КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-27723/08 Головуючий у І інстанції – Дубенець М. І.
Суддя-доповідач – Кузьменко В. В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2009 року колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Кузьменко В. В.,
суддів Ситникова О. Ф., Зайця В. С.,
при секретарі Семенець Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, за апеляційною скаргою Управління праці і соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03 червня 2008 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки в сумі 3365 грн.30 коп.
Свої вимоги мотивував тим, що є постраждалою від ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії та згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, проте зазначена допомога була виплачена в значно меншому розмірі.
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03 червня 2008 року позовні вимоги задоволені частково.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач Управління праці і соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду – частковому скасуванню з таких підстав.
Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача провести виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду.
Колегією суддів встановлено, що позивач є постраждалою від ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, та згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, статтею 99 якого встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Судова колегія вважає, що про порушення свого права на отримання допомоги на оздоровлення у передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі позивач мав дізнатися в момент отримання такої допомоги, проте позов було подано лише у квітні 2008 року, що свідчить про пропущення позивачем строку звернення до суду.
Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не звертався до суду першої інстанції із заявою про застосування строків звернення до адміністративного суду та не наполягав на тому, щоб у задоволенні позову було відмовлено з наведених підстав.
За таких обставин колегія суддів вважає, що адміністративний позов підлягає розгляду по суті заявлених вимог незважаючи на пропущення строків, встановлених ст. 99 КАС України.
Зазначена допомога у 2005 році виплачувалася позивачу у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України КМУ від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач повинен здійснити нарахування та виплату допомоги за 2005 рік виходячи з її розміру, встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не згаданою Постановами КМУ.
Так, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що були встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2006 рік у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення на його користь недоплаченої допомоги за 2007 рік підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Проте, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Так, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік у червні 2007 року (а.с.5) у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, виконав взяті державою зобов’язання та не порушив права позивача.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов не правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення невиплаченої допомоги на оздоровлення за 2006-2007 роки та безпідставно задовольнив позовні вимоги за цей період, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції – частковому скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог за 2006-2007 роки.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03 червня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення – задовольнити частково.
Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03 червня 2008 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2006-2007 рік - скасувати.
В задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 16 жовтня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: О. Ф. Ситников
В. С. Заяць
Повний текст постанови виготовлений 16 жовтня 2009 року.