ОДЕСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 вересня 2009 року                Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Бойка А.В. та Домусчі С.Д.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою командира військової частини А-3571 на постанову Київського районного суду в м. Одеси від 27 червня 2007 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А-3571 про зобов’язання виплатити заборгованість по грошовому забезпеченню, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до військової частини А-3571 про визнання незаконними дій командира військової частини А-3571 по невиплаті у повному розмірі надбавки за безперервну військову службу, зобов’язання командира військової частини А-3571 провести перерахунок щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, передбаченої Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389, у розмірі 70 % відсотків від щомісячного грошового забезпечення за період з 01 травня 2003 року по 28 грудня 2004 року та виплатити різницю між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу та надбавкою за безперервну службу у розмірах, встановлених законодавством з врахуванням коефіцієнту інфляції.  

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що проходив службу в військовій частині А-3571. Відповідно до Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу» має право на отримання надбавки за безперервну службу у розмірі, встановленому Указом, однак реально названа надбавка нараховувалася та виплачувалася позивачу в значно меншому розмірі.

Постановою Київського районного суду в м. Одеси від 27 червня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено. Зобов’язано військову частину А-3571 перерахувати ОСОБА_1. щомісячну надбавку за безперервну військову службу в Збройних Силах України, передбачену Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389, у розмірі 70 відсотків від щомісячного грошового забезпечення за період з 01 травня 2003 року по 28 грудня 2004 року. Зобов’язано військову частину А-3571 провести виплату ОСОБА_1. суми заборгованості грошового забезпечення, створеної внаслідок неповної виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, командир військової частини А-3571 в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права, і, крім того, висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, судом не враховано зміст Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003, відповідно до якого право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну службу залежно від стажу служби надано Міністру оборони України. Відповідачем нараховувалася та сплачувалася позивачу надбавка за безперервну службу в розмірах, встановлених Міністром оборони України. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1. проходив службу в військовій частині А-3571.

При проходженні служби в період з 01 травня 2003 року по 28 грудня 2004 року надбавка за безперервну військову службу, встановлена Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003, нараховувалась та виплачувалась позивачу у розмірах, встановлених Міністром оборони України (а. с. 7):

-   з травня по жовтень 2003 року – 15 відсотків грошового забезпечення;

-   з листопада по грудень 2003 року – 70 відсотків грошового забезпечення;

-   з січня по серпень 2004 року - 15 відсотків грошового забезпечення;

-   з вересня по грудень 2004 року - 50 відсотків грошового забезпечення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. суд першої інстанції виходив з того, що п. 3 Наказу Міністра оборони України № 149 від 26 травня 2003 року суперечить нормативно-правовому акту більшої юридичної сили, а саме Указу Президента України № 389/2003 від 05 травня 2003 року, а тому надбавки за безперервну військову службу повинні нараховуватись та виплачуватись позивачу в розмірах, встановлених зазначеним Указом Президента України.

Проте, з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача погодитися не можна.

Так, відповідно до п. 1 Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу» Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу при стажі служби понад 20 років в розмірі до 70 відсотків грошового забезпечення. При цьому порядок та умови виплати зазначених надбавок, як прямо зазначено в Указі, визначаються Міністром оборони України.

На підставі названого Указу Президента України, Міністром оборони України 26 травня 2003 року було видано наказ № 149 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 травня 2003 року за № 411/7732), яким затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України. Крім того, відповідно до п. 2 зазначеного наказу розміри щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.

Оскільки військовою частиною А-3571 виплати позивачу названої надбавки в 2003-2004 роках здійснювалися саме у встановлених рішенням Міністра оборони України розмірах, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача не є обґрунтованим.

При цьому встановлення Міністром оборони України окремим категоріям військовослужбовців підвищених розмірів надбавок за безперервну військову службу у порівнянні з іншими військовослужбовцями в межах відсотків грошового забезпечення, передбачених Указом Президента України № 389/2003, не є порушенням рівності права на соціальний захист.

Враховуючи, що судом першої інстанції при повному встановленні обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу командира військової частини А-3571 задовольнити.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 27 червня 2007 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.  

Повний текст постанови виготовлено 05 жовтня 2009 року.

Головуючий:

Судді: