одягу.
Відповідач зазначав, що вимоги позивача не мають правових підстав і задоволенню не підлягають, а також посилається на те, що позивач пропустив строк звернення до суду (стягнення компенсації за невикористане службове обмундирування за 2002-2006 роки).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків та правильно вирішив спір виходячи з наступного.
Статтею 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Згадане положення має своєю метою закріплення конституційного принципу незалежності суддів, їх недоторканності та підкорення лише закону (ст.ст. 126, 129 Конституції України).
Відповідно до частини 12 статті 44 Закону України "Про статус суддів" судді забезпечуються безоплатним службовим обмундируванням за нормами, які визначаються Урядом України.
Формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснення заходів щодо їх фінансування відповідно до статті 19 Закону України "Про судоустрій" від 05.06.1981 р., як вид організаційного забезпечення діяльності судів, до 2003 року здійснювали Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське і Севастопольське міські управління юстиції.
Норми забезпечення службовим обмундируванням суддів були передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 р. № 177 "Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України".
Положенням про порядок одержання, обміну, видачі та носіння службового обмундирування судді України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.04.1994 р. № 16/5, передбачалися виплати грошової компенсації за невикористане службове обмундирування.
Згідно із пунктом 2.10 вказаного Положення, за одяг, який не був виданий, відповідно до норм забезпечення з причин, незалежних від Верховного Суду України, Вищого арбітражного суду України. Міністерства юстиції України, суддям виплачувалась грошова компенсація вартості такого одягу і згідно із нормами зараховувалась у термін його носіння.
Разом з тим, Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року перше речення ч.12 ст.44 Закону України "Про статус суддів" було виключено.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року пункт 1 частини 1 вищевказаного закону визнано неконституційним і він втратив чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Наказом Міністерства юстиції України від 13 березня 2003 року №19/5 наказ від 22 квітня 1994 року №16/5 визнано таким, що втратив чинність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 вересня 2003 року №1393 "Про норми забезпечення мантіями та суддівськими нагрудними знаками суддів судів загальної юрисдикції" визнано такою, що втратила чинність Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року №177 "Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України".
Відповідно до вищевказаної Постанови КМ України від 04 вересня 2003 року № 1393, судді судів загальної юрисдикції мають право на забезпечення тільки мантіями та суддівськими нагрудними знаками.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до пункту 20 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року, державна судова адміністрація утворюється з 1 січня 2003 року. До утворення державної судової адміністрації зберігається існуючий порядок організаційного забезпечення та фінансування діяльності судів.
До 1 січня 2003 року фінансування і матеріально-технічне забезпечення місцевих та апеляційних судів здійснюються в обсязі, передбаченому Законом України "Про Державний бюджет України на 2002 рік". Тобто, враховуючи викладене та згідно статті 19 Закону України "Про судоустрій" від 05.06.1981 р. організаційне забезпечення діяльності судів, в тому числі і забезпечення суддів службовим обмундируванням, у період до 1 січня 2003 року здійснювали Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське і Севастопольське міські управління юстиції. Державна судова адміністрація України щодо питань організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи не є правонаступником Міністерства юстиції України чи будь-якого іншого органу державної влади, до неї не переходили матеріальні права і обов'язки по вказаних у даному позові правовідносинах, а, тому Державна судова адміністрація України не може нести відповідальність за зобов'язаннями, які виникли до 1 січня 2003 року щодо заборгованості по виплаті компенсації за невикористане службове обмундирування.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 177 від 19.03.1994р., яка втратила чинність згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1393 від 04.09.2003 р., Міністерство фінансів України повинно було передбачати, починаючи з 1994 року, виділення бюджетних асигнувань для забезпечення суддів службовим обмундируванням, мантією і знаком судді України. Таким чином, на час виникнення спірних відносин на Міністерство фінансів України було покладено обов'язок здійснювати належне фінансування функціонування судової системи та, зокрема, забезпечення суддів службовим обмундируванням, мантією і знаком судді України.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинним законодавством з 4 вересня 2003 року не передбачено право суддів судів загальної юрисдикції на службове обмундирування, за винятком мантії та суддівського нагрудного знаку.
Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував до даних правовідносин вимоги ст. 100 КАС України в частині відмови у задоволенні позову за підставами пропущення строку звернення до адміністративного суду.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно були застосовані норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення її тексту у повному обсязі.
Повний текст виготовлено 26 жовтня 2009 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Судді: С.А. Уханенко
С.В. Сафронова