УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2009 року справа № 2а-2138/09/1170
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Поплавського В.Ю.,
суддів: Божко Л.А., Дадим Ю.М.,
при секретарі судового засідання: Колеснику Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Кіровограді та Прокуратури Кіровоградської області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2009 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський кар'єр" до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, Головного управління Державного казначейства України в Кіровоградській області, про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми , -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2009 року ВАТ «Кіровоградській кар’єр» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді та Головного управління Державного казначейства України в Кіровоградській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000512350/0 від 21 жовтня 2008 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року в сумі 886532,00 грн. та стягнути з державного бюджету України на користь ВАТ " Кіровоградській кар’єр" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1250464,00грн.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2009 року позов ВАТ «Кіровоградській кар’єр» задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді №0000512350/0 від 21 жовтня 2008 року, стягнуто з державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Кіровоградській області на користь ВАТ «Кіровоградській кар’єр» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1250464,00 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 1703,40 грн.
Не погодившись з постановою суду, ДПІ у м. Кіровограді та прокуратура Кіровоградської області подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачем 28 серпня 2008 року подано до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді декларацію з податку на додану вартість за липень 2008 року з додатками, відповідно до якої заявлено бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 1250464,00грн.
ДПІ у м. Кіровограді була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 травня 2008р. по 30 червня 2008р. за результатами якої складено акт №102/23-50/198/00292155 від 20.10.2008р. За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку, що ВАТ "Кіровоградський кар'єр" порушено вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством було занижено суму податкових зобов'язань за червень 2008року в розмірі 34095,00 грн.; завищено суму податкового кредиту за червень 2008року розмірі 523 137,00грн. та за липень 2008 року в розмірі 539 678,00грн. та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2008 року в сумі 886 532,00грн.
На підставі висновків вказаного акту відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року в сумі 886 532,00 грн.
Зі змісту апеляційних скарг апелянтів вбачається, що вони містять аналогічні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та зводяться до аналізу порушень під час здійснення двох господарських операцій: договору купівлі - продажу комплексу (з відстроченням платежу) від 28.05.2008р. укладеного ВАТ «Кіровоградський кар'єр» з ВАТ «2-ий імені Петровського цукровий завод» та договору поставки від 15.07.2008р., укладеного ВАТ «Кіровоградський кар'єр» з ПП «Енергопромстрой».
Встановлюючи порушення щодо завищення податкового кредиту за червень 2008 року відповідач виходив з того, що договірна ціна купівлі - продажу комплексу не відповідає рівню справедливих ринкових цін, податковий кредит мав формуватися позивачем не від договірної ціни, а від звичайної ціни, яка на думку податкового органу становить не 5146000,0 грн. а становить 1714313,0 грн.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено порушення ДПІ у м. Кіровограді вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо порядку застосування звичайних цін при визначенні суми податкового кредиту виходячи з наступного.
Пунктом 1.18. Закону «Про податок на додану вартість» встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Пунктом 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна -це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 1.20.5-1 даного Закону якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.
Пунктом 1.20.8. Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Висновок про вартість комплексу будівель і споруд Лелеківського бурякоприймального пункту без урахування вартості права оренди вільної від забудови земельної ділянки відповідачем було зроблено на підставі звіту від 24.03.2008р. про незалежну оцінку вищевказаного майна, проведеного ТОВ ОЮА «ЮР-ЄКСПЕРТ» на замовлення ВАТ "2-й ім. Петровського цукровий завод", згідно якого вартість об'єкту оцінки станом на 24.03.2008р. (комплекс будівель і споруд бурякоприймальної бази) складає 6084358,00 грн. без урахування ПДВ, в тому числі вартість права оренди вільної від забудови земельної ділянки складає 4370045,00 грн.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не проведено дослідження ринку ідентичних або однорідних товарів, а також: не визначено з якої підстави було застосовано звичайну ціну, крім того відповідачем не доведено, що саме застосована ціна є звичайною, а також не доведено, що ціна договору не відповідає рівню справедливих ринкових цін, враховуючи, що сторони договору є взаємно незалежними юридично та фактично (не є пов 'язаними особами). Тому, виходячи з положень п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» необхідно вважати, що визначена сторонами договору ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Також відповідачем не прийнято до уваги той факт, що позивачем було в повному обсязі проведено розрахунки за даною угодою та обидві сторони договору купівлі-продажу правильно відобразили в звітності суми ПДВ.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок завищення суми податкового кредиту за червень 2008 року, що призвело до прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.
Щодо порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» шляхом завищення підприємством суми податкового кредиту за липень 2008 року в розмірі 539678,0 грн., то відповідач обґрунтовував свій висновок про втрату підприємством права на включення до податкового кредиту сум ПДВ по операції з постачальником ПП «Енергопромстрой» в сумі 572800,0 грн. відсутністю документального підтвердження декларування податкових зобов'язань та сумнівів походження придбаних товарно-матеріальних цінностей та їх наявністю.
Позивачем укладено з ПП «Енергопромстрой» договір поставки від 15.07.2008р. На виконання умов договору ПП «Енергопромстрой» реалізувало ВАТ «Кіровоградський кар'єр» металоконструкції згідно накладної від 31.07.2008р. №40 в кількості 9,029 тон на загальну суму 200018,44 грн. та згідно накладної від 31.07.2008р. №65 в кількості 146,111 на загальну суму 3236781,56 грн. ПП «Енергопромстрой» виписано податкову накладну від 31.07.2008р. №12 на загальну суму 3436800,0 грн., в т.ч. ПДВ 572800,0 грн., яку ВАТ «Кіровоградський кар'єр» відображено в реєстрі отриманих накладних за липень та включено до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ.
Висновок відповідача про відсутність документального підтвердження декларування податкових зобов'язань та сумнівів походження придбаних товарно-матеріальних цінностей та їх наявності ґрунтується на тому, що у позивача відсутні документи, що підтверджують транспортування продукції зі складу ПП «Енергопромстрой». Проте, з таким висновком погодитись не можна, оскільки фактичне місце знаходження даних підприємств співпадають.
Відповідно до 7.5.1. Закону «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Під час перевірки відповідачем не було встановлено безпідставності або незаконності видачі та одержання податкової накладної ПП «Енергопромстрой» на підставі якої товариством віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 572800,0 грн.
Відповідач посилається на те, що при дослідженні ланцюга постачання товару контрагентами з 1-го по 3-ий ланцюги постачання не сплачено до державного бюджету суму зобов'язань з ПДВ, за рахунок якої позивачем у липні 2008р. сформовано податковий кредит.
Колегія суддів вважає, що у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування.
Судом встановлено, що позивачем було в повному обсязі проведено розрахунки за даною угодою та обидві сторони договору купівлі-продажу правильно відобразили в звітності суми ПДВ.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем безпідставно встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» шляхом завищення підприємством суми податкового кредиту за липень 2008 року, а тому висновок про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2008 року в є незаконним.
Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що за результатами перевірки позивача податковим органом неправомірно зменшено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 886532,00 грн.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновками, яких дійшов суд першої інстанції щодо підтвердження матеріалами справи правомірності заявлення позивачем до відшкодування у податковій декларації з ПДВ суми бюджетного відшкодування податку.
Інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно були застосовані норми матеріального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Кіровограді та Прокуратури Кіровоградської області – залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення її тексту у повному обсязі.
Повний текст виготовлено 30 жовтня 2009 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Судді: Л.А. Божко
Ю.М. Дадим