ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3458/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Федусика А.Г.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій, рішень, наказу, поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И Л А :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ НП в Одеській області, відповідач) про визнання протиправним рішення Національної поліції України в частині включення ОСОБА_2 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню; визнання протиправними дій Національної поліції України та Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо проведення атестації ОСОБА_2; визнання протиправним та скасування рішення (висновку) атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції України в Одеській області щодо невідповідності ОСОБА_2 займаній посаді та звільнення та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлене протоколом ОП від 12 березня 2016 року №00004716.0027000; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції України в Одеській області «По особовому складу» від 11 квітня 2016 року №182 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII; поновлення ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора Овідіопольського відділу поліції ГУ НП в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що звільнення його з органу поліції за п. 5 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (через службову невідповідність) є незаконним, оскільки атестація позивача проведена незаконно.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду, як таку що перешкоджає подальшому провадженню у справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

13.04.2016 року наказом ГУНП в Одеській області від 11.04.2016 року № 182 ОСОБА_2 був звільнений зі служби в поліції за п.5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», через службову невідповідність на підставі висновку атестаційної комісії.

Разом з тим, ОСОБА_2 просив суд першої інстанції поновити строк на звернення до суду з даним позовом.

В обґрунтування зазначив, що у травні 2017 року від знайомого, з яким позивач служив в поліції до звільнення, дізнався, що останній поновився на посаді поліцейського за рішенням суду, тому як ні Закон «Про Національну поліцію», ні інструкція не наділяли членів атестаційних комісій правом вирішувати питання можливості перебування на службі виключно на підставі власного, суб'єктивного сприяння атестуємої особи на що вказав Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові від 29 вересня 2016 року №11. Також позивач зазначає, що товариш дав йому копію судового рішення та рекомендував ознайомитись з рядом судових рішень на сайті http://www.reyestr.court.gov.ua/ та пояснив, що практично всі звільнення поліцейських є протиправними.

Таким чином, позивач вказує, що обставини про які повідомив товариш, йому не були відомі, оскільки після звільнення він пішов навчатись, отримав паспорт моряка, Шенгенську візу і вилетів за межі України. Дізнавшись про вищезазначені обставини ОСОБА_2 з метою встановлення законності його звільнення зі служби в поліції, 25.05.2017 року подав до ГУНП в Одеській області запит, та на підставі отриманої від ГУ НП в Одеській області інформації 30.06.2017 року звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Залишаючи без розгляду адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відсутні належні підстави для визнання поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується на те, що момент початку перебігу строку звернення до суду з вимогою про визнання противоправними дії із включенням особи до списку поліцейських , які підлягають атестуванню, є дата ознайомлення такої особи із цим списком, а оскільки з вищевказаним списком позивач не був ознайомлений, адміністративний позов поданий в установлені законом строки.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Пунктом 9 статті 155 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу вимог ч.3 статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що позивача було звільнено зі служби поліції 13.04.2016 року відповідно до наказу ГУНП в Одеській області від 11.04.2016 року №182.

Разом з тим, за захистом своїх прав ОСОБА_2 звернувся до суду лише 30.06.2017 року, тобто більш ніж через рік.

В свою чергу апелянт зазначає, що після звільнення з органів поліції він проходив навчання, отримав паспорт моряка, візу та вилетів за межі України.

Як вбачається з копії паспорту моряка ОСОБА_2, отримав він його 19.05.2016 року та 03.11.2016 року відбув з України.

Таким чином, станом на час видачі ОСОБА_2 паспорту моряка, йому було відомо про те, що він звільнений з органів поліції на підставі спірного наказу, винесеного відповідачем за результатами проведення атестації позивача. Тобто позивачу у травні 2016 року було достовірно відомо про прийняття оскаржуваних рішень та наказу, але до суду за захистом своїх прав він не звертався.

Разом з тим, ОСОБА_2 не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів щодо наявності об'єктивно непереборних обставин, які б не залежали від волевиявлення особи або пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що позбавили позивача можливості звернутися до адміністративного суду з даним позовом у встановлений процесуальним законодавством строк.

Доводи апелянта про те, що до травня 2017 року йому було не відомо про порушення його прав, зокрема що оскільки позивача не ознайомили під підпис зі списками поліцейських, які підлягають атестуванню, то ним строк на звернення до суду не пропущений, посилаючись на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03.03.2017 року колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на те, що ухвалене Вищим адміністративним судом України від 03 березня 2017 року (по справі К/800/16410/16) за різних фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанції між іншими сторонами, та у спорі, що виник за різного правового регулювання правовідносин.

За таких обставин відсутні підстави для визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до прецедентного права Європейського Суду право на доступ є одним з аспектів права на суд, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи, що позивач звернувся з адміністративним позовом до суду 30.06.2017 року, доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, а також неможливості звернення до суду у встановлений законодавством строк суду не надано, приймаючи до уваги, що про його звільнення позивачу стало відомо 13.04.2016 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій, рішень, наказу, поновлення на посаді на підставі ст.ст.99,100 КАС України у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 197, 199, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.В. Яковлєв