У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

 

головуючого-судді	Присяжнюк Т.І.,
суддів	Пошви Б.М. і Нікітіна Ю.І.,
за участю прокурора	Сушко Т.М.,

розглянувши в судовому засіданні 04 липня 2006 року в м. Києві  кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 і  ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3 і  ОСОБА_4 на вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 12 квітня 2006 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 липня 2005 року

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судиму 18.09.2001 року Ніжинським міським судом Чернігівської області за ч. 2 ст.229-6 КК України на два роки позбавлення волі,

 

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на три роки позбавлення волі. За ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_1 виправдано.

 

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого згідно ст. 89 КК України,

 

визнано невинним у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 і ч. 1 ст. 317 КК України і по суду виправдано.

 

          Вироком колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 12 квітня 2006 року вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 липня 2005 року скасовано і постановлено свій вирок у зв'язку із необґрунтованим виправданням засуджених.

 

         ОСОБА_1 визнано винною і засуджено: за ч. 2 ст. 307 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженої,  за ч. 2 ст. 309 КК України - на три роки позбавлення волі.

 

         На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено п'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженої.   

 

         ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за ч. 1 ст. 317 КК України на три роки позбавлення волі.

        

         За ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України ОСОБА_2 виправдано.

 

         ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані судом винними і засуджені за злочини, вчинені за таких обставин.

 

         20 вересня 2004 року о 19 год. на станції метро “ІНФОРМАЦІЯ_4” у м. Києві, ОСОБА_1 повторно незаконно придбала без мети збуту 0,613 г ацетильованого опію, що є наркотичним засобом.    

        

        12 березня 2005 року о 13 год. на АДРЕСА_1 вона повторно незаконно придбала 620 г соломи маку, що є наркотичним засобом, яку перенесла і зберігала по місцю проживання ОСОБА_2 у АДРЕСА_2, де виготовила з неї 

0,81 г екстракційного опію без мети збуту.

 

         В цей же день, у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 незаконно збула по 0,001 г екстракційного опію ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

 

        12 березня 2005 року ОСОБА_2 надав приміщення своєї квартири №7 у будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 для незаконного вживання наркотичних засобів.           

 

          У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_2 та його  захисник

ОСОБА_4 просять вирок апеляційного суду скасувати і справу щодо ОСОБА_2 закрити за відсутністю в його діях складу злочину, оскільки засуджена ОСОБА_1 була членом сім'ї ОСОБА_2 і проживала у його квартирі, що виключає притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за надання їй цього приміщення для вживання наркотичних засобів. Щодо надання ОСОБА_2 квартири для вживання наркотичних засобів ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, то вказані особи, як і ОСОБА_2, заперечили цей факт, а інших доказів вчинення цього злочину у справі не зібрано і у вироку не наведено.

 

          У касаційних скаргах засуджена ОСОБА_1 та її захисник ОСОБА_3 просять вирок апеляційного суду щодо засудження

ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України скасувати і провадження у справі в цій частині закрити за відсутністю події злочину, оскільки суд обґрунтував вирок суперечливими доказами і не вказав мотивів, з яких відкидає інші докази. Крім цього, суд мотивував свій висновок щодо ОСОБА_1 доказами, які не були розглянуті ним у судовому засіданні.

 

          Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а касаційних скарг без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів підстав для їх задоволення не знаходить.

 

          Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у збуті наркотичних засобів та у їх повторному незаконному придбанні і зберіганні без мети збуту, а ОСОБА_2 у наданні приміщення для вживання наркотичних засобів за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на сукупності зібраних у ній  доказів і є правильним.

 

          Обґрунтовуючи свій висновок, суд у вироку послався на показання засудженої ОСОБА_1, яка визнала, що 20 вересня 2004 року у

м. Києві, у невстановленої особи придбала для власного вживання ацетильований опій, з яким була затримана працівниками міліції, а

12 березня 2005 року придбала макову солому, яку принесла у квартиру ОСОБА_2, де виготовила наркотичний засіб і вжила його. 

 

          Як вбачається з протоколу огляду від 20 вересня 2004 року, у ОСОБА_1 було вилучено носову хустинку і ватні тампони, просякнуті речовиною коричневого кольору, та медичний шприц із 1 мл такої речовини (а.с. 14).

 

          Вилучення у ОСОБА_1 наркотичної речовини підтверджено даними висновку судово-хімічної експертизи №НОМЕР_1, згідно якого речовина коричневого кольору містила наркотичний засіб - опій (ацетильований) загальною вагою у перерахунку на суху речовину 0,613 г (а.с. 47).

 

          Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні незаконного збуту наркотичних засобів, а ОСОБА_2 у наданні приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів, їх винуватість у вчиненні цих злочинів підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, даними протоколу огляду місця події і висновку судово-хімічної експертизи № НОМЕР_2.

 

          Свідок ОСОБА_7 під час досудового слідства показав, що

12 березня 2005 року у квартирі ОСОБА_2, що по АДРЕСА_3, ОСОБА_1 виготовила наркотичний засіб і дала його вжити йому, ОСОБА_2, ОСОБА_6 і ОСОБА_5( а.с. 63).

 

          Свідок ОСОБА_6 на досудовому слідстві ствердила, що 12 березня 2005 року разом з ОСОБА_5 отримала у ОСОБА_1 і вжила у квартирі ОСОБА_2 з його дозволу по 1 мл  екстракційного опію, за який розрахувалась з ОСОБА_1 кофтою чорного кольору ( а.с. 64).

 

          Свідок ОСОБА_5 під час досудового слідства показав, що

12 березня 2005 року  ОСОБА_1, отримавши від ОСОБА_6 кофту, в присутності ОСОБА_2 дала йому та ОСОБА_6 по 1 мл екстракційного опію, які вони вжили у квартирі ОСОБА_2, залишивши там свої шприци, щоб вжити наркотичні засоби  наступного разу.

 

         Як вбачається з даних протоколу огляду місця події від 12 березня 2005 року та висновку судово-хімічної експертизи №НОМЕР_3, в квартирі ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 були виявлені і вилучені 5 пакетів із 620 г макової соломи, що є особливо небезпечним наркотичним засобом, 2 пластикові пляшки із екстракційним опієм сухою вагою 0,8 г та 6 медичних шприців із залишками цього наркотичного засобу, що повністю підтверджує наведені показання свідків ОСОБА_5,

ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про обставини збуту їм ОСОБА_1 екстракційного опію і надання ОСОБА_2 приміщення своєї квартири для  його вживання.

              

         Цим та іншим наведеним у вироку доказам суд дав належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у збуті наркотичних засобів ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та вини ОСОБА_2 у наданні приміщення для їх вживання, а ОСОБА_1 - у повторному незаконному придбанні наркотичних засобів і їх зберіганні без мети збуту.

 

          Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов вірного висновку про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за

ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, а дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 317 КК України.

 

          Доводи засуджених та їх захисників про те, що суд обґрунтував вирок суперечливими показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6 та

ОСОБА_5, є безпідставними. Вказані показання  щодо збуту

ОСОБА_1 наркотичних засобів та надання ОСОБА_2 приміщення своєї квартири для їх вживання були перевірені судом 

і покладені в основу обвинувачення лише після їх підтвердження сукупністю інших доказів. Зокрема, показання цих свідків повністю підтверджені даними про виявлення у квартирі ОСОБА_2 наркотичних засобів, посуду та шприців із слідами його виготовлення і вживання.

 

         Посилання у скарзі на те, що ОСОБА_1 була членом сім'ї

ОСОБА_2, а житло сім'ї, члени якої вживають наркотичні засоби, не є місцем для їх незаконного вживання, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 надав приміщення своєї квартири для вживання наркотичних засобів ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які не були членами його сім'ї і не проживали у цій квартирі.

 

        Призначаючи покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Підстав для його пом'якшення з наведених у касаційних скаргах мотивів колегія суддів не вбачає, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів і призначене у межах, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за їх вчинення. 

 

         Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, на що посилаються  засуджені та їх захисники, при перевірці матеріалів справи не встановлено.

 

        Постановлений апеляційним судом щодо ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 вирок відповідає вимогам закону і підстав для його зміни чи скасування немає. 

          

        Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

 

у х в а л и л а:

 

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 12 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - без зміни.

 

 

С у д д і:

 

 

Присяжнюк Т.І.                           Пошва Б.М.                               Нікітін Ю.І.