ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5333/16

Категорія: 5.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Федусика А.Г.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 22.09.2016 року № 30 про накладення на ТОВ "Інфокс" стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 р. № 1023-ХІІ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (далі - ТОВ "Інфокс", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, в якому просило скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 22.09.2016 року № 30 про накладення на ТОВ «Інфокс» стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-Х11.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 25.03.2016 року № 29/09 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області винесено постанову від 22.09.2016 року № 30 про накладення на ТОВ «Інфокс» стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-Х11 у розмірі 1467,34 грн. Постановою визначено, що у суб'єкта господарської діяльності ТОВ "Інфокс» відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про послугу з водопостачання, що призвело до порушення п.4 ч.1 ст. 4, п. 5 п.7 ч.1 ст. 21, абз. 1 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-Х11.

Позивач вказує, що відповідач прийняв оскаржувану постанову про накладення стягнень від 22.09.2016 року № 30 та застосував до позивача стягнення за порушення, які не були виявлені актом перевірки від 25.03.2016 року № 29/09, а отже застосування штрафу за неіснуючі та ніким не встановлені порушення є безпідставним.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

21.06.1996 року проведено державну реєстрацію юридичної особи товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», дата вчинення запису 16.11.2004 року за номером 1 074 120 0000 003030.

Згідно виписки №672282 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 14.07.2008 року філію «Інфоксводоканал» внесено до реєстру. (а.с. 20)

Як зазначено в Положенні філії Інфоксводоканал відповідно до рішення Загальних зборів Учасників товариства 22.12.2003 року № філія "Інфоксводоканал". Філія є структурним підрозділом товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», створеним на базі орендованого товариством цілісно-майнового комплексу водопровідно-каналізаційного господарства КП «Одесводоканал» та не є юридичною особою (а.с. 16-17).

У період з 14.03.2016 року по 25.03.2016 року на підставі звернень споживачів ОСОБА_2 (№Г-46 від 20.01.2016 року), ОСОБА_3 (№К-111 від 02.02.2016 року), ОСОБА_4 (№К-110 від 02.02.2016 року) щодо необґрунтованого нарахування боргу за послуги з водопостачання та водовідведення внаслідок неврахування показань лічильників води, згоди Держспоживінспекції України на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) суб'єкта господарювання №02/7-639-2016 від 15.02.2016 року, наказу на проведення перевірки №66-аг від 12.03.2016 року та направлення на проведення перевірки №104 від 12.03.2016 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області була проведена позапланова перевірка філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг з водопостачання та водовідведення.

За результатом проведення даної перевірки Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області був складений Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №29/09 від 25.03.2016 року у висновках якого зазначено, що Філія "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс", у порушення вимог ч.2 п.10, ч.5 ст.15, п.п.4 п.32 Правил №630, відмовилась від врахування показань засобу обліку холодної води, та допустила справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності у споживачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 квартирних засобів обліку холодної води без урахування їх показань, що не допускається за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 Правил №630 внаслідок чого на особовому рахунку споживача ОСОБА_3 виникла заборгованість у сумі 3380,21 гривень, на особовому рахунку споживача ОСОБА_4 виникла заборгованість у сумі у сумі 464,67 гривень. Також в Акті перевірки №29/09 від 25.03.2016 року зазначено, що відповідно до п.15 Правил №630 засоби обліку води, встановлені у квартирі (будинку садибного типу), та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. Згідно з п.п.6 п.29 означених Правил споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку, а виконавець, відповідно до п.п.4 п.32 вказаних Правил, зобов'язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

У складеному Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області Акті перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №29/09 від 25.03.2016 року міститься припис, яким ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" зобов'язано провести коригування нарахувань за послуги з централізованого холодного водопостачання, які виставлено споживачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за нормами споживання, з урахуванням вимог ч.2 п.10 Правил №630, а саме, з урахуванням показників приладів обліку води.

22.09.2016 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області на підставі акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №29/09 від 25.03.2016 року було прийнято постанову № 30 про накладення стягнення передбаченого п.7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та застосовано до ТОВ «Інфокс» штраф у розмірі 1467, 34 грн. (а.с. 22-23).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки №29/09 від 25.03.2016 року та винесеною на його підставі постановою № 30 про накладення стягнення передбаченого п.7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та застосовано до ТОВ «Інфокс» штраф у розмірі 1467, 34 грн позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області не надало належних доказів правомірності свого рішення, крім цього факт порушення позивачем вимог законодавства про захист прав споживачів відповідачем не доведений, а, отже, постанова Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 22.09.2016 року № 36 про накладення на ТОВ «Інфокс» стягнень є протиправною.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про захист прав споживачів», Положенню про порядок накладення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1177.

В апеляційній скарзі Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області вказується на те, що ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» допущено справляння плати за особовими рахунками НОМЕР_1 споживача ОСОБА_3, НОМЕР_2 споживача ОСОБА_4, НОМЕР_3 споживача ОСОБА_2 за нормативами (нормами) за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань, що вводить в оману (сприяє обрахуванню) споживачів, чим у порушення п.4 ч.1 ст. 4, п. 5, п. 7 ч. 1 ст. 21, абз. 1 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» обмежено право споживачів на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про фактичний об'єм та визначення належним чином ціни наданої послуги з водопостачання

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Положеннями частини 4 ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (в редакції, чинній з 01.01.2016 року) врегульовано, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.2 п.10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (далі за текстом Правила), справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

У разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця. Якщо виявлена у показаннях помилка виходить за межі, передбачені у паспорті квартирного засобу обліку, виконавець повинен здійснити перерахунок плати за споживання води та/або теплової енергії з дня останньої повірки або встановлення засобу обліку, якщо його повірка не проводилась, шляхом зменшення плати на відсоток, який перевищує встановлені межі точності для цього типу засобу обліку, до моменту виявлення помилки (п.16 Правил).

З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2008 року між ТОВ "Інфокс" (далі - виконавцем) та ОСОБА_2 (далі - абонентом), як власником садиби за адресою: АДРЕСА_2, був укладений договір №118154-63 про послуги водопостачання та водовідведення. Відповідно до п.п. 2.1. даного договору розрахунок обсягів спожитої води здійснюється згідно показань приладів обліку води. У випадку відсутності приладу обліку води, розрахунок послуг водопостачання тимчасово здійснюється по нормативам, затвердженим місцевими органам державної виконавчої влади. Згідно з п.3.4.8. договору споживач зобов'язаний здійснювати періодичну повірку приладів обліку води (а.с.137-138).

Судом встановлено, що за вказаною адресою був встановлений лічильник води, який пройшов повторну повірку 28.02.2012 року. Приймаючи до уваги міжповірочний інтервал для даного приладу обліку води, а також дату його попередньої повірки, наступний черговий строк державної повірки даного водоміра - 28.02.2015 року (а.с. 140). Проте, як вбачається з акту опломбування з'єднань водомірного вузла, заміна лічильника холодної води відбулась тільки 15.02.2016 року (а.с. 146). В зв'язку з чим з 01.10.2015 року нарахування за послуги споживання споживачу ОСОБА_2 здійснювалось за нормами водопостачання.

19.11.2015 року між ТОВ "Інфокс" (далі - виконавцем) та ОСОБА_3 (далі - споживачем) був укладений договір №123655/ОВ про надання послуг з водопостачання та водовідведення. Відповідно до п.3.2., 3.4. даного договору у разі відсутності на вводі до будинку приладу обліку, плата за послуги проводиться згідно з установленими нормативами (нормами) водоспоживання та водовідведення з розрахунку на кількість мешканців та на ведення індивідуального підсобного господарства. Засоби обліку води, встановлені на вводі будинку підлягають періодичній повірці відповідно до вимог ст.20 закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність". Згідно з п.3.7. договору встановлення, ремонт та повірка водолічильників виконується за рахунок споживача. Відповідно до п.4.4. договору споживач зобов'язаний своєчасно виконувати державну повірку водо лічильників за власний рахунок. (а.с. 151-154).

Відповідно до акту на опломбування №708 судом встановлено, що за вказаною адресою 16.01.2008 року був встановлений та опломбований лічильник води, який приймаючи до уваги міжповірочний інтервал для даного приладу обліку води, повинен був пройти повірку до 16.01.2012 року (а.с. 155). Проте, як вбачається з акту опломбування №000790 заміна лічильника холодної води відбулась тільки 29.03.2016 року (а.с.157). В зв'язку з чим з 01.10.2015 року нарахування за послуги споживання ОСОБА_3 здійснювалось за нормами водопостачання.

29.04.2010 року між ТОВ "Інфокс" (далі - виконавець) та ОСОБА_4 (далі - Споживач) був укладений договір №1760 про надання послуг холодного водопостачання та водовідведення, водовідведення гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 Відповідно до п.п. 2.1. даного договору розрахунок обсягів спожитої холодної води здійснюється згідно показань приладів обліку води. У випадку відсутності приладу обліку води розрахунок послуг водопостачання тимчасово здійснюється по нормам, затвердженим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради. Згідно з п.3.4.5. договору споживач зобов'язаний здійснювати періодичну повірку квартирних приладів обліку (а.с. 147-148).

Згідно акту заміни водо лічильника №383 судом встановлено, що за вказаною адресою був встановлений водолічильник 2008 року випуску. Приймаючи до уваги міжповірочний інтервал для даного приладу обліку води, а також дату його виробництва, наступний черговий строк державної повірки даного водоміра сплив у 2012 році. Проте, як вбачається з вказаного акту 383, заміна лічильника холодної води відбулась тільки 12.08.2015 року. В зв'язку з чим з 01.05.2015 року нарахування за послуги споживання споживачу ОСОБА_4 здійснювалось за нормами водопостачання. (а.с. 150).

Відповідно до висновків суду апеляційної інстанції по справі №815/1714/17 підтвердженням виконання позивачем такого обов'язку є неодноразові повідомлення ОСОБА_2 протягом 2015р. про сплив строку проведення повірки водолічильника, про що зазначається у листі філії "Інфоксводоканал" на адресу ОСОБА_2 від 19.11.2015р. № Г-71.

В апеляційній скарзі Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області вказується на те, що відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання, таким чином ТОВ "Інфокс" зобов'язане за власний рахунок проводити періодичну перевірку приладів обліку.

Однак, колегія суддів зазначає, що ані Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» № 113, ані Правилами про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № 630, не передбачений механізм відшкодування понесених витрат за перевірку приладів обліку.

Відповідно до п. 24 Порядку до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. № 869 про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги, до складу витрат на збут включаються витрати, безпосередньо пов'язані із збутом послуг з централізованого водопостачання та водовідведення споживачам, а саме: витрати на періодичну повірку, опломбування, обслуговування та ремонт (включаючи демонтаж, транспортування і монтаж) засобів обліку води, які є власністю ліцензіата.

Тобто, законодавством чітко визначено, що у склад тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення можливо включати витрати пов'язані з засобами обліку, але лише тих, які є власністю філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс».

Дана позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2015 року по справі № 6-60цс15, згідно якої підприємства, які надають послуги споживачам з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (виконавці), повинні забезпечити виконання робіт з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії за рахунок включення цих робіт до тарифу на послуги з утримання будинків і споруд відповідно до укладених між ними договорів.

Приймаючи до уваги, що засіб обліку води по даній справі є власністю споживача, а витрати на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) такого засобу обліку не включені до складу тарифів на послуги централізованого постачання холодної води та водовідведення, встановлених для філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс», витрати за періодичну повірку були покладені на вказаного споживача.

Крім того слід врахувати, що згідно з п. 16 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869, до складу витрат на збут послуг з централізованого постачання холодної води, водовідведення (далі - збут послуг) включаються витрати, безпосередньо пов'язані із збутом послуг споживачам, а саме: витрати на проведення планових періодичних повірок, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку холодної води, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, розпломбування та опломбування, а також витрати на формування обмінного фонду квартирних засобів обліку холодної води.

Відповідно до п.2 Порядку № 532 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869 він застосовується під час установленнях Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення для суб'єктів господарювання, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку тарифів.

При цьому у склад тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення, встановлені для філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до 29.01.2016 р. не включено витрати на повірку засобів обліку води.

Так, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.11.2015 р. № 2868 (набрала чинності з 29.01.2016 р.) встановлений тариф на централізоване постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для ТОВ "Інфокс" філії "Інфоксводоканал".

Таким чином, Водоканалом буде здійснюватися чергова державна повірка приладів обліку води споживачів, мешканців багатоквартирних будинків місцевих рад за рахунок тарифів, але лише тих приладів обліку, строк яких сплинув після 29.01.2016 р.

Отже, доводи апелянта, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дата чергової державної повірки приладу обліку споживачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 настала до 29.01.2016 р., тобто до введення в дію необхідних тарифів, таким чином, повірка приладів обліку повинна проводитися за їх рахунок.

Відповідно до п.п 1, 2, 12, 13 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ від 12.05.1991 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб'єктів; проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію, у тому числі харчові продукти, відповідно до закону; накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 ст. 26 цього Закону результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Пунктами 4, 5, 6 Положення про порядок накладення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177 (в редакції, чинній станом на дату винесення постанови) встановлено, що рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом. Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший і другий примірники залишаються у Держстандарті або його територіальному органі, який прийняв постанову про накладення штрафу, третій примірник у 3-денний термін після її прийняття надсилається суб'єкту господарської діяльності або видається його представнику під розписку. Суб'єкт господарської діяльності перераховує суму штрафу до державного бюджету у 15-денний термін після отримання постанови, про що протягом трьох днів письмово повідомляє Держстандарт або його територіальний орган, який наклав штраф, із зазначенням номера і дати платіжного доручення. У разі оскарження постанови штраф повинен бути сплачений не пізніш як через 15 днів після повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній станом на дату винесення постанови) у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області у період з 14.03.2016 року по 25.03.2016 року на підставі звернень споживачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 була проведена позапланова перевірка філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг з водопостачання та водовідведення, за результатом проведення даної перевірки Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області був складений Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №29/09 від 25.03.2016 року.

Разом з тим, обставини щодо здійснення ГУ Держпродспоживслужбою в Одеській області даної перевірки та правомірність припису, винесеного відповідачем на підставі висновків викладених в акті перевірки, встановлені постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 року по справі №815/1714/16. Рішення набрало законної сили.

За правилами ч.1. ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 року по справі №815/1714/16 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" з позовом (а.с.5-16) до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання протиправними дій Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області щодо складання акта перевірки від 25.03.2016 року №29/09, визнання протиправним і скасування припису Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області до акту перевірки №29/09 від 25.03.2016 року - задоволений в повному обсязі.

За результатом розгляду справи №815/1714/16, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" з одного боку та споживачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, дійшли згоди щодо покладення на споживачів обов'язку проводити періодичну повірку приборів обліку води, а відтак вказані умови договорів не можуть вважатися несправедливими умовами, як і не можуть вважатися агресивною, нечесною підприємницькою практикою, у тому числі, з тим підстав, що взагалі не підпадають під визначені категорії в контексті статей 18 та 19 Закону України "Про захист прав споживачів"), та до того ж відповідають положенням ст.ст.6, 627, 907 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Приписами ст.204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В зв'язку з цим суд враховує, що вищевказані договори, укладені між ТОВ "Інфокс" та споживачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не визнавались недійсними в судовому порядку.

Крім цього, в постанові від 27.07.2016 року суд зазначає, що згідно з п.5.15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженого Наказом Мінжитлокомунгоспу №190 від 27.06.2008 року повірка, ремонт та обслуговування засобів обліку, що належать споживачам (крім квартирних), виконуються за їх рахунок. Суд зауважив, що вказана норма також покладає на споживачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обов'язок з повірки лічильників води за власний рахунок, оскільки зазначені споживачі проживають в садибах, а не в квартирах.

Також постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 року встановлено, що необґрунтованими є посилання відповідача на норми п.7 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №474 від 08.07.2015 року та ч.4 ст.17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 05.06.2014 року №1314-VII, оскільки вказані нормативні акти набрали чинності тільки з 01.01.2016 року в той час як строк проведення чергових державних повірок водолічильників, встановлених за адресами споживачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 настав до 01.01.2016 року, тому дані законодавчі норми у момент виникнення спору не діяли.

Таким чином суд в постанові від 27.07.2016 року по справі №815/1714/16 дійшов до висновку, що позивач правомірно, відповідно до умов договорів зі споживачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснив вказаним споживачам нарахування плати згідно з установленими нормативами без врахування показань лічильників води, які не пройшли чергову повірку і не могли використовуватись в якості засобів вимірювальної техніки. Також суд врахував, що позивач здійснив нарахування не за весь час прострочення здійснення повірки засобів обліку (від року до чотирьох років), а лише за незначний період часу: ОСОБА_2 - з 01.10.2015р., в той час як повірка водолічильника мала бути здійснена до 28.02.2015р., ОСОБА_3 - з 01.10.2015р., в той час, як повірка лічильника води мала бути проведена до 16.01.2012р., ОСОБА_4- з 01.05.2015р., в той час як строк повірки лічильника води сплив у 2012 році.

У відповідності до вимог п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів" № 1023-XII, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Пунктами 5, 7 ч.1 ст.21 Закону № 1023-XII передбачено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 7) ціну продукції визначено неналежним чином.

Абзацом 1 ч.4 ст.17 Закону № 1023-XII встановлено, що споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов'язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст.23 Закону № 1023-XII, на підставі якого на позивача накладено штраф оскаржуваною постановою, встановлено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України "Про електронну комерцію") - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, щодо доводів апелянта про відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, як підстави для відповідальності позивача за п.7 ч.1 ст.23 Закону, колегія суддів зазначає наступне.

Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

В свою чергу постанови НКРЕКП про встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення офіційно оприлюднюються, містяться на офіційному сайті НКРЕКП, на сайті виробника www.infoxvod.com.ua.

Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.11.2015р. №2868 про встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення офіційно оприлюднена в Офіційному віснику України, 2016, № 6 (29.01.2016 року), ст. 332.

Розмір плати за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (п. 20 Правил № 630).

Поряд з цим у платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу, (п. 20 Правил 630)

Відповідно до вимог норми водоспоживання для населення затверджені рішенням Одеської міської ради від 25.02.2010р. № 30 офіційно оприлюднені на сайті міської ради www.omr.gov.ua та на сайті виробника www.infoxvod.com.ua.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведений факт відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, оскільки позивач жодним чином не обмежував право споживачів на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію, тому посилання відповідача на порушення п.5 ч.1 ст.21 Закону є необґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що притягнення позивача до відповідальності, передбаченої п.7 ч.1 ст.23 Закону є безпідставним та необґрунтованим через відсутність складу правопорушення в діях позивача.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлений обов'язок доказування суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Відповідач не надав до суду належних доказів правомірності свого рішення, висновки про відсутність у позивача необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар зроблені без детального викладу виявлених у ході перевірки фактів порушень, а, отже, факт порушення позивачем вимог законодавства про захист прав споживачів відповідачем не доведений.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області було неправомірно прийнято постанову від 22.09.2016 року № 30 про накладення на ТОВ «Інфокс» стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-Х11, оскільки наявність законних підстав для застосування вищезазначеної норми відповідачем не надано.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: А.Г.Федусик

Суддя: О.В.Яковлєв