У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
|
головуючого, судді |
Присяжнюк Т.І., |
|
суддів |
Пошви Б.М. і Нікітіна Ю.І., |
|
за участю прокурора захисників засудженого |
Матюшевої О.В., ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 |
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 червня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2005 року, яким
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого
в силу ст.89 КК України,
засуджено за ч.2 ст. 189 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч.3 ст. 140 КК України 1960 р. на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, за ч.2 ст.125 КК України на 4 місяці арешту, а на підставі ст.70 КК України остаточно призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,
ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого в силу
ст.89 КК України,
засуджено за ч.1 ст.358 КК України на 1 рік обмеження волі, за ч.2 ст.125 КК України на 4 місяці арешту, а на підставі ст.70 КК України остаточно призначено покарання 1 рік обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 і ОСОБА_3 звільнені від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.
Цим же вироком ОСОБА_6 і ОСОБА_3 визнані невинними і виправдані за ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України, а ОСОБА_6 ще й за ч.2 ст.358, ч.3 ст. 358 КК України.
Вироком частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_6 15900 грн. матеріальної і моральної шкоди. У задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 5 липня 2005 року вирок залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за вчинені 14 травня 1999 року в м. Києві вимагання майна потерпілого ОСОБА_7 з погрозою вбивства і крадіжку його майна, ОСОБА_3 засуджено за підроблення у березні 2003 року документів і використання підроблених документів.
Також ОСОБА_6 і ОСОБА_3 засуджено за заподіяння 29 жовтня 2003 року потерпілому ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Крім того, ОСОБА_6 і ОСОБА_3 обвинувачувались органами досудового слідства у тому, що у березні 2003 року за попередньою змовою між собою шляхом обману і зловживання довірою заволоділи майном ОСОБА_4 в особливо великих розмірах і в такий же спосіб намагались заволодіти чужим майном також в особливо великих розмірах, але не довели злочинний умисел до кінця з незалежних від них причин. При цьому ОСОБА_6 також обвинувачувався у підробленні документів і використанні підроблених документів за попередньою змовою з ОСОБА_3
У касаційних скаргах потерпілі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи; неповноту, однобічність і необ'єктивність досудового і судового слідства; необгрунтованість виправдання ОСОБА_6 і ОСОБА_3 і неправильне застосування кримінального закону судом. Крім того, потерпілі, посилаючись на істотні порушення КПК України та незаконність окремої ухвали місцевого суду від 4 лютого 2005 року, а потерпілий ОСОБА_5, ще й на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6 і ОСОБА_3 за ч.2 ст.125 КК України, оскільки вважає, що йому заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, просять про скасування зазначених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка просила задовольнити касаційні скарги потерпілих частково, засудженого ОСОБА_3 та захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які просили залишити судові рішення без змін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги ОСОБА_4 і ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.189 КК України і ч.3 140 КК України (1960 р.), і ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, потерпілими не оскаржуються, як і правильність кваліфікації дій засуджених за цими статтями КК України.
Щодо засудження ОСОБА_6 і ОСОБА_3 за ч.2 ст.125 КК України, то висновок суду про доведеність їх винності у вчиненні цього злочину відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений зібраними у справі доказами, наведеними у вироку.
Цими доказами, зокрема, є: показання потерпілого ОСОБА_5 про обставини його побиття засудженими; показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших, які бачили побитого потерпілого, від якого дізналися, що його побив брат ОСОБА_6 і ОСОБА_3; протоколи відповідних слідчих дій, а також висновок призначеної судом комісійної судово-медичної експертизи про заподіяння ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, який спростував висновки попередніх експертиз щодо ступеню тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень.
За таких обставин дії засуджених за цим епізодом обвинувачення правильно кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України, а посилання у скарзі потерпілого ОСОБА_5 про заподіяння йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості є безпідставними.
Що ж стосується доводів скарг потерпілих про необгрунтоване виправдання ОСОБА_6 і ОСОБА_3 за ч.4 ст.190, ст.15, ч.4 ст.190 КК України, а ОСОБА_6 ще й за частинами 2 і 3 ст.358 КК України, то ці доводи заслуговують на увагу.
Як вбачається з матеріалів справи, виправдовуючи ОСОБА_6 і ОСОБА_3 у вищезазначених злочинах, суд фактично взяв за основу свого висновку показання ОСОБА_6 і ОСОБА_3, які не визнали себе винними у шахрайських діях, а також аудіозапис розмови потерпілої ОСОБА_4 з ОСОБА_3, яку на аудіокасеті у судове засідання надав останній, і яка була визнана судом речовим доказом.
На підставі цього аудіозапису суд дійшов висновку, що дії, направлені на вчинення шахрайства, запропонував ОСОБА_4 вчинити потерпілий ОСОБА_5 і що вона (ОСОБА_4) на досудовому слідстві і в суді давала неправдиві докази щодо злочинних дій ОСОБА_6 і ОСОБА_3
Однак, відповідно до ст.65 КПК України фактичні дані, отримані із джерел, що не передбачені ч.2 цієї статті, не можуть бути використані як докази. Фактичні дані можуть використовуватись як докази і визнаватись допустимими, якщо вони отримані належним суб'єктом, який правомочний проводити процесуальні дії для отримання доказів, встановленим законом способом та порядком збирання доказів.
Виправдовуючи ОСОБА_6 і ОСОБА_3, суд фактично не взяв до уваги показання потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_11, дійшовши висновку, що їх показання є неправдивими. При цьому судом не викладені достатні підстави для такого висновку і не наведені мотиви, з яких суд відкинув докази обвинувачення.
Не дано належної оцінки цим обставинам і судом апеляційної інстанції.
За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_3 у зазначеній частині підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, при якому належить врахувати вищенаведене і ретельно перевірити усі доводи, на які посилаються потерпілі у касаційних скаргах.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
касаційні скарги потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Київського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 5 липня 2005 року в частині виправдання ОСОБА_6 за ч.4 ст.190, ст.15 ч.4 ст.190, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358 КК України та ОСОБА_3 за ч.4 ст.190, ст.15 ч.4 ст.190 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд.
В решті цей вирок залишити без зміни.
С У Д Д І :
Присяжнюк Т.І. Пошва Б.М. Нікітін Ю.І.