Справа № 2-4722/09/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2009 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Плетньова В.В.
при секретарі Банах В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до ГУМВС України в Харківській обл., 3-я особа Управління Державного казначейства в Харківській області
про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ :
Позивачка ОСОБА_1 29 липня 2009 р. звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача ГУМВС України в Харківській обл. на відшкодування моральної шкоди 1500000грн., посилаючись на те, що 02.08.2006 року працівником міліції ОСОБА_2 було вбито її старшого сина ОСОБА_3 і тяжко поранено молодшого сина ОСОБА_4. В ценй день діти поверталися додому з роботи і на станції метро "Московський проспект" побачили, що працівник міліції, як ОСОБА_2 тягне за волосся працівницю метрополітену, раніше їм незнайому ОСОБА_5. У їхній присутності ОСОБА_2 почав бити ОСОБА_5 руками по обличчю і тілу, а згодом витягнув пістолет і вистрелив у неї. Сини з тим, щоб завадити продовженню цих дій, намагатися запобігти продовженню розправи над жінкою. Але ОСОБА_2 здійснив кілька пострілів у синів, після чого з місця пригоди втік, а згодом покінчив життя самогубством. Прокурором було порушено кримінальну справу, яка згодом була закрита на підставі п. 8 ст. 6 КПК України у зв'язку зі смертю обвинуваченого. Позивачка можливо не стала б звертатися с позовом до суду, але її вимусило до цього зневажливе відношення з боку керівництва ГУМВД до наслідків даної трагеді. За весь час, що минув, ніхто жодного разу не запропонував їй елементарної допомоги. Відповідач неухильно намагався уникнути відповідальності. Вже 11.02.2009 року відповідачу стало відомо, що Верховним Судом України було винесено остаточний вердикт щодо позовних вимог її сина - ОСОБА_4, залишено в силі рішення Київського районного суду м.Харкова про задоволення його позову, але все залишилося без змін. Вона відчуває гіркоту і обурення коли почула від представника відповідача докори на адресу її синів за те, що вони втрутилися в дану ситуацію. Позивачка зробила все, щоб сини виросли справжніми людьми і тепер впевнена, що так є насправді. Їх вчинок свідчить про те що вони не могли пройти повз чужої біди, не вагаючись зробили все, щоб захистити жінку. Нажаль, всі ці обставини героїчних дій дітей позивачки не можуть компенсувати втрату сина ОСОБА_6 та тяжких поранень ОСОБА_4. Загальновідомо, який нестерпний біль відчувають батьки, ховаючи своїх дітей. Позивачка мала надію, що дорослі сини зможуть надавати їй допомогу, але, нажаль, цього вже не станеться. Позивачка є ветеран праці, пенсіонер, їй важко виживати у ці скрутні часи.
В судовому засіданні позивачка підтримала позов, підтвердила викладені у позовній заяві обставини справи.
Представник відповідача ОСОБА_7 позов не визнала, вважає, що підстав для цивільної відповідальності відповідача немає взагалі.
Представник 3-ї особи ОСОБА_8 також не визнала позов, посилаючись на те, що коштів для відшкодування, якого просить позиивачка, у державному бюджеті немає.
Вислухавши позивачку, представників сторін та 3-ї особи, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, за виключенням випадків, передабчених ч.2 ст.1167 ЦК України, коли така шкода має відшкодовуватись незалежно від вини.
Відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно вимог чч.1,2,9 та 10 ст. 5 Закону України "Про міліцію" міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно
від свого підпорядкування. Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального
походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт. У разі невиконання працівниками міліції вимог, встановлених цією статтею, особа, права якої були порушені, та/або її представники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку. Відшкодуванню підлягають у повному обсязі: 4) моральна шкода.
Судовим розглядом справи встановлено, що злочинними діями працівника міліції ОСОБА_2 позивачці було завдано дуже суттєву моральну шкоду.
Як вбачається з постанови від 10.10.2006 р. про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2, яку закрито на підставі п.8 ч.І ст.6 КПК України, останній, перебуваючи з 2002 р. на посаді міліціонера батальону № 2 ХМУ УМВСУ в Харківській обл. /нині ГУМВСУ в Харківській обл./, заступивши 2.08.2006 р. на службу по охороні Харківського метрополітену, відхилився від маршруту несення служби, прибув на станцію метро „Московський проспект" м.Харкова, де, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, побив, а після цього затрелив з табельної зброї ОСОБА_9, здійснивши 5 прицільних пострілів в неї. Позивач та його брат ОСОБА_3, побачивши, що працівник міліції у формі та зі зброєю у руці застосовує явно незаконне насильство щодо незнайомої братам їм жінки, виконуючи свій громадський обов'язок, намагалися припинити зазначені, явно злочині, дії. Працівник міліції застрелив сина позивачки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і тяжко поранив молодшого її сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, внаслідок чого останній втратив працездатність, став інвалідом 2-ї групи. Зазначені обставини повністю доведені матеріалами справи.
Суд вважає, що за дії працівника міліції ОСОБА_10 перед позивачем має нести цивільну відповідальність ГУМВСУ в Харківській обл.
Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, визначається порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Наказом начальника ХМУ УМВСУ в Харківській області від 12 лютого 2002 року № 8 л/с ОСОБА_2 було призначено на посаду міліціонера батальйону міліції № 2 відділу охорони Харківського метрополітену ХМУ УМВСУ Харківській області. Трудовим розпорядком передбачено, що працівник міліції прибуває на службі і отримує особисту табельну зброю у присутності командувача ротою, його заступника або чергового. Після цього проводиться розстановка нарядів, згідно яких працівними міліції, що заступають на службу по охороні громадського порядку, визначається у несення ними служби. З моменту отримання наряду про місце несення служби і до закінчення несення служби працівник міліції вважається таким, що приступив до виконання і виконує свої службові обов'язки.
Вчинення злочину особою, яка приступила до виконання своїх службових ов'язків, є злочином, вчиненим працівником юридичної особи під час виконання своїх службових обов'язків.
Судовим розглядом справи було встановлено, що працівник міліції ОСОБА_2 2 серпня 2006 року близько 18.30 год. явився на розстановку нарядів для несення служби по охороні громадського порядку. У зазначений час він отримав особисту табельну зброю, пістолет Макарова № УХ 4737 - 77 р., шістнадцять набоїв калібру 9 мм. і та два магазина для них, після чого прибув на станцію метро "Московський проспект" у м. Харкові, де скоїв злочини із застосуванням табельної зброї. Злочин, вчинений ОСОБА_2, є злочином, який вчинено останнім під час виконання ним своїх службових обов'язків.
На час вчинення злочину ОСОБА_2 перебував на посаді міліціонера батальйону міліції № 2 відділу з охорони Харківського метрополітену ХМУ УМВСУ в Харківській області.
Законом України "Про міліцію" передбачено, що міліція в Україні - це державний озброєний орган державної виконавчої влади, а працівники міліції є представниками державного органу виконавчої влади.
Особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, є службовими особами (Примітка 1 до статті 364 КК України).
Оскільки працівник міліції ОСОБА_2 був службовою особою державного органу виконавчої влади і під час виконання своїх службових обов'язків виконував функції представника влади, то за шкоду, спричинену ним позивачці, відповідальність повинна нести держава.
Разом з тим, правовою основою діяльності міліції є Конституція України, Закон України "Про міліцію" та інші законодавчі акти України.
Згідно вимог чч.1 та 2 ст.25 Закону України "Про міліцію" працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. При порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобов'язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу
громадянина публічно вибачитися.
Тому за шкоду, завдану неправомірними діями працівника міліції, відповідальність несе міліція.
Кожна особа мас право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів ержавної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при іійсненні ними своїх повноважень.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з конкретних обставин справи, враховує виключно значні моральні страждання позивачки, яка виростила двох синів, що могли забезпечити їй достойну старість, підтримувати її матеріально і морально, але внаслідок зазначених злочинних дій вона втратила одного сина, а інший став непрацездатним. За три роки, що минули щз моменту заподіяння шкоди, відповідач жодним чином майже не намагався відшкодувати завдану шкоду.
З урахуванням викладеного суд вважає, що сума відшкодування моральної шкоди, яку визначила сама позивачка, не є занадто великою.
Разом з тим, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка послалася на те, що у зв’язку із зазначеними діями працівника міліції і викликаними внаслідок цього переживаннями вона особисто втратила здоров’я.
Відповідно до вимог чч.1-3 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судові не було надано доказів того, наскільки стан здоров’я позивачки погіршився після подій 2.08.2006 р., чи пов’язане таке погіршення, і в якій мірі, з цими подіями.
З урахуванням викладених обставин справи, суд вважає, що відшкодування моральної шкоди має бути здійснено відповідачем у розмірі 800000гривень.
Судові витрати суд стягує з відповідача ГУМВСУ в Харківській обл. на користь держави.
Керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, ст.ст.1166,1167,1172 ЦК України, Законом України „Про міліцію", суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути на її користь з Головного управління МВС України в Харківській області на відшкодування моральної шкоди 800000гривень, витрати з ІТЗ – 30гривень, а разом стягнути на її користь 800030/вісімсот тисяч тридцять/гривень.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Головного управління МВС України в Харківській області судовий збір на користь держави 1700гривень.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішенння та подачі протягом 20 днів після цього самої апеляційної скарги – через Київський районний суд м.Харкова.
Суддя