ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
__________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2009 року м. Одеса
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого – судді Бойка А.В.,
суддів: Домусчі С.Д.,
Золотнікова О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою начальника Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 06.11.2008р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання неправомірною виплати щомісячної соціальної допомоги в меншому розмірі, ніж передбачено законом, -
В С Т А Н О В И Л А:
02.10.2008 року ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006р. до 31.12.2007р., зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007рр. в сумі 2733 грн. 30 коп.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.11.2008р. позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва виплатити ОСОБА_1 на погашення заборгованості по виплаті підвищення до пенсії за 2006-2007рр. 2744 грн. 31 коп., а також з 1 січня 2008 року підвищити позивачу пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та сплачувати у передбачених законом розмірах.
02.12.2008 року начальник Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва подав апеляційну скаргу на вказану постанову Заводського районного суду м. Миколаєва.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду першої інстанції, апелянт зазначає, що вказана постанова постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, на думку відповідача, даною статтею передбачено лише процентне значення підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус «Дитини війни», а розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати вказане підвищення, не передбачено. Також апелянт посилається на те, що розмір мінімальної пенсії за віком застосовується тільки для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і не може використовуватись для визначення підвищення до пенсії дітям війни. Відповідач також відмічає, що суд, зобов’язавши відповідача з 01.01.2008р. підвищити пенсію та виплачувати її в подальшому, вийшов за межі позовних вимог, чим порушив норми ст. 11 КАС України. Відповідач також відмічає, що позивачем був пропущений строк звернення до суду, визначений ст. 99 КАС України.
У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.11.2008 року та постановлення нового рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є пенсіонером та має статус дитини війни, і відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року має право користуватися пільгами, встановленими вказаним Законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції від 18.11.2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 ст. 77, а ст. 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то вимоги позивачки стосовно виплати їй вказаної надбавки за 2006 рік задоволенню не підлягають.
Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року N 489-V, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено з урахуванням статті 111 того з Закону. Зазначеною статтею 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, відповідач повинен був здійснити нарахування пенсії позивачу в межах бюджетного року за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В даному випадку позивач звернувся до суду за захистом порушених прав 02.10.2008 року. Таким чином, враховуючи положення ст. 99 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню лише з 02.10.2007 року.
В свою чергу ствердження позивача про юридичну необізнаність, що стало причиною пропуску строку звернення до суду не приймається колегією суддів, оскільки це не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку.
Колегія суддів також не погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва з 01.01.2008 року підвищити пенсію ОСОБА_1 та виплачувати її в подальшому, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до суду з такими позовними вимогами.
Твердження апелянта стосовно невизначеності розміру мінімальної пенсії за віком не приймається до уваги колегією суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком визначається виключно цим Законом. Положення цього Закону не є перешкодою для
застосування величини мінімальної пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімального розміру пенсії за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначається щорічно в Законі України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Зважаючи на все вищезазначене, колегія суддів вважає, що Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва повинно здійснити нарахування пенсії позивачу за період з 02 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким частково задовольнити вимоги позивача.
Враховуючи вищенаведене і керуючись ст. ст. 184, 185, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва задовольнити частково.
Постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 06.11.2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму соціальної грошової допомоги як дитині війни за 2007 рік, починаючи з 02.10.2007р. по 31.12.2007 року у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: